21 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 761/32087/24
Провадження № 33/824/2929/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року,-
Відповідно до протоколу про порушення митних правил 0123/126000/24 від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора ТОВ «Гвінет», діючи з метою зменшення розміру митних платежів під час митного оформлення ввезеного на територію України транспортного засобу, 28.08.2023 надав документи, що містять неправдиві відомості щодо країни походження товару.
Таким чином, керівник ТОВ «Гвінет» гр. ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 110 740,70 грн.
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року піданно ОСОБА_1 стягненню за ст. 485 Митного кодексу України у виді штрафу у розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 110 740 (сто десять тисяч сімсот сорок) гривень 70 копійок на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року та прийняти нову постанову якою закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що він не виконував обов'язки директора ТОВ «Гвінет», оскільки під час митного оформлення транспортного засобу перебував у зоні бойових дій, тому не мав можливості підписувати документи від імені товариства.
Вказує, що не отримував копію протоколу про порушення митних правил та не був повідомлений про його наявність.
Зазначає, що ТУ БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування за фактами які викладені в протоколі щодо цієї справи.
Також просив поновити строк на подачу апеляційної скарги посилаючись на те, що суд першої інстанції направив копію постанови 27 березня 2025 року та лист було отримано 31 березня 2025 року, копію листа про отримання копії постанови долучено до апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що дійсно копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 30 березня 2025 року, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку захисник ОСОБА_1 адвокат Восковський Ю.О. підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України Ткаченко О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Восовського Ю.О., представника координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України Ткаченка О.В. перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Згідно із вимогами ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, директор ТОВ «Гвінет» ОСОБА_1 28.08.2023 під час митного оформлення ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ «Гвінет» автомобіля, що був у користуванні, «BMW», модель: X4 xDriver 30i, ідентиф. № кузова (шасі, рами): НОМЕР_1 , надав разом з митною декларацією типу «ІМ EЕ» від 24.08.2023 № UA100000/2023/787549 накладну СMR від 21.08.2023 № б/н, контракт від 02.06.2023 № 0206GT/UA23, укладений між компанією «Baltic Trade Union OU» та ТОВ «Гвінет» в особі директора ОСОБА_1 , а також сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AS0498960 від 24.08.2023 та інші необхідні документи.
Митне оформлення вказаного вище транспортного засобу та випуск у вільний обіг на митній території України здійснено із застосуванням тарифної преференції за кодом «410» («Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка I-A «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)» (гр. 36 митної декларації).
Тобто застосовано преференційну ставку мита за кодом УКТЗЕД 8703409010 - 2,7% та сплачені такі митні платежі: ввізне мито (вид платежу - 021) - 34 132,41 грн, акциз на транспортні засоби (вид платежу - 085) - 3 946,56 грн, податок на додану вартість (далі - ПДВ, вид платежу - 028) - 260 448,43 грн.
Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита став сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.08.2023 № PL/MF/AS0498960, в якому зазначено, що вказаний транспортний засіб походить з Європейського союзу.
Однак, у подальшому з метою перевірки правомірності застосування ТОВ «Гвінет» пільги зі сплати ввізного мита Координаційно-моніторинговою митницею (далі - Митниця) 25.04.2024 направлено лист №7.9-1/20-2/14/1427 до офіційного дилера BMW в Україні - ТОВ «АВТ Баварія Україна» для встановлення країни виробництва легкового автомобілю «BMW», модель - X4, календарний рік випуску - 2021, номер кузова - НОМЕР_1 .
ТОВ «АВТ Баварія Україна» листом від 29.04.2024 №58 повідомило Митницю, що вказаний вище транспортний засіб вироблено у «USA» (Сполучених Штатах Америки).
Таким чином, автомобіль «BMW», модель - X4, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 28.08.2023 № UA100070/2023/453189, не може бути визнаним таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на тарифну преференцію за кодом «410».
Також, з'ясовано, що згідно з розрахунком митних платежів, наданих Київською митницею листом від 15.05.2024 № 7.8-4/28-03-02/7/9376, сума, на яку зменшено розмір митних платежів становить 110 740,70 грн, з яких: ввізне мито - 92 283,91 грн, податок на додану вартість - 18 456, 79 грн.
Склад правопорушення передбачає наявність об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту та суб'єктивної сторони, що є обов'язковим для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею Глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.
Згідно з ч. 1 ст. 293 МК України, - особою, на яку покладається обов'язок зі сплати митних платежів, є декларант.
У відповідності до п. 8 ст. 4 МК України, декларант - це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Відповідно до частини 2 статті 459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Посадова особа підприємства - керівник та інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи.
За приписами ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант, або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 458 Митного Кодексу України (далі МК України) - порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органом для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за статтею 485 МК України настає у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Об'єктивна сторона цього правопорушення характеризується дією, тобто активною поведінкою (вчинком) особи, в якій виражена зовні її воля і, що спрямована на застосування особою під час декларування товарів саме таких ставок митних платежів, які справляються з товарів, що переміщуються через митну територію України, та звільняють від сплати митних платежів або зменшують їх розмір, а також дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів у цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, обманні маніпуляції з податковими пільгами.
Суб'єктивна сторона характеризується умисною або необережною (самовпевненість чи недбалість) формами вини. Ставлення винного до наслідків у вигляді недоборів митних платежів, за відсутності ознак злочину, може характеризуватися непрямим умислом або необережністю.
Для кваліфікації дій за ст. 485 МК України мають значення мотив і мета їх учинення, а також те, чи настали шкідливі наслідки.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено, що декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини 8 статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Кодексом, надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, у випадках, визначених Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X Кодексу.
Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 266 МК України встановлено, що декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Кодексом, надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, у випадках, визначених Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 459 та п.п. 7, 43 ст. 4 Митного кодексу України, суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємства керівники та інші працівники підприємств, які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (із змінами і доповненнями) визнано, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Відповідно ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами.
Так, згідно зі ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При цьому підпункти «а, б, г, д» п. 5 ст. 257 Митного Кодексу України вказують на те, що декларант зобов'язаний вносити до митної декларації точні відомості про товари, їх найменування, кількість, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар.
Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, товарно-супровідні документи, інвойс, дозвіл відповідних державних органів, тощо.
Відповідно до п. 1, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний: - здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; - надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;- у випадках, визначених Митним кодексом України та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Відповідно із положеннями ст. 459 МК України, суб'єктами відповідальності при вчиненні порушення митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств.
Згідно з ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідальність за ч. 1 ст. 485 МК України настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що він не виконував обов'язки директора ТОВ «Гвінет», оскільки під час митного оформлення транспортного засобу перебував у зоні бойових дій, тому не мав можливості підписувати документи від імені товариства.
Відповідно до матеріалів справи 02 червня 2023 року між Baltic Trade Union OU та ТОВ «Гвінет» було укладено договір на поставку товарів в особі директора ТОВ «Гвінет» виступав ОСОБА_1 , у вказаному контракті зазначений підпис саме ОСОБА_1 .
Жодних доказів, у матеріалах справи про те, що вказаний підпис був виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою, немає.
Окрім того між ТОВ «ДВС Експорт» та ТОВ «Гвінет» в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір №ДВСЕ/43-23 від 07 червня 2023 року згідно якого ТОВ «ДВС Експорт» надавало послуги по декларувані товарів та інших предметів, що переміщуються за кордон у вказаному контракті також зазначений підпис саме ОСОБА_1 як директора ТОВ «Гвінет».
Також, жодних доказів, у матеріалах справи про те, що вказаний підпис був виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою, немає.
Отже матеріалми справи встановлено, що на відповідних контрактах які слугували підставою для митного декларування транспортного засобу міститься особистий підпис саме ОСОБА_1 , оскільки скаржником не було надано належних доказів про те. що у відповідних контрактах підпис ОСОБА_2 було підроблено.
Також апеляційний суд зазначає, що у вказаних контрактах міститься відтиск печатки підприємства ТОВ «Гвінет» а оскільки як керівник підприємства доступ до печатки ТОВ «Гвінет» мав лише ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов висновку, що вказані контракти були підписані саме ОСОБА_1 та ним було поставлено печатку на відповідні документи.
Доказів про те, що ОСОБА_1 на час укладення контракту купівлі - продажу 02.06.2023 року та договору №ДВСЕ43-23 від 07.06.2023 року, предметом якого є надання послуг по декларуванню товарів, склав свої повноваження як директор ТОВ «Гвінет», матеріали справи не містять. В той же час, відповідно до матеріалів справи, в ТОВ «Гвінет» відбулася заміна керівника з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 лише 01.11.2023 року.
Матеріалами справи підтверджується факт перебування ОСОБА_1 на службі у ЗСУ, проте у матеріалах справи відсутні достатні докази, що ОСОБА_1 не мав можливості підписувати вказані контракти та надавав доручення будь-яким іншим особам підписувати вказані контракти, оскільки у них наявний підпис ОСОБА_1 та печатка підприємства ТОВ «Гвінет».
Апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що ТУ БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування за фактами які викладені в протоколі щодо цієї справи, є необґрунтованими, оскільки наявність кримінального провадження без його завершення та наявності вироку а лише проведення досудового розслідування не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності тому, що у вказаному кримінальному проваджені не було встановлено жодних фактичних обставин справи, не було встановлено факт наявності підробки вказаного підпису та мокрої печатки, а тому лише наявність звернення та порушення кримінальної справи не може свідчити про подальший розвиток справи та притягнення осіб до кримінальної відповідальності.
Відповідно до матеріалів справи копію протоколу було направлено на адресу ТОВ «Гвінет» за адресою вул. Лівадська, 4 , Луцьк, Волинська область, вказаний конверт було повернуто з відміткою про закінчення терміну зберігання .
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про те, що Координаційно-моніторингова митниця повідомляла про наявність протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, відповідно до матеріалів справи Шевченківський районний суд м. Києва неодноразово повідомляв про наявність справи про адміністративне правопорушення та дату та час розгляду справи, проте ОСОБА_1 або його представники з матеріалами справи не ознайомлювалися.
З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 підлягає притягненню до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, з застосуванням санкції, визначеної указаною нормою закону, а саме: штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 110740,70 грн..
Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,-
КлопотанняОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року задовольнити та поновити його.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року - залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Стрижеус