08 жовтня 2025 року м. Київ
Справа №756/3304/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/12836/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Ткач М.М. 19 травня 2025 року у м. Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути заборгованості на загальну суму 113017,95 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Ідея Банк» кредитний договір № Z99.377.70115. У зв'язку з порушенням позичальником умов договору, згідно із Договором факторингу № 15/11/23 від 15 листопада 2023 року, АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» право вимоги до боржників, в тому числі до за кредитним договором № Z99.377.70115 від 03 серпня 2016 року.
Таким чином, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним договором. Загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15 листопада 2023 року складала 113017,95 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 29836,75 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 83181,20 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,20 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» заборгованість на загальну суму 66217, 95 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1419, 30 грн.
У решті заявлених позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами був укладений кредитний договір. Задовольняючи позовні вимоги про часткове стягнення відсотків у розмірі 36381, 20 грн суд вказав, що вони були нараховані за погодженою процентною ставкою та в межах строку дії договору. Щодо строку позовної давності суд вказав, що строк позовної давності повинен був спливти 03 серпня 2024 року. Разом з тим, оскільки на усій території України було запроваджено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який діяв з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року, під час дії якого строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжувалися на строк дії такого карантину, крім того беручи до уваги введення на всій території України воєнного стану, який не закінчився, то згідно п.19 Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (у редакції станом на 29 грудня 2023 року) відповідний строк позовної давності вважався продовженим на весь період воєнного стану. А в подальшому, з 30 січня 2022 року відповідні строки позовної давності вважались зупиненими на весь період воєнного стану, відтак, суд дійшов висновку, що строки позовної давності позивачем не пропущено.
Не погодилась із вказаним рішенням суду відповідач, ним подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і за неповного з'ясування обставин справи.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме порушено принцип змагальності сторін і рівності їхніх процесуальних прав, не надано на ознайомлення відповідь АТ «Ідея Банк» на ухвалу про витребування доказів, обмежено його право на ознайомлення з матеріалами справи, грубо порушено право на участь в судовому засіданні, оскільки відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи.
Щодо строку позовної давності та порушення норм матеріального права, представник зазначає, що суд першої інстанції ототожнив поняття «продовження» з поняттям «зупинення», а також не визначив початок перебігу строку позовної давності, тобто не з'ясував коли саме настало порушення прав позивача . Фактичне порушення прав позивача відбулось 12 березня 2020 року, а тому строк позовної давності сплив 03-04 серпня 2024 року. Навіть якщо суд вважатиме, що строк мав бути продовжений на період карантину, цей строк не зупинявся, а продовжувався. Із завершенням карантину 30 червня 2023 року перебіг поновився. З огляду на дату звернення з позовом (після 03 серпня 2024 року) відповідач вважає, що строк позовної давності сплив.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу
В судовому засіданні представник відповідач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про її задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору, апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03 серпня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z99.377.70115.
Відповідно до п. 1.1 договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 30000,00 грн, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно з умовами цього договору та Додатком №1 від 3.8.2016 до даного договору, який становить його невід'ємну частину.
Згідно з п.п. 1.2, 1,3 договору, банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 37.0000% річних від залишкової суми кредиту.
Відповідно до п. 4.1 договору, позичальник заявляє та гарантує, що: уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті що містяться в даному договорі та кредитній справі позичальника у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов'язаний із підприємницькою діяльністю; Банк перед укладанням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачені ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначена інформація йому відома та зрозуміла, з вказаним законом він ознайомлений; він ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу Договору з додатком до нього (№1 - «Графік щомісячних внесків») йому вручено Банком при підписанні даного договору; умови даного договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань /а.с.29-31/.
Відповідно до копії довідки-повідомлення, підписаного ОСОБА_1 , останній підтвердив, що кредитодавець ПАТ «Ідея Банк» 03 серпня 2016 року до підписання кредитного договору надав в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту /а.с.25/.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, шляхом переказу коштів у розмірі 30000,00 грн, що підтверджується ордером-розпорядження № 1 про видачу кредиту ОСОБА_1 та прибутковим позабалансовим ордером на підставі договору №Z99.377.70115 /а.с.28/.
Згідно з детальним розрахунком по кредиту № Z99.377.70115 вбачається, що заборгованість за тілом кредиту за період кредитування з 03 серпня 2016 року по 03 серпня 2021 року становила 29836, 75 грн, за простроченими відсотками 36381,20 грн /а.с.48-29/.
15 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» було укладено договір факторингу №15/11/23, у відповідності до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором /а.с. 15-21/.
Відповідно до п.2.2 договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонам в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору факторингу, сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги, по реєстру боржників №1 складає 2430617,00 грн. при цьому, сторони погодили, що сума гарантійного внеску в розмірі 200000,00 грн, сплачена фактором на рахунок клієнта на підставі договору про участь в торгах від 17 жовтня 2023 року зараховується до суми фінансування, у зв'язку з чим загальна сума фінансування згідно договору, що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта становить 2230617,00 грн.
На виконання вищевказаних умов зазначеного договору, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» перерахувало на рахунок АТ «Ідея Банк» грошові кошти в сумі 2230617,00 грн з призначенням платежу: «оплата згідно договору факторингу №15/11/23 від 15 листопада 2023 року», що підтверджується платіжною інструкцією №889 від 16 листопада 2023 року, наявною в матеріалах справи /а.с.9/.
Відповідно до Друкованого реєстру Боржників №1 від 15 листопада 2023 року на виконання договору факторингу №15/11/23 від 15.11.2023, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №Z99.377.70115 від 03 серпня 2016 року до ОСОБА_1 в сумі 113 017,95 грн, з яких: 29836,75 грн заборгованості за основним боргом та 83181,20 грн заборгованості за відсотками /а.с.22/.
Відповідачу 24 вересня 2024 року було надіслано досудову вимогу, у якій повідомлено про відступлення права вимоги за Договором факторингу №15/11/23 від 15 листопада 2023 року, а також заявлено вимогу про сплату заборгованості, яка була залишена без відповіді та задоволення /а.с.23/.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1, 5 ст. 261 ЦК України).
Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, було продовжено на всій території України неодноразово до 01 липня 2023 року.
Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З наведених обставин справи вбачається, що обставина укладення кредитного договору № № Z99.377.70115 про надання кредиту як і обставина отримання кредитних коштів в суді першої інстанції відповідач не заперечував.
Надані суду докази підтверджують і обставини укладення між відповідачем ПАТ «Ідея Банк» кредитного договору у належній формі та отримання останнім в борг коштів в розмірі 300000 грн.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідач не заперечує факт укладання ним та підписання кредитного договору, факт отримання ним грошових коштів та сам розмір заборгованості, а посилається лише на те, що позивач звернувся до суду з позовом зі спливом позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, у зв'язку з чим просив застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.
А отже апеляційний суд, діючи в межах доводів апеляційної скарги переглядає рішення суду першої інстанції виключно щодо застосування строку позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений 03 серпня 2016 року на строк 60 місяців, тобто до 03 серпня 2021 року. Таким чином, строк позовної давності почав відраховуватись з 04 серпня 2021 року та мав би закінчитись 04 серпня 2024 року. Проте, вказаний Закон про продовження строків позовної давності набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Позивач звернувся з позовом до суду 11 березня 2025 року. Поряд з цим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX від 15.03.2022 було зупинено на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.
З огляду на зазначене та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що позивач звернувшись до суду з даним позовом 11 березня 2025 року не пропустив строків звернення до суду - позовну давність.
Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності та застосування її наслідків є помилковим, а відповідні висновки суду першої інстанції відповідають вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції надана вірну оцінку доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, підстави для компенсації відповідачеві понесених на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 23 жовтня 2025 року.