Справа № 643/17858/25
Провадження № 1-кс/643/5804/25
20.10.2025 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 1201822470005083 від 11.09.2018, -
встановив:
14.10.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що У 2018 році ОСОБА_6 купив квартиру за адресою АДРЕСА_2 . У 2025 році ОСОБА_6 вирішив поліпшити свої житлові умови у зв'язку з народженням другої дитини, з метою чого квартиру на АДРЕСА_3 вирішив продати. У нотаріуса він дізнався, що на неї наклали арешт.
3 відповіді на адвокатський запит стало відомо, що 11.09.2018 слідчим відділом Московського ВП ГУНІ в Харківській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018220470005083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, і в межах якого було накладено арешт на зазначену квартиру.
3 ЄДРСР стало відомо, що кримінальне провадження повинно було бути закрито 24.04.2022. Арешт, який було накладено у 2018 році, не був знятий по сьогоднішній день 08.10.2025 року, що становить собою істотне порушення прав та законних інтересів ОСОБА_7 .
Водночас у даній справі остання ухвала про продовження строків досудового розслідування була винесена 13.10.2021, строк досудового розслідування було продовжено до 24.04.2022.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Таким чином, ОСОБА_6 несе надмірний тягар. Досудове розслідування триває більше 7 років, підозру нікому не пред'явлено. Відтак заявник вважає, що подальше обмеження ОСОБА_6 у володінні своєю власністю буде суперечити як наведеним правовим нормам, так і усталеній судовій практиці, тому арешт підлягає скасуванню.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 14.10.2025 відкрито провадження в справі, в судове засідання викликано заявника, слідчого та прокурора та витребувано матеріали кримінального провадження.
В судовому засідання адвокат підтримав заявлені у клопотанні вимоги, виступивши з промовою, у котрій навів аргументи, тотожні викладеним у клопотанні.
Прокурор та слідча у судовому засіданні не надали доказів необхідності подальшого арешту майна. На запитання слідчого судді щодо проведення на даний час по відношенню до арештованого майна слідчих чи процесуальних дій, прокурор повідомила, що такі не проводяться.
Заслухавши учасників розгляду матеріалів клопотання, дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що таке підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що у провадженні Харківського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Харківській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 1201822470005083 від 11.09.2018 за ч. 3 ст. 190 КК України.
Під час розгляду клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2019 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на час звернення до суду із клопотанням належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, здійснювати його відчуження.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 13.10.2021 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201822470005083 від 11.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, до шести місяців, тобто до 24.04.2022.
У матеріалах витребуваного кримінального провадження не міститься доказів того, що по відношенню до арештованого майна на даний час проводяться якого-небудь роду слідчі чи процесуальні дії. Даний факт не спростований у промові прокурора в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно статті 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у разі скасування арешту.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, рішення від 25.03.1999 у справі "Іатрідіс проти Греції" (заява N 31107/96) в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля, рішення від 22.09.1994 у справі "Антріш проти Франції" (заява № 296-А, п. 42), рішення від 10.05.2007 у справі "Кушоглу проти Болгарії" (заява № 48191/99, пп. 49-62). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути обмежене лише законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо. Право власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Нормами ст. 22 КПК України врегламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до норм ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено в ході судового розгляду, на даний час необхідність в подальшому накладенні арешту на майноне доведена, а отже така відпала.
Таким чином, враховуючи наслідки арешту майна для користувача майна, розумність та співмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження, виходячи із загальних засад кримінального провадження, беручи до уваги те, що в подальшому застосуванні цього заходу на даний час відпала потреба, з метою застосування до особи належної правової процедури, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 16, 22, 23, 169, 170, 174 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання задоволити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2019 у кримінальному провадженні № 1201822470005083 від 11.09.2018, на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 24.10.2025 о 10:35.
Слідчий суддя ОСОБА_1