Справа № 209/9695/24
Провадження № 2/209/524/25
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 43209-01/2024 в розмірі 26731,55 грн., яка складається з: 8225 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 18506,55 грн. - сума заборгованості за відсотками, та судові витрати.
На обґрунтування позову зазначено, що 28 січня 2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем було укладено кредитний договір № 43209-01/2024, який було підписано електронним підписом відповідача. 20 червня 2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 20062024, відповідно до якого ТОВ "Аванс Кредит" відступило на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року у сумі 26731,55 грн., з яких: 8225 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18506,55 грн. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на загальну суму 26731,55 грн.
16 січня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
18 червня 2025 року представник відповідача Сікоза В.О. подав відзив на позов, у якому зазначив, що позивач на підтвердження наявності заборгованості відповідача долучив до позову лише кредитний договір № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року, укладений з ТОВ «Аванс Кредит» та паспорт споживчого кредиту наданий ТОВ «Аванс Кредит», а також власний розрахунок заборгованості, який нічим не обґрунтований, не підтверджується первинними бухгалтерські документами. Надані позивачем документи не можуть бути визнані доказами, так як не підтверджують отримання відповідачем грошових коштів від позивача та існування заборгованості у відповідача. Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК ЄАПБ» не містять ознак належності до основного документу кредитного договору № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року та паспорту споживчого кредиту. Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору. Крім того, ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Договір між відповідачем та ТОВ «Аванс Кредит» укладено 28 січня 2024 року. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається що загальний розмір заборгованості за процентами станом на 20 червня 2024 року становить 18506,55 гривень. Згідно тексту позову, проценти за весь період нараховані за процентною ставкою 2,5 %, тобто у розмірі більшому, ніж встановлений законом. З розрахунку заборгованості за кредитом не можна визначити, за якою процентною ставкою він виконаний. Відповідно до п. 3.1. договору факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року, загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, який складається та підписується день укладання даного договору. В пункті 3.2. даного договору не зазначена загальна сума прав вимоги, що відступається за договором і ціна продажу за договором. В пункті 1 акту прийому-передачі реєстру боржників від 20 червня 2024 року до договору факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року не зазначена кількість переданого та прийнятого реєстру боржників. Реєстр боржників до позову не долучено, а у наданому суду витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року відсутні підписи та печатки клієнта та фактора. Для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. У матеріалах справи відсутні докази сплати фактором ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь клієнта ТОВ «Аванс Кредит» ціни продажу, відповідно до умов договору факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року, що є однією з умов набуття прав вимоги за кредитним договором, укладеними між первісним кредитором та ОСОБА_1 . Вважають позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягає. Просить відмовити у задоволені позовної заяви повністю, судові витрати покласти на позивача.
23 червня 2025 року представниця позивача ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк і умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених правилами. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісності документа, в якому втілюється воля останніх. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі, та підписаний сторонами які узгодили умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, шо відповідно до правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено. Уклавши кредитний договір, відповідач погодився, що сума кредиту становить 12000 грн., строк кредиту 120 днів, процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375-41хх-хххх-4250. Сума відсотків, що нараховується за один день користування коштами становить 300 грн. (12000 грн. (тіло кредиту) * 2,5 % = 300,00 грн.), за 120 днів сума відсотків буде становити: 300 грн. * 120 днів = 36000 грн., які міг нараховувати первісний кредитор відповідно до кредитного договору. Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам кредиту. Тому доводи відповідача щодо невірного нарахування відповідних відсотків поза межами кредитування спростовуються умовами вищезазначеного кредитного договору. На заперечення доводів відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту відступлення права вимоги позивач надає документи, що підтверджують перехід права вимоги до відповідача: витяг з реєстру боржників від 20 червня 2024 року до договору факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року та платіжну інструкцію за відступлення права вимоги за договором факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року. Крім того, зазначила, що номер телефону позичальника, зазначений у кредитному договорі, вказаний відповідачем у відзиві на позовну заяву, як контактний, що є додатковим підтвердженням укладення відповідачем договору про надання фінансового кредиту № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року. Просить відзив ОСОБА_1 на позов про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду та задоволення, а позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
23 червня 2025 року від представниці позивача Стеценко В.І. надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 19 серпня 2025 року клопотання представниці позивача ОСОБА_2 було задоволено та витребувано докази у АТ «Універсал Банк».
28 серпня 2025 року від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані докази.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 січня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 43209-01/2024, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом надіслання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) W2298 на номер мобільного телефону відповідача, та відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12000 грн., шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на строк 120 днів та зобов'язався повернути кредитні кошти у строк до 26 травня 2024 року, сплатити проценти за кожен день користування позикою в розмірі 2,5%. Ці обставини підтверджуються копією договору з додатком (а.с. 8-15), паспортом споживчого кредиту (а.с. 16-18), випискою за картою № НОМЕР_1 , емітованою на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 90).
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч.2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі N 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі N 127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з кредитного договору, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Суд не приймає твердження представника відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів отримання коштів відповідачем, оскільки, відповідно виписки по рахунку НОМЕР_2 , останній 28 січня 2024 року отримав кредитні кошти у розмірі 12000 грн., якими в подальшому користувався.
Також судом встановлено, що 20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 20062024, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за договором № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року в розмірі 26731,55 грн., що підтверджується копією договору факторингу (а.с. 19-21), актом прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 22), витягом з реєстру боржників (а.с. 23, 77).
ТОВ «ФК «ЄАПБ» виконало свої зобов'язання за договором факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року та перерахувало ТОВ «Алекс Кредит» суму коштів в розмірі 4377213,14 грн. за відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 21517 від 26 червня 2024 року (а.с. 78).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача щодо відсутності доказів факту переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача, оскільки набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за договором № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
Відповідач прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 24), у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Алекс Кредит» в розмірі 26731,55 грн., з яких: 8225 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18506,55 грн. - сума заборгованості за відсотками. З 20 червня 2024 року нарахування відсотків за договором № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року призупинене.
З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд установив обставину неповернення відповідачем 8225 грн. кредиту й позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає наступне:
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Проте, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) - 2,5%; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) - 1,5%; з 20 серпня 2024 року - 1%.
Отже, до 21 квітня 2024 року (85 днів з 28 січня 2024 року) кредитор мав право нараховувати проценти у визначеному договором розмірі 2,5 % в день. Тому за цей період розмір процентів за користування кредитом дорівнює 17478,55 грн. (8225 грн. * 2,5 % * 85 днів).
З 22 квітня до 26 травня 2024 року (35 днів) розмір процентів не міг перевищувати 1,5 % в день, тому за цей період розмір процентів за користування кредитом дорівнює 4318,30 грн. (8225 грн. * 1,5 % * 35 днів).
Таким чином, встановлена судом сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом становить 21796, 85 грн. (17478,55 грн. + 4318,30 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищезазначені обставини, а також приписи ч. 1 ст. 13 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 26731,55 грн. боргу за кредитним договором, з яких: 8225 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 18506,55 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором № 43209-01/2024 від 28 січня 2024 року в розмірі 26731 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять одна) гривня 55 копійок, з яких: 8225 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 18506,55 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судові витрати на плату судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л. Шендрик