Справа № 209/2360/25
Провадження № 2/209/1133/25
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики № 79416248 в розмірі 30000 грн., яка складається з: 7500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 22500 грн. - сума заборгованості за відсотками, та судові витрати.
На обґрунтування позову зазначено, що 19 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79416248 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію». 14 червня 2021 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, та відповідно до якого перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1, є невід'ємною частиною договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до Реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 30000 грн., з яких: 7500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 22500 грн. - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умов договору позики, не зважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав свого зобов'язання. Після відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
18 квітня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
19 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позов, у якому зазначив, що позивачем не надано до суду та відповідачу, доказів виконання кредитного договору, а саме надання відповідачу в борг коштів в розмірі 7500 грн. По-друге, з договору факторингу та додатків до нього не можна встановити, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. Право вимоги від первісного кредитора ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до нових кредиторів, ще 14 червня 2021 року, тобто з моменту укладення договору факторингу № 14/06/21 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ». Саме договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, а не додатковими угодами, передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами та скріплення печатками акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, згідно додатку № 2 до договору факторингу. А сам кредитний договір № 79416248 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений 19 березня 2024 року, тобто майже через три роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, в останньому не вказано. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеносі відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предметів правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Також позивачем належним чином не обґрунтовано з чого складається сама заборгованість яка стягується в судовому порядку та яку ж саме заборгованість передав первісний кредитор позивачу. Позивач стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 30000 грн., яка складається з 7500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 22500 грн. - сума заборгованості за відсотками. Однак якщо взяти до уваги зміст кредитного договору, то даний договір укладався на 30 днів та процентна ставка за користування кредитними коштами складала 2,5 % на день, тому сума процентів по даному договору може перевищувати 5625 грн. ( 7500 грн. х 2,5 % х 30 днів). Крім того, умови кредитного договору, в частині процентної ставки, не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме ст. ст. 5, 8 ЗУ «Про споживче кредитування», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розд. І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Тож враховуючи вище процитовані норми закону, процента ставка на день не може перевищувати 1 %, а тому проценти за користування кредитними коштами по кредитному договору мали б бути в розмірі 2250 грн. (7500 грн. х 1 % х 30 днів). Просить позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.
26 травня 2025 року представниця позивача ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що кредитний договір з позичальником укладено в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. Пройшовши весь алгоритм дій при укладенні кредитного договору, що є підтвердженням того, що кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які узгодили всі умови, так як без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу відповідачем на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та кредитодавцем не було б укладено. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладені такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) кредитодавця, з урахуванням особливостей, визначених індивідуальною частиною. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з кредитодавцем в договірні відносини на умовах, визначених правилами. У відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаного позичальником при укладанні кредитного договору. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Кошти надаються позичальнику безготівковим шляхом на карту позичальника № НОМЕР_1 . З метою надання вичерпної інформації по справі, позивач звернувся до первісного кредитора, з відповідним електронним запитом для отримання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме розрахунку заборгованості за договором позики та підтвердження перерахування коштів. Позивач не є банківською установою, а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів, перерахованих ОСОБА_1 за кредитним договором на його банківську картку № НОМЕР_1 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може надати жодної інформації, адже згідно ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є і банківською таємницею, а відповідач, як тримач карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведених договорах. Первісний кредитор надав відповідь на запит, тому позивач просить долучити докази до матеріалів справи, а саме розрахунок заборгованості за договором позики № 79416248 від 19 березня 2024 року та протокол підпису до розрахунку заборгованості за договором позики № 79416248 від 19 березня 2024 року. Уклавши договір, відповідач погодився, що сума позики становить 7500 грн,. строк кредиту 30 днів, процентна ставка 2,5 %. Відповідно до вказаного договору, вбачається, що позичальник до моменту підписання договору, вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі. Відповідно до правил надання грошових коштів у позику у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів позичальнику, на таку неповернуту позику (або її частину) товариство право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Відтак, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора протягом 90 днів, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов'язання, нарахувати відсотки у визначеному договорі розмірі. Враховуючи вказані погоджені умови договору між сторонами, розрахунок заборгованості виглядає наступним чином: сума відсотків, яка нараховується за один день: 7500 грн. (тіло кредиту) * 2,5 % = 187,50 грн., за 30 днів кредиту сума відсотків буде становити: 187,50 грн * 30 днів = 5625 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не дотримався умов погашення заборгованості та не виконав свої зобов'язання перед первісним кредитором, первісний кредитор мав право, відповідно до умов договору застосовати процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 % від суми позики за кожний день користування, що становить 202,50 грн. на день, тож сума відсотків за 90 днів становить: 202,50 грн * 90 днів = 18225 грн. В результаті сума нарахованих відсотків становить: 23850 грн. = 5625 грн. за 30 днів + 18225 грн. за 90 днів. Тобто, нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом. Відповідно до умов договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Відповідно до реєстру боржників (прав вимог) до договору факторингу № 14/06/21, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, тож у ТОВ «ФК «ЄАПБ», як нового кредитора, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості договором позики № 79416248 від 19 березня 2024 року. Чинне законодавство не забороняє в1дступлення майбутніх прав вимог, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17. У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними. Відповідач не оспорив, не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису ст. 201 ЦК України їх правомірність презумується. Відповідні договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання. На заперечення доводів відповідача, позивач надає документи, які підтверджують перехід права вимоги до відповідача: витяг з Реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та платіжну інструкцію за відступлення права вимоги за договором факторингу 14/06/21 від 14 червня 2021 року. Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. Просить відзив ОСОБА_1 залишити без розгляду та задоволення, а позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
26 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 подав заперечення на відповідь а відзив, у яких зазначив, що до відповіді на відзив позивачем у справі не долучено належного доказу отримання відповідачем коштів в борг в розмірі 7500 грн. Посилання сторони відповідача на ту обставину, що видача кредитних коштів, відбувалася шляхом безготівкового перерахування на картку відповідача, та те, останній сам може взяти відповідну виписку по рахунку, не заслуговують на увагу, оскільки саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини на які він посилається, а відсутність доказів отримання коштів у борг, взагалі ставить під сумнів існування обов'язку по повернення цих коштів та сплати процентів з їх користування. В противагу доводам відповідача, позивачем не надано жодного переконливого аргументу щодо правильності проведення розрахунку заборгованості у відповідності до положень договору між сторонами. Також позивачем не спростовано посилань сторони відповідача на спеціальний закон, який регулює правовідносини, які виникають між позичальником і та позикодавцем в сфері споживчого кредитування, а саме те, що відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчі кредити, які обмежують права споживача, порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушення вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Положення ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися поза увагою позивача, який і надалі продовжує їх ігнорувати, що є не припустимим. Просить позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
05 червня 2025 року від представниці позивача Стеценко В.І. надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 10 червня 2025 року клопотання представниці позивача ОСОБА_3 було задоволено та витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк».
29 липня 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані докази.
10 вересня 2025 року представник відповідача Жежель С.С. подав до суду заяву про розгляд справи за у відсутності відповідача та його представника.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 19 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 79416248, який був підписаний електронним підписом позичальника та відтворений шляхом надіслання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 32258 на номер мобільного телефону відповідача, та відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 7500 грн., шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на строк 30 днів та зобов'язався повернути кредитні кошти у строк до 17 квітня 2024 року, сплатити проценти за кожен день користування позикою в розмірі 2,5 %, а також процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 % за день. Ці обставини підтверджуються копією договору з додатком (а.с. 8-11), випискою за картою № НОМЕР_2 , емітованою на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 93).
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч.2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі N 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі N 127/33824/19 тощо.
Отже, як вбачається з договору позики, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Суд не приймає твердження представника відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів отримання коштів відповідачем, оскільки, відповідно виписки по рахунку НОМЕР_3 , останній 19 березня 2024 року отримав кошти у розмірі 7500 грн., якими в подальшому користувався.
Також судом встановлено, що 14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого загальну сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників. Також між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду № 7 від 13 червня 2022 року, відповідно до якої договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року є дійсним протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік. Відповідно до додаткової угоди № 34 від 19 серпня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 79416248 від 19 березня 2024 року в розмірі 30000 грн. ТОВ «ФК «ЄАПБ» виконало свої зобов'язання за додатковою угодою № 34 від 19 серпня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року та перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму коштів в розмірі 3941256,28 грн. за відступлення права вимоги.
Ці обставини підтверджуються копією договору факторингу (а.с. 12-14), додатковими угодами №№ 2, 7, 34 (а.с. 15-17), актом прийому-передачі реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року (а.с. 18), витягом з реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року (а.с. 19, 62-63), платіжною інструкцією № 409 від 21 серпня 2024 року (а.с. 64).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача щодо відсутності доказів факту переходу прав вимоги від первісногокредитора до позивача, оскільки набуття ТОВ «ФЕ «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за договором № 79416248 від 19 березня 2024 року підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
Відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором позики № 79416248 від 19 березня 2024 року, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунків заборгованості (а.с. 20, 66-68), у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в розмірі 30000 грн., з яких 7500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 22500 грн. - сума заборгованості за відсотками. З 19 серпня 2024 року нарахування відсотків за договором № 79416248 від 19 березня 2024 року призупинене.
З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд установив обставину неповернення відповідачем 7500 грн. кредиту й позов в цій частині підлягає задоволенню.
Водночас, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Проте, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) - 2,5%; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) - 1,5%; з 20 серпня 2024 року - 1%.
Отже, до 21 квітня 2024 року (34 дня з 19 березня 2024 року) кредитор мав право нараховувати проценти у визначеному договором розмірі 2,5 % в день. Тому за цей період розмір процентів за користування кредитом дорівнює 6375 грн. (7500 грн. * 2,5 % * 34 дні).
З 22 квітня до 16 липня 2024 року (86 днів) розмір процентів не міг перевищувати 1,5 % в день, тому за цей період розмір процентів за користування кредитом дорівнює 9675 грн. (7500 грн. * 1,5 % * 86 днів).
Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 23550 грн. боргу за кредитним договором, з яких: 7500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 16050 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором № 79416248 від 19 березня 2024 року в розмірі 23550 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень, з яких: 7500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 16050 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судові витрати на плату судового збору в розмірі 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) гривень 98 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л. Шендрик