іменем України
Справа № 210/5761/25
Провадження № 1-в/210/668/25
22 жовтня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши подання адміністрації ДУ «Криворізька виправна колонія №80» на засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одружений, не працював, зареєстрований АДРЕСА_1 , відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80») ,
про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України)
Начальник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» ОСОБА_4 звернувся до суду із поданням про приведення покарання засудженого ОСОБА_3 у відповідність до чинного законодавства у зв'язку з набранням законної сили Закону України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду заяви.
Прокурор ОСОБА_5 вважав подання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч.5 ст. 539 КПК України).
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно із пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами […] 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Клопотання подано до суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Заявник просить врегулювати питання приведення вироку у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ.
З метою реалізації кримінально правового реагування шляхом звільнення особи від покарання законодавцем у розділ ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу «Звільнення від покарання та його відбування» передбачено систему кримінально-правових норм, що утворюють собою окремий, самостійний комплексний інститут кримінального права інститут звільнення від покарання (статті 74-87 КК).
В силу ч. 2 ст. 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2025 рік становить 3028 грн.
Після внесення змін у статтю 51 КУпАП кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 02 грудня 2021 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_3 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої за кожним епізодом злочинної діяльності становить, відповідно:
- 24 серпня 2019 року - 305,70 грн. (ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України);
- 20 серпня 2019 року - 1150 грн. (ч.2 ст. 185 КК України);
- 13 вересня 2019 року - 365,60 грн. (ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України);
- 06 серпня 2020 року - 379,50 грн. (ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України);
- 12 жовтня 2020 року - 550,63 грн. (ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України)
ОСОБА_3 призначено покарання:
за за ч.2 ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року обмеження волі;
за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років обмеження волі;
за ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 років обмеження волі;
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначено у виді 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 2 роки.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн., на 01 січня 2020 року - 2102 грн.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає можливим звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02 грудня 2021 року за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, оскільки розмір матеріальної шкоди на дату вчинення крадіжки не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2019 році - 1921,00 грн., у 2020 році - 2102 грн.).
Крім того, ОСОБА_3 засуджений 06 січня 2023 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.1 ст. 115, ч. 2 ст.185 КК України.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_3 потерпілому від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої за епізодом злочинної діяльності від 30.12.2021 року становить 328,33 грн. (ч.2 ст.185 КК України).
ОСОБА_3 призначено покарання:
за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 10 років позбавлення волі;
за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначено у вигляді 10 років позбавлення волі.
З застосуванням ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2021 року та остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі.
До строку покарання зараховано строк попереднього ув'язнення в період з 02.01.2022 року по 30.05.2022 року включно.
Початок відбування покарання рахувати з 30 серпня 2022 року.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає можливим звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 січня 2023 року лише за ч.2 ст.185 КК України, оскільки розмір матеріальної шкоди на дату вчинення крадіжки не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2021 році - 2270 грн.).
Суд зауважує, що зміни, внесені Законом України № 3886-IX, до ст. 51 КУпАП не поширюють свою дію на положення статті 115 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за умисне вбивство.
За таких обставин, ОСОБА_3 слід вважати засудженим за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 січня 2023 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Підстав для негайного звільнення ОСОБА_3 не вбачається, оскільки суд лише частково звільнив від відбування покарання за діяння, караність якого законом усунена, тому вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 січня 2023 року за ч. 1 ст. 115 КК України має виконуватись і надалі.
Керуючись ст.5, КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Подання про приведення покарання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України - задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 02 грудня 2021 року за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України - у зв'язку з усуненням законом караності цього діяння.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 січня 2023 року за ч.2 ст.185 КК України - у зв'язку з усуненням законом караності цього діяння.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 січня 2023 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
До строку покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення в період з 02.01.2022 року по 30.05.2022 року включно.
Початок відбування покарання рахувати з 30 серпня 2022 року.
Вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 січня 2023 року продовжувати виконувати.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 статті 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1