Постанова
іменем України
номер справи: 650/2878/25
номер провадження: 22-ц/819/1026/25
23 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О.,
судді: Приходько Л.А.,
Радченка С. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Хомик І.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі,
встановив:
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (далі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ) про розірвання договору оренди землі, в якому просила розірвати договір оренди землі від 28 серпня 2006 року, укладений між позивачем та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», правонаступником прав оренди якого є ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди від 18 грудня 2017року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 33101667 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:017:0003, площею 11,0067 га; вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 липня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1
21 липня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому товариство просило зобов'язати ОСОБА_1 привести належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 6520983700:04:017:0003 у придатний для використання стан, шляхом надання доступу до ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому статтею 333 ЦК України визначено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник.
Позивач за зустрічним позовом зазначив, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка розташована на території Борозненської територіальної громади Херсонської області, яка протягом періоду з лютого по листопад 2022року перебувала в тимчасовій окупації у зв'язку зі збройною агресією рф.
Обов'язком власника земельної ділянки є вчинення дій щодо збереження ділянки в такому стані, який би давав змогу використовувати її за цільовим призначенням, в тому числі і звернення до відповідних організацій щодо проведення розмінування земельної ділянки та отримання акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі. Зазначене кореспондується з п.9.2.2 додаткової угоди до договору оренди, яка визначає, що орендодавець гарантує надання доступу до земельної ділянки для організації своєчасного комплексного забезпечення цільового використання земельної ділянки.
Між тим, орендар жодним чином не реалізував свого обов'язку, в тому числі, не сприяв орендареві у вчиненні необхідних дій, що мали б наслідком забезпечення безпеки користування землею.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 липня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ОСОБА_1 привести земельну ділянку з кадастровим номером 6520983700:04:017:0003 у придатний для використання стан, шляхом надання доступу до ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі з додатками до неї повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені в зустрічному позові вимоги не відповідають критеріям взаємопов'язаності та доцільності спільного розгляду, а тому не підлягають прийняттю до спільного розгляду з первісним позовом. Суд вказав, що задоволення зустрічного позову саме по собі не призведе до повного або часткового виключення задоволення первісного позову, оскільки вимоги щодо забезпечення доступу до земельної ділянки не впливають безпосередньо на обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору оренди землі.
Суд врахував, що спільний розгляд зустрічної позовної заяви з первісним позовом призведе до ускладнення та затягування розгляду справи, оскільки потребуватиме встановлення обставин, які не є необхідними для розгляду первісного позову.
В апеляційній скарзі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», пославшись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду від 29 липня 2025року скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що позов та зустрічний позов не є взаємопов'язаними. Скаржник зазначив, що первісний позов стосується розірвання договору оренди землі, а зустрічний позов ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» полягає у зобов'язанні ОСОБА_1 привести земельну ділянку у придатний для використання стан, шляхом надання доступу до земельної ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
На думку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», позови є взаємопов'язаними, оскільки встановлення обставин неналежного виконання орендодавцем умов договору, а саме знаходження земельної ділянки в непридатному стані через її замінювання, позбавляє орендаря можливості використовувати ділянку за цільовим призначенням, а відповідно і сплачувати орендну плату протягом 2022-2024 років.
Вважає, що задоволення зустрічного позову, який вимагає від орендодавця забезпечити належний стан ділянки для використання, безпосередньо виключить можливість задоволення первісного позову щодо розірвання договору, оскільки неможливість використання земельної ділянки через її потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату, адже обов'язком власника земельної ділянки є вчинення дій щодо збереження земельної ділянки в такому стані, який би давав змогу використовувати її за цільовим призначенням.
Окрім того зазначив, що суд фактично до розгляду зустрічного позову по суті і встановлення відповідних обставин невиконання договірних обов'язків орендодавцем, вирішив питання про необґрунтованість позову на стадії його прийняття чим порушив принципи рівності і об'єктивності. Також зазначив, суддею винесено ухвалу, яка не передбачена нормами ЦПК, оскільки суд вирішивши, що зустрічна позовна заява подана із порушенням норм процесуального законодавства, повинен був повернути її, а не відмовляти у прийнятті. Крім того суд, суд в порушення вимог частини п'ятої статті 260 ЦПК України не зазначив про строки та порядок оскарження ухвали.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
За правилами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), оскільки скарга подана на ухвалу суду, зазначену в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, дослідивши виділені матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед за
коном і судом.
Судом встановлено, що в травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі, в якому просила розірвати договір оренди землі від 28 серпня 2006 року, укладений між позивачем та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», правонаступником прав оренди якого є ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі додаткової угоди від 28 грудня 2017року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 33101667 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:017:0003, площею 11,0067 га
В липні 2025року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання привести земельну ділянку з кадастровим номером 6520983700:04:017:0003 у придатний для використання стан шляхом надання до доступу до ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Отже, предмет та підстави первісного і зустрічного позові не є тотожними, відповідно, різними є й предмети доказування за ними. Зв'язок між вимогами зустрічного та первісного позовів є лише опосередкованим, а тому спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у цій справі не є доцільним та матиме наслідком зволікання зі своєчасним розглядом справи.
Повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов не є взаємопов'язаним з первісним позовом.
Відповідно до вимог частини першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов:
1) обидва позови взаємопов'язані;
2) спільний їх розгляд є доцільним.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.
Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Аналіз змісту статті 193 ЦПК України свідчить, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18).
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц вбачається, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
У пункті 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: - обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі № 914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Конструкція частини другої статті 193 ЦПК України вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову та виникнення позовів з одних правовідносин.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги.
Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом первісної позовної заяви у справі є вимоги про розірвання договору оренди землі від 28 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», як правонаступника прав та обов'язків первісного орендаря, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:017:0003
Зі змісту первісного позову ОСОБА_1 вбачається, що предметом доказування є встановлення істотних порушень відповідачем умов договору оренди та наявність підстав для його розірвання у зв'язку з несплатою орендної плати.
Разом із цим, предметом доказування зустрічного позову до ОСОБА_1 є встановлення стану земельної ділянки із кадастровим номером 6520983700:04:017:0003 та зобов'язання власника землі привести зазначену земельну ділянку у придатний до використання стан, шляхом надання доступу до ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі, яка на думку позивача за зустрічною позовною заявою, перебуває у стані непридатному для використання за цільовим призначенням. Тобто, зустрічні позовні вимоги стосуються покладення зобов'язань на власника земельної ділянки здійснити певні дії на майбутнє.
Таким чином, вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, тобто не є однорідними та взаємопов'язаними, що вірно констатував суд першої інстанції.
Аргументи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про те, що позови є взаємопов'язаними, оскільки встановлення обставин неналежного виконання орендодавцем умов договору оренди землі, а саме перебування земельної ділянки в непридатному стані через її можливе забруднення вибухонебезпечними предметами, позбавляє орендаря можливості використовувати землю за цільовим призначенням, а відповідно і сплачувати орендну плату протягом 2022-2024 років, колегія суддів визнає неприйнятними, оскільки можливе задоволення зустрічних позовних вимог (з урахуванням подання цього позову в липні 2025року) не виключає необхідності доведення при розгляді первісного позову відсутність вини орендаря у виникненні заборгованості з орендної плати внаслідок настання непереборних обставин за період з 2022-2024років.
Вимоги зустрічної позовної заяви фактично є запереченнями проти первісних позовних вимог та стосуються спонукання позивача за первісним позовом (орендодавця) до вчинення відповідних дій, які, на думку скаржника, є безумовною передумовою для оцінки діяльності товариства щодо виконання чи невиконання договірних зобов'язань з оренди землі.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позови мають різні матеріально-правові підстави позову та докази, якими ці обставини підтверджуються.
Відтак, хоча вимоги первісного позову стосуються оцінки належного виконання орендарем договірних зобов'язань щодо оренди земельної ділянки, а вимоги зустрічного позову заявлені щодо дій орендодавця стосовно цієї ж земельної ділянки, вони не є взаємопов'язаними, не об'єднані одними й тими ж доказами або спільними підставами.
Можливе задоволення зустрічного позову в даному випадку не доводить відсутність у товариства заборгованості за вимогами первісного позову. Так само і результат розгляду одного з позовів не свідчитиме про наявність чи відсутність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Ухвалення рішень за кожним з позовів залежить від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог.
Виходячи з положень ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним за наявності двох умов: по-перше, вони мають бути взаємопов'язаними, а по-друге, обидва позови виникають з одних правовідносин або якщо задоволення одного позову може виключити повністю або частково задоволення іншого. В цій справі ці умови не вбачаються та об'єднання цих позовів не є таким, що сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що повернення зустрічного позову є перешкодою в доступі до правосуддя, апеляційний суд відхиляє, оскільки право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду може бути реалізовано лише за умови дотримання як загальних правил подання позовів, так і правил пред'явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством.
За положеннями частини другої статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Тому повернення заявникові зустрічної позовної заяви, яка не є взаємопов'язаною з первісною позовною заявою і ймовірне її задоволення не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог не може вважатися обмеженням доступу до правосуддя.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2018 року у справі №910/3242/18.
Крім того, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не позбавлений права доводити обставини неналежного виконання орендодавцем умов договору оренди землі, а саме знаходження земельної ділянки в непридатному для використання стані через її замінювання, позбавлення орендаря можливості використовувати ділянку за цільовим призначенням, під час розгляду первісного позову, як підстави відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості з орендної плати
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про недоцільність прийняття зустрічної позовної заяви та повернення зустрічного позову ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», оскільки об'єднання вищевказаних позовів в одне провадження та їх спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст позовних вимог та обставини, які підлягають доказуванню.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відповідно до вимог частини третьої статті 194 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про повернення зустрічної позовної заяви заявнику, у зв'язку з порушенням вимог частини другої статті 193 ЦПК України.
Додаткове зазначення у резолютивній частині ухвали про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє заявника права на захист його прав та інтересів, оскільки у даному випадку заявник не позбавлений можливості звернутися до суду на захист порушених, на його думку, прав в загальному порядку. Повертаючи зустрічну позовну заяву питання про обґрунтованість чи необґрунтованість зустрічних позовних вимог судом не вирішувалось.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення заявнику зустрічного позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення.
Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.А. Приходько
С.В. Радченко