Постанова
іменем України
номер справи: 650/2521/25
номер провадження: 22-ц/819/1104/25
23 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О.,
судді: Базіль Л.В.,
Приходько Л. А.,
провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Хомик І.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати ,
встановив:
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», (далі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, в якому просив розірвати договір оренди землі від 21 червня 2006 року №4АА002128-040671500037 (з урахування додаткової угоди від 28 грудня 2017 року та додаткової угоди від 30 березня 2021 року ), укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС- АГРОПРОДУКТ», номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31616060 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:018:0002, площею 8,9716 га; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 64 052,83 грн.; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
17 червня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС», в якому товариство просило зобов'язати ОСОБА_1 привести належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:018:0002 у придатний для використання стан, шляхом надання до ділянки доступу на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому статтею 333 ЦК України визначено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник.
Позивач за зустрічним позовом зазначив, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка розташована на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка протягом періоду з березня 2022 року по 09 листопада 2022року перебувала в тимчасовій окупації у зв'язку зі збройною агресією рф, а після звільнення належить до території можливих активних бойових дій.
Обов'язком власника земельної ділянки є вчинення дій щодо збереження земельної ділянки в такому стані, який би давав змогу використовувати її за цільовим призначенням, в тому числі і звернення до відповідних організацій щодо проведення розмінування відповідної земельної ділянки. Зазначене кореспондується із п.9.2.2 додаткової угоди до договору оренди, яка визначає, що орендодавець гарантує надання доступу до земельної ділянки для організації своєчасного комплексного забезпечення цільового використання земельної ділянки.
Між тим, орендар жодним чином не реалізував свого обов'язку, в тому числі, не сприяв орендареві у вчиненні необхідних дій, що мали б наслідком забезпечення безпеки користування землею.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 червня 2025 року відмовлено у прийняті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічна позовна заява ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не відповідає критеріям взаємопов'язаності та доцільності спільного розгляду, а тому не підлягає прийняттю до спільного розгляду з первісним позовом. Окрім того, судом зазначено, що спільний розгляд зустрічної позовної заяви з первісним позовом призведе до ускладнення та затягування розгляду справи, оскільки потребуватиме встановлення обставин, які не є необхідними для розгляду первісного позову.
В апеляційній скарзі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», пославшись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду від 26 червня 2025року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що позов та зустрічний позов не є взаємопов'язаними. Скаржник зазначив, що первісний позов стосується розірвання договору оренди землі, а зустрічний позов ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» полягає у зобов'язанні ОСОБА_1 привести земельну ділянку у придатний для використання стан, шляхом надання доступу до земельної ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
На думку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», позови є взаємопов'язаними, оскільки встановлення обставин неналежного виконання орендодавцем умов договору, а саме знаходження земельної ділянки в непридатному стані через її замінування, позбавляє орендаря можливості використовувати її за цільовим призначенням, а відповідно і сплачувати орендну плату протягом 2022-2024 років.
Вважає, що задоволення зустрічного позову, який вимагає від орендодавця забезпечити належний стан ділянки для використання, безпосередньо виключить можливість задоволення первісного позову щодо розірвання договору, оскільки неможливість використання земельної ділянки через її потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату, адже обов'язком власника земельної ділянки є вчинення дій щодо збереження земельної ділянки в такому стані, який би давав змогу використовувати її за цільовим призначенням.
Окрім того зазначив, що суд фактично до розгляду зустрічного позову по суті і встановлення відповідних обставин невиконання договірних обов'язків орендодавцем, вирішив питання про необґрунтованість позову на стадії його прийняття чим порушив принципи рівності і об'єктивності. Також зазначив, суддею винесено ухвалу, яка не перебачена нормами ЦПК, оскільки суд вирішивши, що зустрічна позовна заява подана із порушенням процесуального законодавства, повинен був повернути її, а не відмовляти у прийнятті.
Крім того суд, в порушення процесуальних норм, відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви, хоча в такому випадку заява підлягала поверненню та в порушення вимог частини п'ятої статті 260 ЦПК України не зазначив про порядок і строки її оскарження.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.
За правилами частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року, відповідно до вимог частини 2 статті 369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, дослідивши виділені матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції у повній мірі зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судом встановлено, що в квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі 21 червня 2006 року №4АА002128-040671500037 (з урахування додаткової угоди від 28 грудня 2017 року та додаткової угоди від 30 березня 2021 року), укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС- АГРОПРОДУКТ», номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31616060 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:018:0002, площею 8,9716 га; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 64 052,83 грн.
17 червня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС», в якому товариство просило зобов'язати ОСОБА_2 привести належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:018:0002 у придатний для використання стан, шляхом надання до ділянки доступу на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Отже, предмет та підстави первісного і зустрічного позовів не є тотожними, відповідно, різними є й предмети доказування за ними. Зв'язок між вимогами зустрічного та первісного позовів є лише опосередкованим, а тому спільний розгляд первісного та зустрічного позовів у цій справі не є доцільним та матиме наслідком зволікання зі своєчасним розглядом справи.
Відмовляючи в прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов не є взаємопов'язаним з первісним позовом.
Відповідно до вимог частини першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов:
1) обидва позови взаємопов'язані;
2) спільний їх розгляд є доцільним.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.
Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Аналіз змісту статті 193 ЦПК України дає підстави вважати, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18).
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц вбачається, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
У пункті 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 зазначено, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору (взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах); вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Згідно з постановами Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 22 квітня 2019 року у справі № 914/2236/18, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Конструкція частини 2 статті 193 ЦПК України вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги.
Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом первісної позовної заяви у справі є вимога про розірвання договору оренди землі №4АА002128-040671500037 від 21 червня 2006 року (з урахування додаткових угод від 28 грудня 2017 року та від 30 березня 2021 року), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», та стягнення заборгованості з орендної плати.
Зі змісту первісного позову ОСОБА_1 вбачається, що предметом доказування є встановлення істотних порушень відповідачем умов договору оренди землі та наявність підстав для його розірвання у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати.
17 червня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» про зобов'язання ОСОБА_1 привести належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:018:0002, у придатний для використання стан, шляхом надання до ділянки доступу на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Предметом доказування зустрічної позовної заяви є стан земельної ділянки із кадастровим номером 6520686700:03:018:0002, площею 8,9716 га, що розташована в межах території Степнянської сільської ради Бериславського району, Херсонської області, шляхом надання орендарю доступу до цієї земельної ділянки на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі, яка на думку позивача за зустрічним позовом, перебуває у стані непридатному для використання за цільовим призначенням.
Тобто, зустрічні позовні вимоги спрямовані на зобов'язання власника землі здійснити певні дії на майбутнє.
Таким чином, вимоги за первісним та зустрічним позовами є різними, як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін спору, що зумовлює самостійний предмет їх доказування, а отже не є однорідними та взаємопов'язаними, що вірно констатував суд першої інстанції.
Аргументи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про те, що позови є взаємопов'язаними, оскільки встановлення обставин неналежного виконання орендодавцем умов договору оренди землі, а саме перебування земельної ділянки в непридатному стані через її можливе забруднення вибухонебезпечними предметами, позбавляє орендаря можливості використовувати землю за цільовим призначенням, а відповідно і сплачувати орендну плату протягом 2022-2024 років, колегія суддів визнає неприйнятними, оскільки можливе задоволення зустрічних позовних вимог (з урахуванням подання цього позову в червні 2025року) не виключає необхідності доведення при розгляді первісного позову відсутність вини орендаря у виникненні заборгованості з орендної плати внаслідок настання непереборних обставин за період з 2022-2024років.
Вимоги зустрічної позовної заяви фактично є запереченнями проти первісних позовних вимог та стосуються спонукання позивача за первісним позовом (орендодавця) до вчинення відповідних дій, які, на думку скаржника, є безумовною передумовою для оцінки діяльності товариства щодо виконання чи невиконання договірних зобов'язань з оренди землі.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позови мають різні матеріально-правові підстави та докази, якими ці обставини підтверджуються.
Відтак, хоча вимоги первісного позову стосуються оцінки належного виконання орендарем договірних зобов'язань щодо оренди земельної ділянки, а вимоги зустрічного позову заявлені щодо дій орендодавця стосовно цієї ж земельної ділянки, вони не є взаємопов'язаними, не об'єднані одними й тими ж доказами або спільними підставами.
Можливе задоволення зустрічного позову в даному випадку не доводить відсутність у товариства заборгованості за вимогами первісного позову. Так само і результат розгляду одного з позовів не свідчитиме про наявність чи відсутність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Ухвалення рішень за кожним з позовів залежить від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог.
Виходячи з положень ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним за наявності двох умов: по-перше, вони мають бути взаємопов'язаними, а по-друге, обидва позови виникають з одних правовідносин або якщо задоволення одного позову може виключити повністю або частково задоволення іншого. В цій справі ці умови не вбачаються та об'єднання цих позовів не є таким, що сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.
Встановивши, що спільний розгляд зустрічної позовної заяви з первісним позовом є недоцільним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зустрічний позов не може бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.
Разом із цим, суд помилково відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви замість необхідності вчинити процесуальну дію, пов'язану з поверненням зустрічного позову (частина третя статті 194 ЦПК України ), з приводу чого резолютивну частину ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 червня 2025року слід змінити, зазначивши про повернення зустрічної позовної заяви заявнику.
Посилання в апеляційній скарзі на інші порушення норм цивільного процесуального права не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись статтями 367, 369, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» задовольнити частково.
Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 26 червня 2025 року змінити, виклавши резолютивну частину ухвали в такій редакції.
Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, повернути заявнику.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В.Базіль
Л.А.Приходько