Номер провадження: 11-сс/813/1459/25
Справа № 946/5345/25 1-кс/946/1440/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024140120000814 від 16.08.2024 відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком до 11.09.2025 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді мотивована наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що підозрюваний ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий.
Звертає увагу на положення статті 183 КПК України, якою слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави в мінімальному розмірі.
До початку судового розгляду від захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі скаржника.
Прокурор ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явилася, подала заяву про здійснення судового засідання без участі прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_11 , у зв'язку з чим у цій частині відповідна правова оцінка апеляційним судом не надається.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України).
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, ОСОБА_6 матиме можливість, зокрема, ухилення від органів досудового розслідування, суду, шляхом безпідставного звернення до медичних закладів, державних та соціальних служб для оформлення фіктивних підстав для отримання лікарняних, чи незаконного перетину державного кордону України, що впливатиме на завершення досудового розслідування у розумні строки, та тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст.177 КПК).
Також існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення або продовжити дане кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, маючи об'єктивну можливість повернутись добровільно до військової частини військову службу не продовжив, а самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , тому наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_6 продовжуватиме вчиняти дії, направлені на ухилення від виконання обов'язків з військової служби, а також ризик вчинення нового військового злочину такий як дезертирство, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Обставини, передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, за даних обставин є недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
Крім того, колегія суддів враховує положення ст. 176 КПК України, з якого вбачається, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано не застосував до ОСОБА_6 заставу, як альтернативний вид запобіжного заходу, оскільки відповідно до положення ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
При цьому, апеляційний суд враховує міцні соціальні зав'язки ОСОБА_6 , однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні слідчого ризиків.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024140120000814 від 16.08.2024 відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4