Справа №592/17693/24
Провадження №3/592/39/25
16 жовтня 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков Ігор Геннадійович, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
17.10.2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 153009 командиром взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Сальником Максимом Олександровичем. У вказаному протоколі зазначено про те, що 17.10.2024 року о 23:04:00 в м. Суми по пр-ту Тараса Шевченка, буд. 25 водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Kia Joice, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810. Результат: 2,06 ‰ , тест № 1883, що зафіксовано на відеореєстратор Motorola Badge VB400/471158, чим порушив вимоги п/п “а» п. 2.9. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. п. 1) .
30.09.2025 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 адвокат Супрун Дмитро Володимирович надав Ковпаківському районному суду м. Суми додаткові пояснення у справі, із змісту яких вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа про адміністративне правопорушення, - керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 . Так, згідно протоколу серії ЕПР-1 № 153009, складеному 17.10.2024 року о 23:28 в м. Суми по пр-ту Тараса Шевченка, водій керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п/п “а» п. 2.9. Правил дорожнього руху. До протоколу додаються: - роздруківка з газоаналізатора Драгер; - рапорт поліцейського; - акт огляду на стан сп'яніння. Ознайомившись з наявними матеріалами у справі він вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому провадження підлягає закриттю та він викладає свої доводи у письмових поясненнях. Аргументи стосовно порушення порядку проведення огляду. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що при огляді на стан сп'яніння на місці зупинки використовувався газоаналізатор Drager Alcotest, свідоцтво про повірку приладу особі не пред'явили. Необхідно зауважити на тому, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують напряму дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує транспортними засобами) від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, а тому, у разі вчинення вказаними особами таких дій, поліцейському слід керуватись п. п. 7, 8 “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та п. 6 розд. X “Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» , оскільки лише ці нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти регламентують процедуру фіксації відмови водія (особи, яка керує транспортними засобами) від проведення огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я. Так, відповідно п. п. 7, 8 “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (з подальшими змінами) , водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Отже, зазначені нормативні акти передбачають, що у випадку незгоди водія з результатами огляду, співробітник поліції ще не має права складати протокол за ст. 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на співробітника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі. При цьому, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення письмового направлення на медичний огляд в закладі охорони здоров'я. В направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення. І лише у разі, якщо водій отримав направлення та відмовляється від проходження медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. У даному випадку ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я шляхом вручення письмового направлення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не визнає результати Драгеру, не погоджуються з ними, однак йому не запропонували пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я. Таке направлення не міститься в матеріалах справи. Однак, з відеоматеріалів (кліп-0) вбачається, що він не визнає результати огляду за допомогою Драгеру 17.10.2024 о 23:46. Це зафіксовано на записах з нагрудних камер поліцейських, Кліп-0, Кліп-1, Кліп-2, замість цього поліцейські почали вмовляти ОСОБА_1 підписати протокол під різними приводами. Начебто поставте підпис про те, що не згодні з протоколом, поставте підпис для отримання тимчасового посвідчення та інше. Кліп-2, 23:41, Потапов повідомив поліцейським про те, що буде оскаржувати відомості, занесені в протокол, тобто ще раз висловив свою незгоду з результатами Драгеру. Натомість, ніхто з поліцейських не намагався вручити ОСОБА_1 направлення на проходження огляду, оскільки такого не складалось, і навіть не пропонували його пройти в усній формі для того, щоб переконатись у вірності тесту. Більше того, загальними ознаками перебування особи у стані алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. З відеоматеріалів цих ознак не вбачається взагалі, а тим більше на 2,06 проміле. Тобто, з зазначеного можна дійти висновку про те, що у поліцейських мали виникнути обґрунтовані сумніви у вірності результатів газоаналізатора та мало бути складене направлення та здійснено перевірку в закладі охорони здоров'я. Враховуючи те, що поліцейськими не було дотримано встановлену законом процедуру проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП, і який є підставою для подальшого провадження у справі. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому, як доказ, протокол про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП) може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений у порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні по справі “Карелін проти Російської Федерації» , він вважає, що протокол, за відсутності інших об'єктивних показів підтвердження наявності адміністративного правопорушення, не може бути визнаний достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджуються і з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована в п. 43 його рішення у справі “Кобець проти України» (“Kobets v. Ukraine» ) від 14.02.2008, заява № 16437/04, з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини» (“Avsar v. Turkey» ) , згідно яким “доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» . За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, він просив суд закрити відносно ОСОБА_1 провадження в справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення (а. с. 27-31, 45-47) .
07.10.2025 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 адвокат Супрун Дмитро Володимирович надіслав на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про закриття адміністративного провадження, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа про адміністративне правопорушення, - керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 . Так, згідно протоколу серії ЕПР-1 № 153009, складеному 17.10.2024 року о 23:28 в м. Суми по пр-ту Тараса Шевченка, водій керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння,чим порушив п/п “а» п. 2.9. Правил дорожнього руху. До протоколу додаються: - роздруківка з газоаналізатора Драгер; - рапорт поліцейського; - акт огляду на стан сп'яніння. Ознайомившись з наявними матеріалами у справі, він вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю та викладає свої доводи у клопотанні про закриття адміністративного провадження. Аргументи стосовно порушення порядку проведення огляду. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що при огляді на стан сп'яніння на місці зупинки використовувався газоаналізатор Drager Alcotest, свідоцтво про повірку приладу особі не пред'явили. Необхідно зауважити на тому, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують напряму дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує транспортними засобами) від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. п. 7, 8 “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та п. 6 розд. X “Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» , оскільки лише ці нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти регламентують процедуру фіксації відмови водія (особи, яка керує транспортними засобами) від проведення огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я. Так, відповідно п. п. 7, 8 “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (із подальшими змінами) , водій транспортного засобу, ще відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Отже, зазначені нормативні акти передбачають, що у випадку незгоди водія з результатами огляду, співробітник поліції ще не має права складати протокол за ст. 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на співробітника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі. При цьому, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення письмового направлення на медичний огляд в заклад охорони здоров'я. У направленні має бути вказано конкретний заклад охороні здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення. І лише у разі, якщо водій отримав направлення та відмовляється від проходження медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. В даному випадку ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я шляхом вручення письмового направлення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не визнає результати Драгеру, не погоджується з ними, однак йому не запропонували пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я. Таке направлення не міститься в матеріалах справи. Однак, з відеоматеріалів (кліп-0) вбачається, що він не визнає результати огляду за допомогою Драгеру 17.10.2024 о 23:46. Це зафіксовано на записах з нагрудних камер поліцейських, Кліп-0, Кліп-1, Кліп-2. Замість цього поліцейські почали вмовляти ОСОБА_1 підписати протокол під різними приводами. Начебто поставте підпис про те, що не згодні з протоколом, поставте підпис для отримання тимчасового посвідчення та інше. Кліп-2, 23:41, ОСОБА_1 повідомив поліцейським про те, що буде оскаржувати відомості, занесені в протокол, тобто ще раз висловив свою незгоду з результатами Драгеру. Кліп-1, 23:41:10 ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції про те, що буде оскаржувати; 23:44:45 Поліцейський запитує: “З результатами не згодні?» . ОСОБА_1 зазначає, що з результатами не згоден; 23:45:00 ОСОБА_1 зазначає, що з результатами не згоден; 23:45:15 ОСОБА_1 зазначає, що з результатами не згоден, підписувати не буде; 23:45:50 ОСОБА_1 запитує, що йому дають на підпис. Йому пояснюють, що це акт проходження огляду. ОСОБА_1 зазначає, що з результатами не згоден, підписувати не буде. Натомість поліцейські кажуть підписуйте, підписуйте та вводять його в оману, що це нічого не міняє, що це просто підпис про отримання копії і так далі. Натомість, ніхто з поліцейських не намагався вручити ОСОБА_1 направлення на проходження огляду, оскільки такого не складалось, і навіть не пропонували його пройти в усній формі для того, щоб переконатись у вірності тесту. Більше того, загальними ознаками перебування особи у стані алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. З відеоматеріалів цих ознак не вбачається взагалі, а тим більше на 2,06 проміле. Тобто, з зазначеного можна дійти висновку про те, що у поліцейських мали виникнути обґрунтовані сумніви у вірності результатів газоаналізатора та мало бути складене направлення та здійснено перевірку в закладі охорони здоров'я. Враховуючи те, що поліцейськими не було дотримано встановлену законом процедуру проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП, і який є підставою для подальшого провадження у справі. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому, як доказ, протокол про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП) може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений у порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. Враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні по справі “Карелін проти Російської Федерації» , він вважає, що протокол, за відсутності інших об'єктивних показів підтвердження наявності адміністративного правопорушення, не може бути визнаний достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджуються і з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована в п. 43 його рішення у справі “Кобець проти України» (“Kobets v. Ukraine» ) від 14.02.2008, заява № 16437/04, з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини» (“Avsar v. Turkey» ) , згідно яким “доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» . За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, він просив суд закрити відносно ОСОБА_1 провадження в справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення (а. с. 38-40) .
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник адвокат Супрун Дмитро Володимирович не прибули. Про місце, дату та час були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі, відеофайли на оптичних носіях даних DVD-R стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, прихожу до наступного висновку.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи завдано матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок проведення огляду врегульований ст. 266 КУпАП, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, якою затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1103-2008-п#Text) , та спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року № 1452/735 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15#Text) .
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При цьому, п. п. 6, 7 розд. І Інструкції № 1452/735 визначено, що огляд на стан сп'яніння лікарем закладу охорони здоров'я обов'язково проводиться у разі відмови водія транспортного заходу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами такого огляду.
При цьому, слід враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати) , який свідчить про порушення компетентною особою батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України справи про адміністративне правопорушення, а тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) .
З огляду на викладене та оцінюючи вказаний доказ у відповідності до вимог ст. ст. 251, 252, 254, 255, 256, 266 КУпАП, прихожу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 153009 від 17.10.2024 року у відношенні водія ОСОБА_1 був складений без дотримання положень процесуального закону, що тягне за собою безумовне та беззаперечне визнання цього доказу недопустимим, внаслідок чого інші докази у справі є нікчемними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 його рішення від 14.02.2008 року (заява № 16437/04) у справі “Кобець проти України» (“Kobets v. Ukraine» ) з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини» (“Avsar v. Turkey» ) , згідно яким доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вважаю, що в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься переконливих доказів винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, положенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства» (“Ireland v. the United Kingdom» ) від 18.01.1978 року, п. 161, Series A заява № 25) , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП та вимог Інструкцій, вважаю, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, прихожу до висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, вважаю за необхідне взяти до уваги наступне.
Конституційний Суд України зауважив на тому, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo , згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 мотивувальної частини рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі від 26.02.2019 року № 1-р/2019) (https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_p_2019.pdf) .
Доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кобець проти України» (“Kobets v. Ukraine» ) від 14.02.2008 року, з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини» (“Avsar v. Turkey» ) . Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Верховний Суд в п. 39 своєї постанови від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, зробив наступний правовий висновок про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Постанова набрала законної сили 08.07.2020 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90264746) .
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відсутність самої події адміністративного правопорушення-діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення. Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
З огляду на вищевикладене, прихожу до висновку про те, що вданому конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та наданих доказів, відсутні належні та допустимі докази щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому вважаю за доцільне, можливе та необхідне закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 2 ст. 287 КУпАП, до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя І.Г. Бичков