22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 440/14508/24
адміністративне провадження № К/990/15192/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції справу № 440/14508/24
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ) до Публічного акціонерного товариства «Бурова Компанія «Букрос» (далі - Товариство) про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ ПФУ
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, постановлену у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Присяжнюка О.В., Любчича Л.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 03.12.2024 ГУ ПФУ звернулося до суду із позовом, у якому просило:
- стягнути з Товариства витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) (список № 2) за січень-червень 2018 року в розмірі 1 315 186,35 грн.
2. 10.12.2024 арбітражний керуючий Тищенко О.І. надіслала до суду клопотання про передачу справи до господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство №18/257. В обґрунтування клопотання зазначала, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 у справі №18/257 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 введено процедуру санації Товариства строком на дванадцять місяців, керуючим санацією призначено її.
3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025, відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Тищенко О.І. про передачу справи №440/14508/24 за підсудністю до Господарського суду Полтавської області та закрито провадження у справі №440/14508/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. 11.04.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №440/14508/24, у якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
5. Верховний Суд ухвалою від 05.05.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 у справі №18/257 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Бурової компанії «Букрос».
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 введено процедуру санації Товариства строком на дванадцять місяців. Керуючим санацією Товариства призначено арбітражного керуючого Авраменка І.М.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.12.2018 продовжений строк процедури санації на шість місяців, усунений арбітражний керуючий Авраменко І.М. від виконання обов'язків керуючого санацією, керуючим санацією призначений арбітражний керуючий Тищенко О.І.
При цьому позивачем призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали у Товаристві й були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII (список № 2).
На адресу Товариства позивачем направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених пенсіонерам, відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII (список № 2) за період за січень-червень 2018 року на загальну суму 1 315 186,35 грн.
Товариство відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі списком № 2, у строки, встановлені законодавством, не здійснило, а тому ГУ ПФУ просить стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені ГУ ПФУ позовні вимоги про стягнення з Товариства заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій належить розглядати у порядку господарського судочинства, оскільки у провадженні господарського суду перебуває справа про банкрутство Товариства, при цьому пославшись на правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга ГУ ПФУ обґрунтована, зокрема, тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 01.11.2023 у справі №908/129/22(908/1333/22), від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 щодо визначення юрисдикції спорів, які виникають з податкових правовідносин стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить із такого.
10. Спірним питанням у цій справі є визначення юрисдикції спору між суб'єктом владних повноважень, що діє на виконання наданих йому повноважень та підприємством як платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону № 1058-IV та щодо якого порушено справу про банкрутство.
11. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.
Необхідно зауважити, що правила визначення юрисдикції регламентуються насамперед базовими процесуальними кодексами - КАС України, ГПК України, Цивільним процесуальним кодексом України.
13. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.
14. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб'єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.
15. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
16. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
17. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
18. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
19. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
20. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
21. У справі, що розглядається, контролюючий орган здійснює владні управлінські функції та є суб'єктом владних повноважень в значенні, визначеному КАС України.
22. Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.
23. Так, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції чинній, на час звернення із позовом до суду) закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
24. Зазначена правова норма визначає перелік спорів, що підсудні господарським судам у межах розгляду справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
25. При цьому умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодекс України з процедури банкрутства (далі - КУзПБ).
26. Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
27. Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21.10.2019. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
28. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
29. Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
30. Для таких грошових зобов'язань передбачений окремий порядок їх пред'явлення до боржника, а саме: щодо поточних вимог кредиторів - шляхом розгляду спору щодо таких вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб'єктом їх пред'явлення кредитором - особою публічного права чи кредитором - особою приватного права.
31. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 (справа №826/1866/17) та Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.12.2022 (справа №815/5060/17), від 30.01.2023 (справа № 815/67486/17) було висловлено правову позицію щодо належності спорів про стягнення заборгованості з боржника в процедурі банкрутства до юрисдикції господарського суду.
32. У справі, що розглядається, арбітражний керуючий Тищенко О.І. повідомила суду, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 у справі №18/257 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 введено процедуру санації Товариства строком на дванадцять місяців, керуючим санацією призначено її.
33. Таким чином, застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів вважає, що спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів у справах про банкрутство, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
34. Щодо доводів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 01.11.2023 у справі №908/129/22(908/1333/22), від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 про визначення судам юрисдикції спорів, які виникають з податкових правовідносин стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки ці справи стосуються винятків щодо розгляду окремих спорів, що виникали з податкових правовідносин.
35. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
36. З огляду на викладене, касаційну скаргу ГУ ПФУ слід залишити без задоволення, а оскаржувані позивачем ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 440/14508/24 - без змін.
37. Оскільки Верховний Суд залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 440/14508/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
Судді: А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко