м. Київ
21 жовтня 2025 року
справа № 140/13115/24
адміністративне провадження № К/990/34895/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області
на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (суддя - Смокович В. І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року (судді: Шинкар Т. І., Довга О. І., Запотічний І. І.)
у справі № 140/13115/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Док-Агро»
до Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Док-Агро» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до суду до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16 липня 2024 року № 0193650701 форми «Р», № 0193660701 форми «Р», № 0193670701 форми «Н», № 0194342301 форми «ПС» та № 0193812408 форми «ПС» .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов Товариства задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2024 року №0193650701, №0193660701, №0193670701, №0193812408. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При ухваленні даного рішення суд першої інстанції не вирішив питання про витрати на професійну правничу допомогу. Представник позивача, до закінчення судових дебатів заявив, що всі документи, на підтвердження таких витрат будуть надані у повному обсязі в порядку частини сьомої статті 139 КАС України, а саме протягом п'яти днів з моменту прийняття рішення по справі.
13 березня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява із усіма підтверджуючими письмовими доказами про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить суд витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 80 000 грн стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області.
19 березня 2025 року представник відповідача подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, яке аргументовано тим, що сума у розмірі 80 000 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі та кількістю підготовлених процесуальних документів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн.
Суд першої інстанції таке рішення обґрунтував тим, що з врахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи складність справи та про часткове задоволення позову, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 15 000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Відповідач, не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, подав до Верховного Суду надійшла касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2025 року визначено склад колегії суддів: Дашутін І. В. - головуючий суддя, Яковенко М. М., Шишов О. О.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року провадження за якою відкрито касаційне провадження за скаргою податкового органу на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 140/13115/24.
У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І. В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 17 вересня 2025 року № 17), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року № 1199/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2025 року визначено склад колегії суддів: Ханова Р. Ф. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.
Доводи касаційної скарги
Відповідач подає касаційну скаргу на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
Так, за позицією податкового органу, суди попередніх інстанцій не дослідили у сукупності наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, їх розумну необхідність для цієї справи, а також предмет спору, конкретні обставини справи.
Відповідач вважає, що сума заявлена до відшкодування у розмірі 80000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
В акті приймання-передачі наданих послуг представник позивача не вказує витрачений час на вчинення дій, шляхом вчинення яких надавалась правнича допомога.
На думку відповідача, ряд послуг, а саме послуги щодо: вивчення (правовий аналіз) наданих Клієнтом документів; підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, формування додатків до позову; правовий аналіз відзиву Головного управління ДПС у Волинській області від 14 грудня 2024 року і доданих до нього документів; підготовка і подання до суду заяви про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив (через електронний кабінет ЄСІТС); підготовка і подання до суду відповіді на відзив (через електронний кабінет ЄСІТС); подання адвокатських запитів до ТОВ «НЕКСІЯ ДК АУДИТ І КОНСАПЛТИНГ» для одержання додаткових доказів; підготовка і подання до суду клопотання від 15 січня 2025 року про долучення письмових доказів (через електронний кабінет ЄСІТС); правовий аналіз заяви Головного управління ДПС у Волинській області від 05 березня 2025 року з додатковими поясненнями у справі; підготовка і подання до суду заяви від 10 березня 2025 року з додатковими поясненнями (через електронний кабінет ЄСІТС) - охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви, подання її до суду та подальше процесуальне супроводження даної справи.
Скаржник зауважує, що не усі дії, які вчинялися адвокатом у межах надання правничої допомоги, можна розцінювати як такі, що безпосередньо пов'язані з її наданням. Так підготовка та подання заяви про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив не пов'язана з наданням правової допомоги клієнту, оскільки необхідність поданням такої заяви пов'язана виключно з зайнятістю адвоката. Варто враховувати, що завантаженість адвоката не є об'єктивною обставиною для подання такої заяви, оскільки ведення декількох справ одночасно є його професійним ризиком.
Податковий орган вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 134, 139 КАС України, не врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19, у яких, серед іншого, зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового
стану обох сторін.
Відповідач просить скасувати додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
Правове регулювання та висновки Верховного Суду
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правова допомога позивачу у даній справі надавалась адвокатом Матвіївим В. М., про що подано ордер від 11 листопада 2024 року.
При вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дослідив: договір від 05 серпня 2024 року про надання правничої допомоги і здійснення представництва; додаткову угоду, укладена 12 листопада 2024 року до договору від 05 серпня 2024 року про надання правничої допомоги і здійснення представництва; рахунок №1 від 12 листопада 2024 року; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №3973 від 12 листопада 2024 року; виписку по рахунку за 12 листопада 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва в адміністративному суді першої інстанції) від 14 березня 2025 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС № 1116598 від 11 листопада 2024 року та посвідчення адвоката України виданого 18 грудня 2008 року (том 3 а. с. 219-228).
З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих представником позивача документів, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката встановлених частиною п'ятою статті 134 КАС України, заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат, часткового задоволення позову, суд першої інстанції визнав, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 15000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Надаючи оцінку наданим позивачем доказів складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 80 000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Зокрема, суд першої інстанції визнав, що ряд послуг, а саме послуги щодо: вивчення (правовий аналіз) наданих Клієнтом документів; підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Формування додатків до позову; правовий аналіз відзиву відповідача від 14 грудня 2024 року і доданих до нього документів; підготовка і подання до суду заяви про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив (через електронний кабінет ЄСІТС); підготовка і подання до суду відповіді на відзив (через електронний кабінет ЄСІТС); подання адвокатських запитів до ТОВ «НЕКСІЯ ДК АУДИТ І КОНСАПЛТИНГ» для одержання додаткових доказів; підготовка і подання до суду клопотання від 15 січня 2025 року про долучення письмових доказів (через електронний кабінет ЄСІТС); правовий аналіз заяви відповідача від 05 березня 2025 року з додатковими поясненнями у справі; підготовка і подання до суду заяви від 10 березня 2025 року з додатковими поясненнями (через електронний кабінет ЄСІТС) - охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви, подання її до суду та подальше процесуальне супроводження даної справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд першої інстанції зауважив, що провадження здійснювалося в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні, спірні правовідносини регулюється нормами Податкового кодексу України та великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню до даної справи.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходив із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, урахував заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, врахував складність справи та часткове задоволення позову, та дійшов висновку, що справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є сума 15 000,00 грн.
Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд акцентував на тому, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), а відтак податковий орган не спростував правомірність стягнення судом першої інстанції на користь позивача судових витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, та не довів, що надані послуги були необґрунтованими, не спростував вплив наданих послуг на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.
Під час касаційного розгляду не встановлено визначених законом підстав для скасування додаткового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, оскільки суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з урахуванням заперечень податкового органу та усталеної правової позиції Верховного Суду, зменшивши витрати до 15 000 грн.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 140/13115/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк