про відкриття касаційного провадження
20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №440/664/25
адміністративне провадження №К/990/39573/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стеценка О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області, Відділу з питань ветеранської політики Миргородської районної військової (державної) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області, Відділу з питань ветеранської політики Миргородської районної військової (державної) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс", в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.12.2024 про відмову в наданні ОСОБА_2 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;
зобов'язати відповідача встановити ОСОБА_2 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 17.03.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач оскаржила їх у касаційному порядку, просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Верховний Суд ухвалами від 07.07.2025, 25.08.2025 вже повертав касаційні скарги позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25 згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстав того, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 та 04.08.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стеценка С.Г. для розгляду цієї справи.
26.09.2025 позивач втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 26.09.2025, справу передано на розгляд раніше визначеному складу суду, а саме: головуючому судді (судді-доповідачу) Єзерову А.А., судді Кравчуку В.М., Стеценку С.Г., відповідно до Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)» від 22.07.2024 №9.
Відповідно до наказів від 17.09.2025 № 3157/0/6-25, від 18.09.2025 № 3177/0/6-25, від 22.09.2025 №3261/0/6-25, від 22.09.2025 № 3261/0/6-25 суддя Єзеров А.А. перебував у відпустці з 25.09.2025 по 01.10.2025 та у відрядженні з 02.10.2025 по 16.10.2025.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Касаційна скарга направлена до Верховного Суду 26.09.2025, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу ним подано 30.06.2025, тобто в межах строку на касаційне оскарження, та просить поновити строк на подання повторної касаційної скарги у зв'язку з поверненням касаційної скарги ухвалою Верховний Суд від 07.07.2025 та касаційної скарги від 03.08.2025 ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025.
Відповідно до частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Відтак, розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Як на підставу касаційного оскарження, скаржниця покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на даний час відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування судами статті 2, пункту 5 частини першої, статті 10-1 та частини сьомої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), підпункту «а» пункту 1 статті 16-2, підпунктів 2-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), підпункту 4 пункту 4 та підпункту 6 пункту 16 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі - Порядок №740) у правовідносинах між заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII та місцевими структурними підрозділами з питань ветеранської політики при розгляді заяв про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Крім того, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачене підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики при розгляді судових справ щодо застосування статті 2, пункту 5 частини першої статті 10-1 та частини сьомої статті 15 Закону № 3551-XII , підпункту «а» пункту 1 статті 16-2, підпунктів 2-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, підпункту 4 пункту 4 та підпункту 6 пункту 16 Порядку №740 у правовідносинах між заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-XII та місцевими структурними підрозділами з питань ветеранської політики при розгляді заяв про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Оскільки на думку скаржниці суди доходять протилежних висновків про застосування наведених норм права щодо обґрунтованості та правомірності рішень місцевих підрозділів з питань ветеранської політики про відмову у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі коли заявники не додають до заяви про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України постанову військово-лікарської комісії, якою визначається причинний зв'язок захворювання, травми, яке при звело до смерті військовослужбовця, у формулюванні, вказаному у підпункті «а» пункту 21.5 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України , затверджену наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
Окрім наведеного, скаржник покликається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки у зв'язку з формуванням державної політики щодо більшого рівня соціального статусу Сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України виникає потреба в отриманні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Та на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, так як суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки відповідно до статті 263 КАС України суд не розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи у правовідносинах між заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону 3551-II та місцевими структурними підрозділами з питань ветеранської політики при розгляді заяв про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Підставами для відкриття касаційного провадження у цій справі є пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та підпункти «а», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Наведені аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 КАС України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 440/664/25.
Витребувати з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/664/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя С.Г. Стеценко