про відкриття касаційного провадження
21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №440/15055/24
адміністративне провадження №К/990/34719/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року
у справі №440/15055/24
за позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року Перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся до адміністративного суду з позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Новосанжарської селищної ради щодо невинесення на розгляд сесії селищної ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27 листопада 2023 року №856-23 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному частинами другою, третьою та п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);
- зобов'язати Новосанжарську селищну раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства 27 листопада 2023 року №856-23 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених в порядку, визначеному частинами другою, третьою та п'ятою статті 57-1 ЗК України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Новосанжарської селищної ради щодо невинесення на розгляд сесії селищної ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27 листопада 2023 року №856-23.
Зобов'язано Новосанжарську селищну раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27 листопада 2023 року №856-23 про віднесення земельних ділянок площею 1717,08 га до самозалісених та за результатами такого розгляду прийняти акт у формі рішення.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 14 липня 2025 року.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Новосанжарська селищна рада 13 серпня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року касаційну скаргу Новосанжарської селищної ради залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
В межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Новосанжарська селищна рада звернулася до Суду з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Новосанжарською селищною радою усунуті недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року №3166-VI (далі - Закон №3166-VI), статей 29-2, 103 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29 вересня 2022 року №404 (далі - Положення №404), порушенням положень статей 53, 242 КАС України та без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Скаржник наполягає, що прокурор може звернутися до суду лише у разі, якщо суб'єкт владних повноважень (в даному випадку - Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави. Суди не перевірили належним чином, чи справді Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства неналежно здійснювало захист (наприклад, не оцінили, чому Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не могло сплатити судовий збір).
Скаржник зазначає, що прокурор зобов'язаний обґрунтувати, чому саме відповідний суб'єкт владних повноважень є уповноважений законом на звернення до суду у спірних відносинах. Скаржник вважає, що Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства взагалі не має законних повноважень на звернення з позовом про зобов'язання органу місцевого самоврядування винести на розгляд подання щодо самозалісених земель. Суди не застосували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, щодо необхідності перевірки компетенції органу, в інтересах якого подано позов, що призвело до помилкового визнання прокурором належного позивача.
Також під час розгляду справи апеляційний суд не врахував, що Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не має належного обсягу компетенції та повноважень на звернення до суду з позовом про зобов'язання органу місцевого самоврядування розглянути на сесії подання про віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених.
У даному випадку Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства, не передбачено права вказаного органу на звернення до суду із таким позовом, в той час як таке право передбачено для інших органів (наприклад, Державної екологічної інспекції України, що передбачено Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275).
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив положення статті 242 КАС України, оскільки не забезпечив повного і всебічного з'ясування обставин у справі, зокрема не надав належної оцінки доводам відповідача та змісту його відповіді від 27 грудня 2023 року №3884/04-08, а також проігнорував факт відсутності у поданні кадастрових номерів для ідентифікації всіх 607 потенційно самозалісених земельних ділянок.
Скаржник обґрунтовує, що у зв'язку з неправильним визначенням прокурором належного органу, в інтересах якого подано позов, суд повинен був залишити позовну заяву без розгляду.
У касаційній скарзі Новосанжарська селищна рада просить Верховний Суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року і позов залишити без розгляду.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 23 Закону №1697-VII, статті 28 Закону №3166-VI, статей 29-2, 103 ЛК України, Положення №404, дотримання положень статей 53, 242 КАС України, та перевірки необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №440/15055/24 за позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
3. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
4. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
О.П. Стародуб