22 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2869/24 пров. № А/857/25530/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №500/2869/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Дерех Н. В.,
час ухвалення рішення - 10 вересня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 10 вересня 2024 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області №0039985-2407-1915-UA61040490000035010 від 08 березня 2024 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2021 рік (з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року) у розмірі 90948,00 грн, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області №0039986-2407-1915-UA61040490000035010 від 08 березня 2024 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2022 рік (з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року) у розмірі 98527,00 грн, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області №0039991-2407-1915-UA61040490000035010 від 08 березня 2024 року, яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2023 рік (з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року) у розмірі 101558,60 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 08 березня 2024 року №0039985-2407-1915-UA61040490000035010, №0039986-2407-1915-UA61040490000035010, №0039991-2407-1915-UA61040490000035010.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС України (ІКС "Податковий блок"), інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності гр. ОСОБА_1 у 2021-2023 р. перебувала нерухомість по АДРЕСА_1 загальною площею 1515,8 кв.м. ГУ ДПС в Тернопільській області, на підставі п. 266.7 ст.266 ПК України проведено розрахунок податку на зазначені об'єкти нерухомого майна за 2021-2023 роки та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Наголошує, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Позивач не зверталась до ГУ ДПС у Тернопільській області із відповідною заявою та не надавала відповідні документи для можливості перерахунку сум податкових зобов'язань позивача в силу обставин, наведених у позові, а відтак контролюючий орган не володіє інформацією про такі обставини. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, наголошує на необхідності зміни судового рішення, оскільки суд першої інстанції у резолютивній частині судового рішення лише визнав протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0039985-2407-1915-UA61040490000035010, яким, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 90948,00 грн, податковий період - 2021 рік, адреса нерухомого майна - АДРЕСА_1 .
08 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0039986-2407-1915-UA61040490000035010, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 98527,00 грн, податковий період - 2022 рік, адреса нерухомого майна - АДРЕСА_1 .
08 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0039991-2407-1915-UA61040490000035010, яким, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 101558,60 грн, податковий період - 2023 рік, адреса нерухомого майна - АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при нарахуванні позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості не враховано постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі №607/15555/17, якою скасовано ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в частині задоволення заяви позивача про поворот виконання рішення, на підставі якого із 01 липня 2019 року за позивачем здійснена державна реєстрація права власності на нерухоме майно та земельні ділянки, а також рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі №607/16805/20. Крім того, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, а саме: об'єкта нерухомості, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , однак відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказаний об'єкт нерухомого майна не відноситься до об'єктів житлової нерухомості, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
За змістом пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України, якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
За змістом пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України встановлені пільги із сплати податку.
Зокрема, за змістом підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом пп.266.7.1, 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровувана) 31 травня 2016 року було укладено Договір дарування магазину, згідно з яким Дарувальник безоплатно передає у власність Обдаровуваній, належний їй на праві власності магазин, загальною площею 1515,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесений відповідний запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №20699439.
У подальшому рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року у справі №607/15555/17, залишеним в цій частині без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2019 року, укладені між позивачем та ОСОБА_2 договір дарування магазину і земельних ділянок від 31 травня 2017 року були визнані недійсними. На підставі вказаного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 06 лютого 2019 року було внесено запис про скасування права власності на магазин.
15 лютого 2019 року державним реєстратором Легінь О. М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був вчинений запис про державну реєстрацію за ТОВ "ТАЛАН ТЕР" права власності, зокрема, на магазин № НОМЕР_1 .
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у справі №607/15555/17 визнано нечинним рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року та закрито провадження у справі, задоволено заяву позивача про поворот виконання рішення суду шляхом скасування рішень державних реєстраторів Сагайдак І.В. та Легінь О.М., а також вчинених на їхній підставі записів про державну реєстрацію права власності на магазин і земельні ділянки по АДРЕСА_1 та 01 липня 2019 року за позивачем здійснена державна реєстрація права власності на магазин і земельні ділянки шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наступних записів: №33057049, №33054722, №33055813, №33054450.
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вказані записи здійснені на виконання рішення Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у справі №607/15555/17.
У подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі №607/15555/17 касаційні скарги ОСОБА_2 і ТОВ «Талан Тер» були задоволені, ухвала Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в частині задоволення заяви позивача про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року скасована, та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот вказаного рішення суду відмовлено.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2021 року у справі №607/16805/20, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, вирішено витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН ТЕР" на користь ОСОБА_1 , серед іншого, магазин за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515,8 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1159416061101.
Крім того, зі змісту акта державного виконавця про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі від 16 березня 2023 року №69959343, державний виконавець Крушанська О. Р. при примусовому виконанні виконавчого листа від 21 грудня 2021 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, встановила, що боржник ТОВ «ТАЛАН ТЕР» на місце вчинення виконавчих дій не з'явився, стягувач ОСОБА_1 на місце вчинення виконавчих дій з'явилася.
На виконання рішення суду витребувано від ТОВ «ТАЛАН ТЕР» на користь ОСОБА_1 наступні об'єкти нерухомого майна: магазин за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1 515,8 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1159416061101; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, площею 0,0317 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545471661101; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, площею 0,0318 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545444361101; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:12:012:0028, площею 0,0300 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 106959461101. Витребувано та передано стягувачу вказане нерухоме майно в повному обсязі. Стягувач не заперечує, що магазин відповідає технічному паспорту, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначений акт підписаний державним виконавцем Крушанською О. Р, стягувачем ОСОБА_1 , понятими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , представником стягувача Калитчук О. М. та державним виконавцем Балюк О. Б. (а.с.39).
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №69959343, прийнятої державним виконавцем 17 березня 2023 року з виконання виконавчого листа №607/16805/20, виданого 21 грудня 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області вбачається, що на виконання рішення суду витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН ТЕР" на користь ОСОБА_1 , серед іншого, магазин за адресою АДРЕСА_1 , площею 1515.8 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1159416061101.
Таким чином, наведені вище обставини підтверджують, що спірне майно передано позивачу лише 17 березня 2023 року.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 12 травня 2023 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) укладено Договір купівлі - продажу земельних ділянок та розташованого на них магазину, відповідно до якого, продавець передає у власність, а покупець приймає і сплачує за них обговорену суму, належні йому на праві приватної власності земельні ділянки кадастровий номер 6110100000:12:012:0023, кадастровий номер 6110100000:12:012:0024, кадастровий номер 6110100000:12:012:0028 з розташованим на них магазином, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що в подальшому іменується разом як нерухоме майно.
12 травня 2023 року приватним нотаріусом Бадер Л.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на магазин, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1159416061101, пл. 1511.4 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , за новим власником - ОСОБА_5 .
Відповідно до п.267.6.10 п.267.6 ст.267 ПК України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;
б) розміру ставки податку;
в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Колегія суддів зазначає, що після набрання законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2021 року у справі №607/16805/20 позивачем вживались заходи щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про виникнення та перехід права власності на магазин по вул. Живова, 45 в м. Тернополі, шо підтверджується матеріалами справи, а саме: ОСОБА_6 звернулася із письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, яка отримана контролюючим органом 29 травня 2024 року (а.с.88-90).
При цьому, як стверджує апелянт, така заява подана не була, однак такі покликання спростовуються наведеними вище обставинами.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи стверджується, що позивач користувалась своїм правом та зверталась до контролюючого органу за отриманням звірки даних щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а не лише визнання протиправним, разом з тим, доказів відкликання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень учасниками справи суду не подано та судом не здобуто.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при нарахуванні позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості не враховано постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі №607/15555/17, якою скасовано ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в частині задоволення заяви позивача про поворот виконання рішення, на підставі якого із 01 липня 2019 року за позивачем здійснена державна реєстрація права власності на нерухоме майно та земельні ділянки, а також рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі №607/16805/20, що свідчить про те, що позивачу станом на дату нарахування податкового зобов'язання та прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень фактично не був кореспондований обов'язок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, доказів протилежного відповідачем не подано, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при задоволенні позовних вимог у резолютивній частині судового рішення необхідно зазначити про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції у цій частині, оскільки це не впливає на правильність висновків суду та вирішення розглядуваного спору та може бути усунута судом в порядку ст.253 КАС України, як описка судового рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №500/2869/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2025 року.