Справа № 240/15370/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
22 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101000/2024/000105/2 від 04.04.2024 року.
В обґрунтування позову зазначила, що 04.04.2024 року з метою проведення митного оформлення легкового автомобіля марки Citroen, модель Picasso, номер кузова - НОМЕР_1 , придбаного у Компанії Aria Automobile GbR, уповноваженою особою було подано до відповідача митну декларацію № 24UA101020012643U7 та належний і достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару. Однак, як стверджує позивач, відповідач безпідставно витребував від неї копію митної декларації країни відправлення, не врахувавши подані відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України основні документи, які підтверджують заявлену митну вартість автомобіля.
Також позивач вважає безпідставною вимогу відповідача щодо здійснення перекладу поданих нею договору купівлі-продажу від 27.03.2024 року та експортної декларації № 24PL402010Е0367110. Посилаючись на те, що відповідно до "Положення №1 визначення мов, які використовуватимуться в Європейському економічному співтоваристві", німецька мова є офіційною та робочою мовою установ Європейського союзу, а отже вважається мовою міжнародного спілкування, позивач вказує, що відповідач мав керуватись статтею 254 Митного кодексу України та взяти до уваги відомості складеного німецькою мовою договору купівлі-продажу автомобіля від 27.03.2024 року щодо дійсної вартості автомобіля. Експортна декларація №24PL402010Е0367110, за твердженням позивача, містить відомості про товар - автомобіль Citroen C4 Picasso та ідентифікаційний номер кузова т/з: НОМЕР_1 .
Крім того, позивач заперечувала застосування відповідачем МД №UA408040/2022/011349 від 08.06.2022 року в якості обґрунтування застосованого другорядного методу обчислення митної вартості автомобіля, зазначивши, що вказана митна декларація стосується товару іншої моделі.
З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірний автомобіль позивача.
Вказує, що декларант не забезпечив належного перекладу поданих для митного оформлення документів, а саме документа під кодом 4000 від 27.03.2024 року, який до того ж не містить усіх належних підписів, а також копії митної декларації №24PL402010Е0367110, в зв'язку з чим митний орган позбавлений можливості встановити умови і місце укладання правочину для визначення основних складових заявленої митної вартості автомобіля, в тому числі транспортних витрат. Крім того, за твердженням відповідача, подана з митною декларацією для підтвердження транспортних витрат перша довідка позивача від 04.04.2024 року про транспортні витрати на перевезення автомобіля CITROEN стосується іншої моделі та номера кузова, ніж та, про яку йдеться в оскарженій митній декларації, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви у дійсності таких витрат та їх розміру.
На підтвердження наведених доводів відповідач надав довідку, підписану позивачем 04.04.2024 року, про транспорті витрати в сумі 100 євро при доставці вантажного автомобіля марки CITROEN, модель BERLINGO, номер кузова НОМЕР_2 за маршрутом Kassel, Німеччина - до кордону України.
У заяві, яка надійшла до суду 17.09.2024 року, відповідач просив не брати до уваги наданий позивачем до позовної заяви Звіт № КТЗ-240404/1 про середню ринкову вартість автомобіля, посилаючись на те, що він до прийняття оскарженого рішення декларантом не подавався.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2023 року позивач видала довіреність, зареєстровану приватним нотаріусом в реєстрі за № 1703, якою уповноважила ОСОБА_2 придбати (купити) в Україні або за її межами будь-яким встановленим законом способом у фізичних чи юридичних осіб на ім'я позивача автомобіль будь-якої марки на умовах йому відомих, у разі необхідності підписати договір купівлі-продажу автомобіля від її імені або інший документ, провести розмитнення автомобіля.
04.04.2024 року особою, уповноваженою на декларування - ФОП ОСОБА_3 з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до Житомирської митниці подана електронна митна декларація № 24UA101020012643U7 (вантажоодержувач ОСОБА_2 ) з пакетом документів, необхідних для митного оформлення легкового автомобіля б/в марки CITROEN моделі С4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1560 см.куб., країна виробництва FR.
У митній декларації № 24UA101020012643U7, на яку посилається позивач, в графі 44 зазначені наступні документи, які подаються з декларацією:
- код 2800 (згідно класифікатора документів (далі - КД) у митній справі наведеному коду відповідає свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу): НОМЕР_3 від 21.11.2014;
- код 3007 (згідно КД - документ, що підтверджує вартість перевезення товару): трансп. б/н від 04.04.2024;
- код 4000 (згідно КД - некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт): б/н від 27.03.2024;
- код d 4207 (згідно КД - договір про надання послуг митного брокера): 25 від 28.03.2024;
- код 7017 (згідно КД - висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом): 048743 від 21.11.2014;
- код m 8016 (згідно КД - паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні): НОМЕР_4 від 18.08.1998;
- код 9000 (інші некласифіковані документи): доручення № 1703 від 28.09.2023;
- код 9000 - фото;
- код 9703 (згідно КД- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу) - UA.012.024934-24 від 03.04.2024;
- код m 9801 (згідно КД - паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України) - FS 171785 від 14.08.2018.
У графі 43 зазначено код розмитнення «1», тобто за ціною договору. Тому очевидно, що первинним документом, який підтверджує митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт). Відтак, саме в такому контракті повинні міститися умови щодо складових митної вартості товарів.
Під час декларування товару (автомобіля), як зазначає позивач, була заявлена митна вартість в сумі 4150 євро, яка відповідає ціні договору. Загальна митна вартість (графа 12) складає 179 623,28 грн.
Відповідно до ст. 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого автомобіля призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Так, як встановлено відповідачем, рівень заявленої декларантом митної вартості авто становив 4150 євро, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації, наявної у митниці, згідно АСМО "Інспектор" становив 7490 євро.
Провівши порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною у митному органі, Житомирська митниця надала митному брокеру консультацію, зазначивши, що відомості документа під кодом 4000 б/номера від 27.03.2024 року можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку перекладу цього документа українською мовою. Крім того, митним органом вказано на те, що довідка про транспортні витрати від 04.04.2024 року стосується витрат на доставку іншого транспортного засобу, а відомості про країну відправлення товару та місце укладання правочину відсутні, в зв'язку з чим митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості - витрат на транспортування. Запропоновано декларанту з метою усунення невизначеності щодо дійсної суми митної вартості, окрім перекладу українською мовою, надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
4) копію митної декларації країни відправлення.
Ознайомившись із зазначеною консультацією, декларант зазначив про надання додатково експортної декларації 24PL402010Е0367110 від 02.04.2024 та вказав, що інші документи надати не в змозі.
Відповідачем була проведена повторна консультація, якою також вказано на те, що відомості декларації 24PL402010Е0367110, як і документа б/н від 27.03.2024 року під кодом 4000, можуть бути використані лише у разі їх перекладу українською мовою. Вказано, зокрема, що декларантом, всупереч вимогам ч.2 статті 53 МК України, не подано документ про оплату оцінюваного товару, а в зв'язку з відсутністю відомостей про країну відправлення встановити відповідність заявлених витрат на транспортування немає можливості. Запропоновано декларанту інформацію щодо схожого товару.
Згодом, незважаючи на додатково подані документи, Житомирською митницею 04.04.2024 року прийнято рішення № UA 101000/2024/000105/2 про коригування митної вартості за резервним методом та завершено митне оформлення автомобіля замість заявлених 4250 євро, визначено у сумі 7563,33 євро. Також митним органом складено картку № UA 101020/2024/006598 відмови в прийнятті митної декларації.
Позивач не погодилась із вказаним рішенням та оскаржила його до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Мотивуючи рішення, митний орган зазначив наступне: "Митницею було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, за результатами цієї перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. За результатом моніторингу інформаційних джерел в мережі Інтернет здійснено пошук цінової пропозиції з продажу оцінюваного автомобіля за унікальним vіn-номером VF7ЗD9HC8EJ807157. За результатом пошуку встановлено, що оцінюваний транспортний засіб розміщено на сайті https://www.kleinanzeigen.de для продажу за ціною 7490,00 євро. По причині відсутності перекладу українською мовою відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 4000 № б/н від 27.03.2024 та додатково наданій копії митної декларації Республіки Польща No 24PL402010E0367110 від 02.04.2024 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із ненаданням митному органу перекладу на українську мову даних документів. Інші документи, що долучені до митної декларації, не містять цінової інформації про товар. Документ під кодом 4000 № б/н від 27.03.2024 нe містить підписів сторін або інших відміток чи відомостей, які б свідчили про те, що договір купівлі-продажу автомобіля за ціною 4150,00 євро укладений. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території країни. Таким чином, є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. Всупереч вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару. У зв'язку із відсутністю у митниці відомостей про місце укладання правочину купівлі-продажу товару та відсутністю інших документів, що підтверджують відомості про фактичну шенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Посилаючись також на те, що окрім перекладу документів на українську мову декларантом не подані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) копія митної декларації країни відправлення, відповідач зазначив, що методи 2 а і 2 б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. У зв'язку з цим проведено консультацію з декларантом з метою вибору методу визначення вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в органі доходів та зборів.
Як вказано у рішенні, митна вартість визначена за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: МД № UA408040/2022/011349 від 08.06.2022 - легковий автомобіль марки CITROEN, модель DS5, що був у користуванні, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, ідентифікаційний номер кузова (шaci) НОМЕР_5 , номер двигуна н/в, колір коричневий, тип двигуна дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 1560 см.куб., потужність двигуна 82 kW, тип кузова - АF, призначений для перевезення пасажирів, загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5, колісна формула - 4х2, 7563,ЗЗ євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VI І Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, інформація щодо товарів, митне оформлення яких містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Колегія суддів враховує, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (далі по тексту - МК України).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України відповідно до статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За змістом частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зі змісту цієї норми вбачається, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як зазначалося вище, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом зазначені наступні підстави для коригування:
- декларантом надано копію документа під кодом 4000 від 27.03.2024 року та митної декларації країни відправлення 24PL402010Е0367110 без перекладу на державну мову;
- документ під кодом 4000 № б/н від 27.03.2024 нe містить підписів сторін або інших відміток чи відомостей, які б свідчили про те, що договір купівлі-продажу автомобіля за ціною 4150,00 євро укладений
- не подано документ про оплату оцінюваного товару;
- відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Щодо доводів митного органу, що декларантом надано копію документа б/н від 27.03.2024 року, код якого 4000 відповідає згідно ДК зовнішньоекономічному договору (контракту), а також митної декларації країни відправлення 24PL402010E0367110 без перекладу на державну мову, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Колегія суддів зауважує, що хоча копія документа б/н від 27.03.2024 року була надана без перекладу на державну мову, він містив інформацію, яка підтверджує числове значення складових митної вартості товарів, адреси сторін та яку можливо ідентифікувати і без перекладу українською мовою. Крім того, всупереч твердженням відповідача цей документ містить підписи сторін.
У зв'язку з цим, суд ставиться критично до позиції відповідача щодо непідтвердження позивачем митної вартості товару у зв'язку з ненаданням перекладу українською мовою відповідних документів.
В контексті визначення у договорі числового підтвердження вартості автомобіля та зазначення адрес сторін, суд вважає необґрунтованим витребування відповідачем від декларанта в якості додаткового документа для підтвердження місця укладання угоди митної декларації країни відправлення, позаяк в даному випадку відповідачем не наведені обґрунтування, які саме розбіжності у наданому документі від 27.03.2024 року та складових митної вартості усуватиме така декларація.
Одночасно суд зауважує, що у цій декларації зазначені ідентифікаційні характеристики автомобіля, які зазначені у договорі.
Колегія суддів також зазначає, що митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Щодо посилання відповідача, що до митного оформлення не надано документ про оплату, то колегія суддів зазначає таке.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 року у справі №320/2455/19 дійшов висновку, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Окрім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.02.2018 року у справі № 803/1112/17 дійшов висновку про те що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Суд вважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору.
Таким чином колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії не може бути підставою для коригування митної вартості товару за наявності інших документів, які підтверджують числові значення усіх складових вартості імпортованого товару.
При цьому, слід зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Також, слід зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації АСМО "Інспектор", оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Крім того, коригування митної вартості транспортного засобу із використанням відомостей, які містяться в митній декларації № UА408040/2022/011349 від 08.06.2022 року, щодо митного оформлення подібного транспортного засобу за ціною угоди в розмірі у сумі 7563,33 євро не може бути визнано обґрунтованим, оскільки митним органом не враховано реальний технічний стан автомобіля, його характеристики, пошкодження.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Поданий разом з позовом, після прийняття оскарженого рішення, Звіт № КТЗ- 24004/1 про ринкову вартість придбаного позивачем автомобіля на такі висновки суду не впливає.
Щодо тверджень відповідача про непідтвердження транспортних витрат, то такі спростовуються наданою позивачем довідкою від 04.04.2024 року про вартість транспортних витрат з доставки спірного автомобіля в розмірі 100 євро.
Така вартість, як вбачається з митної декларації № 24UA101020012643U7, включена в загальну митну вартість (графа 12): 179 623,28 грн. - (4150 євро х 42,2643 (курс євро до гривні в графі 23)) = 4 226,43 грн., що в перерахунку на євро по вищевказаному курсу становить 100 євро.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відтак, на думку суду, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які би спростовували б розмір понесених позивачем витрат на транспортування автомобіля та які вказували б на їх заниження, відтак, такі зауваження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного автомобіля, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надала передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення слід задовольнити.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.