Справа № 120/15690/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
22 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 1-ого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність 1-ого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно без врахування базового місяця січень 2008 року.
Визнано протиправними дії 1-ого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року включно без застосування базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язано 1-ий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а також врахувавши при цьому раніше виплачені суми таких виплат.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу у 1-ому державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.
Наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області від 28 лютого 2023 року № 81 о/с-оп ОСОБА_1 звільнено з органів ДСНС України.
Проте при звільненні позивача з 1-ого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області йому не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
У 2024 році представниця позивача звернулася до 1-ого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області з адвокатським запитом, у якому просила здійснити нарахування та виплату її довірителю індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Листом від 31 липня 2024 року 1-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області повідомив заявницю про те, що у зв'язку із збільшенням розміру грошового забезпечення з січня 2016 року (відповідно до наказу ДСНС від 31 грудня 2015 року № 670 "Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2016 році" не менше ніж на 3000 гривень) та з січня 2017 року (відповідно до наказу ДСНС від 29 грудня 2016 року № 707 "Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2017 році" підвищення порівняно з 2016 року розміру місячного грошового забезпечення у розмірі не менш як на 2000 гривень) кошторисні призначення були спрямовані виключно на виплату підвищеного грошового забезпечення. Тобто, відповідач зазначив, що усі кошти, заплановані у кошторисі на 2016-2018 роки на виплату грошового забезпечення, були виплачені в повному обсязі.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Водночас правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Відтак основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).
Відтак індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 вказаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Крім того, вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме - до 01 березня 2018 року.
За змістом пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 грудня 2015 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Таким чином, відповідно до положень Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Аналогічна правова позиція щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21.
Так, довідкою про доходи, що видана ОСОБА_1 відповідачем, в періоди з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року суми індексації грошового забезпечення позивачу не нараховувалися та не виплачувалися взагалі.
Водночас в періоди з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, проте без застосування базового місяця січень 2008 року.
При цьому згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відтак аналіз вказаних приписів свідчить про те, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадового окладу особи. У разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати перевищить суму індексації.
Слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 (надалі - Постанова № 1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вказана постанова набирає чинності з 01 січня 2008 року.
Відтак з врахуванням приписів пункту 5 Порядку № 1078 саме січень 2008 року є місяцем, в якому відбулося підвищення грошових доходів військовослужбовців, та є базовим при проведенні індексації.
За наведених обставин 1-им державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області безпідставно не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом періоду з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року та з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а тому таку бездіяльність слід визнати протиправною.
Крім того, відповідачем допущено протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за періоди з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року та з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року без застосування базового місяця січень 2008 року.
За таких обставин порушене право позивача належним чином відновлене у спосіб зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а також врахувавши раніше виплачені суми таких виплат.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.