Справа № 362/3205/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лебідь-Гавенко Г.М.
21 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Кучми А.Ю., Файдюка В.В.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №512/1 за вих.№4181 від 14.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення по відношенню до ОСОБА_1 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2025року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2025 року старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_3 складено протокол №241 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначено, що позивач по досягненню 25-річного віку на військовий облік військовозобов'язаних не став, до РТЦК та СП з метою уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії не з'являвся, чим порушив Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку». Проступок встановлено 13.03.2025 року, ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 14.03.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від пояснення та підписання протоколу відмовився у присутності свідків (а.с. 65).
14.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №512/1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився після зарахування в запас по досягненню 25-ти років в місячний термін, відповідно до Директиви Генерального штабу №1168 від 18.06.2018 року до (військкомату), ІНФОРМАЦІЯ_4 , для постановки на військовий облік військовозобов'язаних, та отримання військово-облікового документу, чим порушив ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку», Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. Проступок встановлено 13.03.2025 року.
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАп, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. (а.с. 70-71).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2025 року №5375, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 15.03.2025 року по теперішній час (а.с. 19).
Першим відділом Обухівського РТЦК 14.03.2025 року видано ОСОБА_1 військовий квиток № НОМЕР_2 (а.с. 20-30).
Державним виконавцем Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської обл. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лось В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови №512/1, виданої 14.03.2025 року, боржником за якою є ОСОБА_1 (а.с. 37).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Також указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Так, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як передбачено абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Додатком 2 вказаного порядку визначено також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила).
Відповідно до п. 1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Відповідно до пп. 10 та абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. А частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Диспозиції статей 210 та 210-1 КУпАП мають бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов'язаними, резервістами порушено у період особливого стану.
Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2025 року позивач був належним чином оповіщений про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 11 год. 00 хв., що підтверджується відомостями, зазначеними в протоколі №241 про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 був присутній 13.03.2025 року при складанні протоколу №241 про адміністративне правопорушення, однак від надання пояснень та підписання протоколу відмовився у присутності свідків. При цьому, йому було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, тобто обставини, вкладені у позовній заяві повністю спростовуються письмовими доказами.
Колегія суддів зауважує, що відмова від підписання протоколу, в якому йому було повідомлено про дату, час та місце розгляду протоколу, не є поважними причинами неявки 14.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови № 512/1 від 14.03.2025 року у відсутність позивача не є порушенням його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки позивач був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, однак на вказаний розгляд не з'явився, при цьому заяв про відкладення розгляду справи не подавав, поважність причин неявки не повідомляв.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною першою статті 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно позивача, його було складено у присутності позивача, який його підписав без будь-яких зауважень, та з якого слідує, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначене на 14.03.2025 о 11:00 год.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем не було позбавлено позивача можливості прийняти участь у розгляді справи та/або спрямувати клопотання, заяву щодо відкладення розгляду в разі такої необхідності.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі за №513/899/16-а.
При цьому, незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки позивач зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Крім того, за правилами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оспорювану постанову, містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
У вказаному протоколі зазначено, що позивач відмовився від підпису у присутності двох свідків.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про порушення процедури розгляду справи щодо нього, оскільки такі спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що він був присутній при його складанні, ознайомлений під підпис про права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також про дату і час розгляду справи щодо нього.
Вищевикладене спростовує доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо посилань апелянта, на ст. 247 КУпАП як на підставу для закриття провадження, колегія суддів, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, а саме: проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.
Колегія суддів, зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо позивача було завершеним Постановою про притягнення до адміністративної відповідальності від 4.03.2025 року №512/1.
15.03.2025 року ОСОБА_1 було прийнято на військову службу, тобто вже після закінчення розгляду провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2025року-без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
В.В. Файдюк
Повне судове рішення складено « 21» жовтня 2025 року.