Справа № 580/4525/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» та Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» звернулося з позовом Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 812/23-00-07-01-01 від 15.01.2025, № 811/23- 00-07-01-01 від 15.01.2025, № 809/23-00-07-01-01 від 15.01.2025, № 1037/23-00-24-06-16 від 17.01.2025, № 1036/23-00-24-06-16 від 17.01.2025, рішення № 1035/23-00-24-06-16 від 17.01.2025.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 812/23-00-07-01-01 від 15.01.2025, № 811/23-00-07-01-01 від 15.01.2025, №809/23-00-07-01-01 від 15.01.2025;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 25 серпня 2025 року.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив на апеляційну скаргу відповідача від ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 жовтня 2025 року.
08 жовтня 2025 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 15 жовтня 2025 року.
Так, 13 жовтня 2025 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №580/4525/25.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» зареєстроване, як юридична особа 05.04.2006, є платником податку на додану вартість, єдиного податку четвертої групи, як сільськогосподарський виробник, основний вид діяльності КВЕД 01.50 змішане сільське господарство, інші види діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування інших однорічних і дворічних культур, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, прісноводне рибальство, прісноводне рибництво (аквакультура), виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, виробництво цукру, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, вантажний автомобільний транспорт, оптова торгівля хімічними продуктами, лісопильне та стругальне виробництво, виробництво дерев'яної тари.
Так, Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, ст. 75, 77, 82, пп. 69.35-1, 69.3-2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 30.06.2024, з урахуванням п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України та з правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.04.2021 по 30.06.2024 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.12.2024 №15743/23-00-07-01-01/34150627 в якому відповідачем вказані порушення позивача: вимог п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 січня 2016 року за №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 410 560 грн., в т.ч. квітень 2021 року на суму 2 465 354 грн., травень 2021 року на суму 521 405 грн., вересень 2021 року на суму 651 561 грн., жовтень 2021 року на суму 1 909 154 грн., листопад 2021 року на суму 697 234 грн., грудень 2022 року 2 156 816 грн., січень 2023 року на суму 9 036 грн., вимог п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 січня 2016 року за №21, в результаті чого завищено від?ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2021 року на суму 3 873 395 грн., вимог п. 201.10 ст . 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 2 021 428,97 гривень, вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з обсягом постачання в сумі 52 257 759,46 гривень, вимог пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.38.1 ст. 38, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 176.2 «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 6734180,78 грн., в тому числі за 2022 рік в сумі 3060455,06 грн., за 2023 рік в сумі 2729849,86 грн. та за І півріччя 2024 року в сумі 943875,86 грн., вимог п.16-1 підрозд. 10 розділу ХХ та пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16; п.38.1 ст.38; абз..2 п.57.1 ст. 57, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. 176.2 «а» п. 176.2 ст .176 Податкового кодексу України, в результаті чого не своєчасно сплачено до бюджету військовий збір на загальну суму 333297,41 грн., в тому числі за 2022 рік в сумі 261946,29 грн. та за 2023 рік в сумі 71351,12 грн., вимог п. 1 ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого відбулось заниження єдиного внеску на загальну суму 359719,36 грн., в тому числі за 2021 рік в сумі 30045,49 грн., за 2022 рік в сумі 154016,13 грн., за 2023 рік в сумі 170308,06 грн. та за І півріччя 2024 року в сумі 5349,68 грн.
За результатами документальної планової виїзної перевірки позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:
- від 15.01.2025 №809/23-00-07-01-01 (форма «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 9 251 616 грн., в т. ч. основний платіж - 8 410 560грн., штрафні санкції - 841 056 грн.;
- від 15.01.2025 №811/23-00-07-01-01 (форма «В4») про зменшення суми податку на додану вартість яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 873 395 грн.;
- від 15.01.2025 №812/23-00-07-01-01 (форма «ПН») штраф за нереєстрацію податкових накладних на загальну суму в ЄРПН на загальну суму 99 490, 49 гривень;
- від 17.01.2025 №1035/23-00-24-06-16 (рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску) на загальну суму штрафних санкцій 120254,60 грн;
- від 17.01.2025 №1036/23-00-24-06-16 (форма «Д») про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1750704,22 грн., в тому числі штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1678975,12 грн. та пені в сумі 71729,10 грн;
- від 17.01.2025 №1037/23-00-24-06-16 (форма «Д») про збільшення грошового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 82297,21 грн., в тому числі штрафні санкції на суму 82297,21 грн.
Позивач вважаючи, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У відповідності до п. 198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів /послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари /послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б ) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу ).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов?язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до статті 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 ПК України визначає, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Пункт 135.1 статті 135 ПК України закріплює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати" передбачають, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно з пунктом 9 П(С)БО 16 "Витрати" не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом (у абзаці першому цього пункту - у відповідності до змін, внесених Законом України №71-VIII) документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених правових норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).
Так, згідно з п.п. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV установлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.
Під час проведення перевірки, контролюючим органом було перевірено оборотно-сальдові відомості, які використовується для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку. Фактично оборотно-сальдова відомість є одним з основних документів бухгалтерського обліку.
Якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №360/4169/21.
При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 814/476/18.
Наразі, матеріали справи свідчать, що перевіркою наданих товариством річних (зведених) оборотів рахунку 2326 «Послуги на сторону» встановлено, що позивачем понесено витрат на надання послуг на сторону 56 937 523, 06 грн., при цьому на собівартість наданих послуг (Дт 903 - Кт 2326) віднесено суму 30 707 102, 97 грн., а отже на думку відповідача позивачем не списано на собівартість наданих послуг на загальну суму 26 230 420,09 грн. та як результат в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України, п. 10, 12, 13, Національних правил (стандартів) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» здійснено висновок про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4 466 552 грн., в тому числі за грудень 2021 року на суму 527 716 грн., грудень 2022 року на суму 1 556 310 грн., грудень 2023 року на суму 469 966 грн., червень 2024 року на суму 1 912 560 грн.
Відповідачем в акті перевірки не визнаються суми ПДВ сформовані по операціях з придбання ТМЦ, робіт, послуг з мотивів здійснення операцій не пов'язаних з господарською діяльністю товариства через відсутність обґрунтованості таких витрат, як таких що не пов'язані з отримання доходу, при цьому такі дії позивача були обумовлені вимогами Податкового кодексу України щодо підстав та термінів формування податкового кредиту та податкових зобов'язань без їх співвідношення з отриманим доходом, так як ці витрати підтверджені первинними документами.
Щодо нарахування податкових зобов'язань на загальну суму 1842848 грн при реалізації насіння соняшнику на ТОВ «Кернел-Трейд» по договору поставки від 08.12.2020 року №ЧКР 21-16638 за ціною, яка нижче звичайної ціни.
Згідно договору поставки №ЧКР21-16638 від 08.12.2020 ТОВ "ВП "ІМПУЛЬС ПЛЮС" повинно поставити до 30.10.2021 року товар українського походження, врожаю 2021 року насіння соняшника, попередня ціна без ПДВ 9 413,13 грн., ПДВ 20 % за 1 т.-1882,63 грн., попередня ціна товару за 1 т. з ПДВ -11295,76 грн. (що складає 400 доларів США за курсом НБУ -2833,94 грн. = 100 доларів США на день підписання цього договору, розрахунки за товар здійснюються в національній валюти України - гривні.
Остаточна ціна кожної партії Товару визначається (з розрахунку за 1 тонну Товару) виходячи з еквіваленту ціни в доларах США, визначеної в п. 1.3. цього Договору, перерахованої в гривні за курсом НБУ на дату переоформлення Товару, з урахуванням умов, зазначених 6. пп. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 цього Договору. Під партією Товару в цьому Договорі розуміється кількість Товару, поставлена згідно з однією видатковою накладною.
Остаточна ціна та вартість поставленого Товару оформляється додатковою угодою відповідно до умов 1.4. цього Договору. У разі зміни ставки ПДВ,у випадках, передбачених чинним законодавством України, вартість/ціна Товару коригуються з урахуванням зміненої ставки ПДВ. При цьому, підписання будь-якої додаткової угоди до Договору, в такому випадку, не є обов'язковим. Строк поставки Товару - до 30.10.2021 включно.
Товар може передаватись Покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений в цьому Договорі, має бути поставлений у строк, встановлений у п. 2.1. цього Договору.
Постачальник зобов?язаний вчинити дії, необхідні для переоформлення Товару на ім?я Покупця, наслідком яких має бути оформлення Товару на ім?я Покупця та видача Покупцю складського документу, оформленого на його ім?я. Датою поставки Товару вважається дата оформлення Зерновим складом у місці постачання складського документа на ім?я Покупця та підписання Покупцем, Постачальником та зерновим складом транспортного акту приймання-передачі Товару.
Умови поставки Товару - EXW франко склад Покупця (місце поставки: ТОВ «Комбінат хлібопродуктів «Талне» з іноземними інвестиціями», розташований за адресою: Україна, Черкаська область, Тальнівський район, м. Тальне, вул. Незалежності 8.)
Додатковими угодами від 29.09.2021 та 05.10.2021 до договору від 08.12.2020 №ЧКР 21-1663 встановлено остаточну ціну постачання 1 тони насіння соняшника виходячи з курсу НБУ та ставки ПДВ 14% на дату поставки в розмірі 10 096,52 грн/т та 10 097,44 грн/т відповідно.
Позивач реалізовував ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» соняшник в вересні 2021 року за умовами поставки товару - EXW франко склад покупця за ціною 8856,60 грн. за 1 тонну, в жовтні 2021 року - 8857,40 грн. за 1 тонну, що підтверджується видатковими накладними та складськими квитанціями на зерно.
З метою встановлення відповідності ціни реалізації соняшника ТОВ «КЕРНЕЛ- ТРЕЙД» рівню звичайних цін на соняшник за умовами поставки товару - EXW франко склад покупця, контролюючим органом направлено запити від 02.12.2024 №25273/6/23-00-07-01-04 до Головного управління статистики у Черкаській області, від 02.12.2024 №25275/6/23-00-07-01-04 до Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, від 02.12.2024 №25279/6/23-00-07-01-04 до ДП «Держзовнішінформ», від 02.12.2024 №25280/6/23-00-07-01-04 до ДП «Укрпомзовнішекспертиза», від 02.12.2024 №25322/6/23-00-07-01-04 до Черкаської торгово-промислової палати.
Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації листом від 04.12.2024 №02/09-04-07/148/02/09-01.2/33076 повідомив про відсутність запитуваної інформації.
Головне управління статистики у Черкаській області листом від 10.12.2024 №07-05/1870-24 повідомило, що середня ціна реалізації насіння соняшника по підприємствах Черкаської області за період січень-вересень 2021 року та січень-жовтень 2021 року становила 18955,70 грн./т та 17 655,10 грн./т відповідно.
Черкаська торгово-промислової палати листом від 12.12.2024 №205/01.3-3 повідомила, що закупівельні оптові ціни на насіння соняшника за умовами поставки EXW становили: на 25.11.2020 року 18300 - 18800 грн., на 23.12.2020 року 18600 - 19100 грн., на 27.09.2021 року 18000 - 18500 грн., на 27.10.2021 року 18400 - 18900 гривень.
ДП «Держзовнішінформ» листом від 12.12.2024 №03-1/884-ОВВ повідомило, що зведена інформація, яка б відповідала предмету та критеріям вашого запиту відсутня.
Станом на дату акта перевірки відповідь від ДП «Укрпомзовнішекспертиза» до ГУ ДПС не надійшла.
За даними таблиці №12 журналу «Дайджест цін товарів на світових ринках», видавник ДП «Укрпомзовнішекспертиза»:
- №186 за 2021 рік, ціни на соняшник у період з 16.09.2021 по 30.09.2021 по центральному регіону за умовами поставки EXW коливалась від 17400 до 19000 грн. (тобто 15263,16-16666,67 грн/т без ПДВ);
- №187 за 2021 рік, ціни на соняшник у період з 01.10.2021 по 15.10.2021 по центральному регіону за умовами поставки EXW коливалась від 17800 до 20200 грн. (тобто 15614,04-17719,30 грн/т без ПДВ).
Відповідно до даних Міністерства економіки України, опублікованих в збірнику «Огляд цін українського та світових товарних ринків», видавник ДП «Держзовнішінформ»:
- №10 (300) жовтень 2021, закупівельні оптові ціни на насіння соняшника за умовами поставки EXW станом на 27.09.2021 року коливалась від 18000 до 18500 грн (тобто 15789,47- 16228,07 грн/т без ПДВ);
- №11 (301) листопад 2021, закупівельні оптові ціни на насіння соняшника за умовами поставки EXW станом на 27.10.2021 року коливалась від 18400 до 18900 грн (тобто 16140,35-16578,95 грн/т без ПДВ ).
За даними Електронної зернової біржі України, опублікованими на сайті aintrade.com.ua, середньозважена закупівельна ціна на насіння соняшника станом на:
- 20.09.2021 року з а умовами поставки EXW (елеватор) становила 17453 грн. (тобто 15309,65 грн/т без ПДВ);
- 04.10.2021 року за умовами поставки EXW (елеватор) становила 18723 грн. (тобто 16423,68 грн/т без ПДВ ).
Відповіді вищезазначених установ, стосуються відмінних умов продажу товару (час та умови), ніж зазначені у договорі позивача.
Перевіркою встановлено, що ціна реалізації соняшника ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» не відповідає рівню звичайних цін на соняшник за умовами поставки товару - EXW франко склад покупця.
За даними перевірки, звичайна ціна на соняшник за умовами поставки товару - EXW франко склад покупця станом на:
- 29.09.2021 складає 15263,16 грн. за 1 тонну без ПДВ;
- 05.10.2021 складає 15614,04 грн. за 1 тонну без ПДВ.
На підставі викладеного, контролюючий орган дійшов до висновку про те, що позивачем, в порушення вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання на загальну суму 1 842 848 грн. в т.ч. за вересень 2021 року на суму 896 918 грн., жовтень 2021 року на суму 945 930 гривень.
Втім, відповідно до пункту 185.1 cт. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України.
У розумінні норм підпункту 14.1.185 пункту 14 статті 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187. 1 статті 187 ПК України).
У відповідності до ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.
У той же час, колегія суддів зауважує, що правове регулювання питань щодо складу, порядку формування та обліку підприємствами собівартості наданих послуг закріплено в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318. Зокрема, пунктом 11 цього П(С)БО встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Поряд із цим згідно із підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Окрім того, положеннями частини першої статті 10, статті 11 Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.
Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг у 2021 році є ціна, визначена у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг). Суб'єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі. Ця ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін, тобто, для цілей оподаткування є звичайною.
Особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів за цінами, які не відповідають ринковим й цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
Тобто, oбoв'язoк доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган. Відсутність доказів звернення пoдаткoвoгo органу до упoвнoваженoгo державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з'ясування рівня звичайних цін.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших oбoв'язкoвих платежів Касаційного адміністративного суду у постанові 26.03.2024 у справі № 200/773/20-а.
Органи Держстату під час визначення середніх цін не враховують фактори, що суттєво впливають на фактичні (ринкові) ціни реалізації сільськогосподарської продукції. Відповідно, у листі Головного управління статистики у Черкаській області від 10.12.2024 №07-05/1870-24 повідомило, що середня ціна реалізації насіння соняшника по підприємствах Черкаської області за період січень-вересень 2021 року та січень-жовтень 2021 року становила 18955,70 грн./т та 17 655,10 грн./т відповідно, дані наведені середньостатистичні ціни, або показники розраховані методом середніх цін.
Такі показники жодним чином не відображають ціни фактичних операцій з реалізації сільськогосподарської продукції в певний період, адже середній показник ціни реалізації зернових культур формується з урахуванням як найвищих, так і найнижчих показників інших підприємств по області, тобто до складу формули входять і показники нижче середнього, тому використання саме лише середнього показника не може вказувати на рівень звичайної ціни, не нижче якої позивач міг реалізовувати продукцію власного виробництва не нижче собівартості.
Використана відповідачем статистична інформація не відображає ринкових цін в силу специфіки її цільового призначення (виявлення зміни індексу споживчих цін (інфляції)). Статистична інформація, використана відповідачем при складанні Акту перевірки, була взята з даних, що подавалися суб'єктами підприємницької діяльності у формі державного статистичного спостереження 21 «Реалізація сільськогосподарської продукції (місячна)».
У свою чергу, форма №21 не використовується та не може використовуватися для цілей визначення звичайних та/або ринкових цін в силу об'єктивних причин, оскільки не містить необхідної та достатньої для цілей підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України інформації стосовно якості (фураж/не фураж, класи та інші показники якості згідно ДСТУ); базових умов поставки сільськогосподарської продукції у розумінні INCOTERMS 2010 (EXW, FCA, СРТ і т.і.) (місце поставки, витрати та ризики сторін, зобов'язання по страхуванню, тощо); умов здійснення оплати (передплата, часткова передплата, надання товарного кредиту чи відстрочки платежу тощо); інших істотних комерційних тощо умов договорів щодо співставності з укладеним договором позивачем.
Статистична інформація збирається щомісячно, наростаючим підсумком з початку року, а тому, статистична інформація про валові ціни реалізації навіть в межах одного окремо взятого місяця не надається згідно статистичних спостережень, оскільки наростаючий підсумок розраховується за період від першого місяця по звітний місяць поточного року.
Визначаючи статистичні ціни на сільськогосподарську продукцію, органи державної статистики України (далі - орган Держстату), керуються Методологічними положеннями з організації державного статистичного спостереження щодо реалізації продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами, затвердженими Наказом Держкомстату № 147 від 15.08.2016 (далі - Методологія № 147).
Відповідно до пункту 3 розділу 4 Методології № 147 результатами проведення державного статистичного спостереження щодо реалізації продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами є первинна й узагальнена статистична інформація, яка використовується для визначення середньої вартості одиниці (тони, тисячі штук) реалізованої продукції сільського господарства (середньої ціни реалізації) за її видами; відстеження динаміки обсягів і середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції та запасів зернових культур, насіння олійних культур та цукру, що зберігаються безпосередньо на потужностях підприємства; розрахунку індексів фізичного обсягу та індексів цін реалізації продукції рослинництва, тваринництва та продукції сільського господарства у цілому; складання балансів основних продуктів рослинництва та тваринництва.
Отже, Методологія № 147 визначає, що органи Держстату не можуть надати інформацію щодо ринкових цін, оскільки результатом статистичних спостережень щодо реалізації сільськогосподарської продукції, є розрахунки саме середньої ціни.
Органи Держстату, визначаючи середні ціни, керуються лише загальними відомостями, що надаються сільськогосподарськими виробниками, не досліджуючи при цьому жодних чинників, що впливають на ціноутворення продукції зернових, а саме: - без поділу на класи; - без врахування рівня вологості (ціна для сої, соняшника, кукурудзи залежить від їх вологості); - без врахування рівня сміттєвої домішки, зернової домішки (кукурудза, пшениця, соя).
Тобто, органи Держстату під час визначення середніх цін не враховують фактори, що суттєво впливають на фактичні (ринкові) ціни реалізації сільськогосподарської продукції.
Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що реальність вищевказаних поставок контролюючим органом в Акті перевірки не заперечується, а отже контролюючим органом не доведено реалізацію позивачем за цінами нижче ринкових.
Так, стосовно подання уточнюючої фінансової звітності за 2021 рік та зменшення залишків готової продукції та незавершеного виробництва, колегія суддів зазначає наступне.
Наразі, судом першої інстанції встановлено, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» подано уточнену фінансову звітність за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік. Аналізом поданої фінансової звітності встановлено невідповідність між показниками балансу станом на 31.12.2020 (№9372980606 від 01.03.2021) та даними рядків балансу на 31.12.2021 (№9435404045 від 09.09.2024) на початок звітного періоду.
Враховуючи те, що уточнення статей балансу станом на 01.01.2021 проведені за період, який охоплений документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ «ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 (акт від 20.07.2021 №5122/23-00-07-0305/34150627) та якою підтверджені показники балансу за 2020 рік від 01.03.2021 №9372980606 та звіту про фінансові результати від 01.03.2021 №9372980602 і не оскаржувались ТОВ «ВП «Імпульс Плюс », для підтвердження даних фінансової звітності за 2021 рік ГУ ДПС Черкаській області у запитах від 23.10.2024 №l та №2, від 07.11.2024 №2 зверталося до товариства з проханням про надання письмових пояснень, первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку, які підтверджують показники поданих уточнюючих Балансів (форма №l) і Звітів про фінансові результати (форма №2) за 2021 рік.
Актив балансу станом на 31.12.2020 року та станом на 01.01.2021 року (залишки на початок 2021 року) складають:
- Код рядка 1100 «Запаси» - 70782 тис. грн.;
- Код рядка 1101 «Виробничі запаси» - 21235 тис. грн.;
- Код рядка 1102 «Незавершене виробництво» - 34346 тис. грн.;
- Код рядка 1103 « Готова продукція» - 15075 тис. грн.
ТОВ «ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» до перевірки не надано інформації про проведення інвентаризації готової продукції у 2020-2024 рр., яка б підтверджувала залишки готової продукції станом на 01.01.2021 року та на інші дати балансів за перевіряємий період. До перевірки надані результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей без готової продукції.
Таким чином, на думку контролюючого органу, встановлено використання у не господарській діяльності ТОВ «ВП « ІМПУЛЬС ПЛЮС» у квітні 2021 року готової продукції на суму 14939000 грн та незавершеного виробництва на суму 14986000 грн, та як наслідок занижено податкові зобов?язання на загальну суму 5985000 грн, а також не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з обсягом постачання в сумі 29925000 грн.
На підставі наказів Головного управління ДПС у Черкаській області від 01.08.2024 №1736-п, від 19.09.2024 №2196-п та направлень на перевірку, виданих ГУ ДПС, від 16.09.2024 №3586/23-00-24-06-15, від 20.09.2024 №3676/23-00-07-01-01 та №3677/23-00-07-01-01, від 23.09.2024 №3680/23-00-07-08-01, від 26.09.2024 №3762/23-00-07-01-01 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ІМПУЛЬС ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2021 по 30.06.2024, з урахуванням п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.
У той же час, пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК України, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Водночас п. 102.2 ст. 102 ПК України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПК України, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Таким чином, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок контролюючі органи зобов'язані враховувати строки давності, визначені п. 102.1 ст. 102 ПК України, які поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою, що в свою чергу знайшло своє відображення у наказах про призначення перевірки та направлення на проведення перевірки.
Отже, вказаною нормою ПК України чітко встановлено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
З вказаного вбачається, що в разі встановлення порушень за період, що перевищує 1095 днів, контролюючий орган не має права визначати грошові зобов'язання платника податків.
Однак, колегія суддів зазначає, що доказів збільшення періоду перевірки на 31.12.2020 та 01.01.2021 контролюючим органом не надано.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до цілком вірного висновку, що контролюючий орган не мав права перевіряти та до нараховувати податкові зобов'язання поза межами строків 1095 днів з мотивів вчинення таких дій в квітні місяці 2021 року, коли вже вказаний період був перевірений та висновки викладені в попередньому акті перевірки.
Щодо податкового повідомлення - рішення №812/23-00-07-01-01 від 15.01.2025.
Так, перевіркою встановлено, що платником податків в порушення вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України не зареєстровано податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 178580,97 грн по операції із реалізації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Антарес*А» та ТОВ «Компанія «Прометей» та в ході проведення перевірки встановлено, що станом на дату завершення перевірки не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (мають статус «реєстрацію зупинено»), при цьому здійснення операцій, що були підставою складання вищевказаних податкових накладних підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача та за наслідками перевірки застосовано штрафну санкцію в розмірі 99490,49 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.7 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Умовами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Разом з тим, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, -до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 6 наказу Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520 «Про затвердження порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019р. за №1245/34216, письмові пояснення та копії документів, платник податків має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Згідно з пунктами 9, 10, 11 Порядку № 520 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Однак, контролюючим органом не надано доказів того, що позивачеві направлялось повідомлення про необхідність подання додаткових пояснень та документів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що нереалізація свого права позивачем на подання додаткових пояснень та документів не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за умов складення та подання на реєстрацію податкової накладної з податку на додану вартість, реєстрацію якої в подальшому зупинено.
Окрім того, контролюючим органом не надано доказів відмови в реєстрації податкової накладної за сплином терміну визначеного наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520.
Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №812/23-00-07-01-01, №811/23-00-07-01-01 та №809/23-00-07-01-01 від 15.01.2025 не відповідають критеріям, які визначені у частині 2 статті 2 КАС України та в контексті яких суд має надавати оцінку оскаржуваному рішенню, діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а тому їх належить визнати протиправними та скасувати.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 1035/23-00-24-06-16, № 1036/23-00-24-06-16, № 1037/23-00-24-06-16, від 17.01.2025, колегія суддів зазначає таке.
Так, щодо податкового повідомлення рішення № 1035/23-00-24-06-16 від 17.01.2025.
Матеріали справи свідчать, що при перевірці питання правильності нарахування єдиного внеску на нараховані суми, на які нараховується єдиний внесок, контролюючи органом виявлено відхилення в поданих позивачем до контролюючого органу звітах, а саме: за період з 01.04.2021 по 30.06.2024 не включено суми, які відносяться до структури заробітної плати, що призвело до заниження бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 1668350,21 грн., в тому числі за 2021 рік в сумі 154120,82 грн, за 2022 рік в сумі 711195,73 грн, за 2023 рік в сумі 775253,57 грн та за І півріччя 2024 року в сумі 27780,09 грн., в результаті порушено п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України №2464.
Дане порушення призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 359719,36 грн., в тому числі за 2021 рік в сумі 30045,49 грн., за 2022 рік в сумі 154016,13 грн., за 2023 рік в сумі 170308,06 грн. та за І півріччя 2024 року в сумі 5349,68 грн., чим порушено п.1 4.2 ст,6, 4.2 ст.9 Закону України №2464. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України №2464 - платниками єдиного внеску є роботодавці. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України №2464 - застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) - платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним міспем обліку платника єдиного внеску.
Порядок визначення бази нарахування єдиного внеску передбачений нормами статті 7 Закону №2464.
Так, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 - єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений нормами статті 9 Закону №2464. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону України №2464). Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, шо підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.3 ст.9 Закону України №2464).
Наразі, при перевірці відповідачем використано дані бухгалтерського обліку ТОВ ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС», зокрема: дані рахунку 65 «Розрахунки із загальнообов'язкового державного соціального страхування»; дані рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», та первинні бухгалтерські документи, на підставі яких ТОВ ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» проведено нарахування сум, на які нараховується єдиний внесок та які підтверджують факт нарахування заробітної плати та інших виплат, що відносяться до структури заробітної плати.
Так, контролюючим органом за результатами перевірки складено та направлено на податкову адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2025 №10-1034/23-00- 24-06-16 про донарахування єдиного внеску на загальну суму 359719,36 грн.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення, датою отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2025 №Ю-1034/23-00-24-06-16 є 24.01.2025.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що докази заперечення ТОВ ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» порушення в частині заниження єдиного внеску чи оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.01.2025 №Ю-1034/23-00-24-06-16 в адміністративному порядку чи до суду в матеріалах справи відсутні.
При цьому, відповідальність за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску передбачена нормами п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464.
Враховуючи викладене, штрафні санкції, які застосовані оскаржуваним рішенням від 17.01.2025 №1035/23-00-24-06-16 розраховані з урахуванням норм п.9 прим. 21 розділу VIII Закону №2464, якими визначено порядок застосування штрафних санкцій під час дії військового стану (штрафні санкції за період з лютого 2022 року по липень 2023 року не застосовано).
Окрім того, стосовно податкових повідомлень-рішень від 17.01.2025 №1036/23-00-24-06-16 та №1037/23-00-24-06-16, колегія суддів враховує наступне.
Так, у даній справі контролюючим органом при перевірці питання дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору встановлено, що позивачем в період з 01.04.2021 до 30.06.2024 не в повному обсязі та несвоєчасно сплачувались до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору з нарахованих, але не виплачених доходів на користь фізичних осіб-платників податків, що спричинило порушення, встановлених нормами пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу, граничних термінів сплати.
Крім того, станом на 30.06.2024 за позивачем рахується заборгованість перед бюджетом по сплаті податку на доходи фізичних осіб в сумі 797235,18 грн., в тому числі за травень 2024 року в сумі 165386,61 грн., за квітень 2024 року в сумі 166398,68 грн., за березень 2024 року в сумі 336758,91 грн., за лютий 2024 року в сумі 128690,98 грн.
Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на те, що платником податків до моменту завершення проведення податкової перевірки були повністю сплачені всі платежі, при цьому не заперечує факт вчинення податкового порушення, в частині несвоєчасної сплати до бюджету сум самостійно нарахованого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору, та не додає жодних документів, шо містять інформацію, яка спростовує факт вчинення податкового порушення.
За результатами перевірки та розгляду заперечень до акту перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач, як податковий агент, мав фінансову можливість для своєчасного виконання податкового обов'язку в частині дотримання граничних строків сплати до бюджету сум самостійно нарахованого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору. Так, в акті перевірки зазначено, що при перевірці питання правильності оподаткування окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування встановлено, що TOB ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» в період з 01.04.2021 по 30.06.2024 проводились нарахування (виплати) доходів у вигляді дивідендів на користь фізичних осіб - платників податків, які є учасниками товариства, при цьому заборгованість перед учасниками товариства по виплаті нарахованих сум дивідендів жодного разу не виникала. Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір сплачувались до бюджету своєчасно, а саме до або під час виплати дивідендів, що свідчить про обізнаність посадових осіб ТОВ ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» діючих норм законодавства в частині порядку сплати та граничних термінів сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Загальна сума нарахованих (виплачених) дивідендів, за період що підлягав перевірці, складає 6515,2 тис. грн., з них 1508,0 тис. грн. складає сума нарахованих (виплачених) дивідендів в період існування заборгованості перед бюджетом по сплаті сум податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1028 тис. грн. Отже, розмір дивідендів перевищує розмір боргу перед бюджетом і є достатнім для виконання податкового обов'язку в частині сплати податку на доходи фізичних осіб (погашення боргу).
На підтвердження відсутність коштів на рахунках відкритих в банківських установах позивачем подано банківські виписки. Також, на підтвердження скрутного фінансового стану позивачем надано платіжні інструкції про отримання поворотної фінансової допомоги.
Втім, колегія суддів зауважує, що календарні дати, станом на які сформовані виписки з банківських рахунків, не є граничними датами сплати податкових зобов'язань, а отже не слугують підтвердженням відсутності коштів на відповідні дати, які є граничними.
Орім того, колегія суддів зазначає, що надані документи про отримання поворотної фінансової допомоги від інших осіб лише підтверджують фінансову можливість ТОВ ВП «ІМПУЛЬС ПЛЮС» сплачувати податки, оскільки податковий обов'язок є першочерговим і отримана поворотна Фінансова допомога могла бути направлена на сплату податків до бюджету.
При цьому, позивачем також надавалась поворотна Фінансова допомога іншим особам, наведеним у додатках до Довідки про загальну інформацію, яка є складовою акту перевірки (додаток 1.1, додаток 1.2, додаток 1.3 та додаток 1.4 до Довідки про загальну інформацію), що також вказує на наявність коштів для сплати обов'язкових податків та зборів.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 1037/23-00-24-06-16, № 1036/23-00-24-06-16 та № 1035/23-00-24-06-16 від 17.01.2025.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інша доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» та Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 21.10.2025р.)