П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37511/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Нестерової Ольги Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Потоцької Н.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
У грудні 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд про стягнення з відповідача податкового боргу по податку орендна плата з фізичних осіб в сумі 171181,16 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області задоволено. Стягнуто з ФО-ПП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) суму заборгованості по податку орендна плата з фізичних осіб - 171 181,16 грн., на бюджетний рахунок - UА498999980334179815000015610 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Лиманська сільська ТГ/18010900.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Нестерова Ольга Валеріївна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податкова вимога від 10.04.2023 року могла стосуватися виключно податкових декларацій за 2022 та 2023 роки, але не до податкової декларації за 2024 рік, яка була подана відповідачем пізніше, ніж була винесена податкова вимога. Апелянт вказує, що декларації з орендної плати за землю складені щодо земельної ділянки в Лиманській ОТГ, в якій введено заборону пересування, а користування зазначеною земельною ділянкою відповідачем, як платником податків не здійснювалось.
Посилаючись на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, апелянт стверджує, що відповідач звільняється від сплати орендної плати за весь період відсутності можливості користування майном, через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, апелянт зазначає, що оскільки відповідач має право не сплачувати плату за землю у зв'язку із неможливістю використання земельної ділянки, він помилково подав вказані податкові декларації, тому 22.08.2025 року подав уточнюючі декларації за 2022, 2023 та 2024 роки, відповідно до яких відобразив суму зобов'язання з плати за землю в 2022 році в розмірі 10 965,26 грн., за 2023 рік - 0,00 грн., за 2024 рік - 0,00 грн., всього за спірний період - 10 965,26 грн., після того, як адвокатом йому було роз'яснено необхідність уточнення податкових декларацій.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП), наявна податкова заборгованість/недоїмка у ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає - 171 181,16 грн. з яких:
Заборгованість перед бюджетом по податку орендна плата з фізичних осіб (к/б 18010900) становить - 171 181,16 грн., яка виникла в результаті, а саме:
- Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №10907636 від 15.02.2022 року становить - 35 875,43 грн.(основний платіж);
- Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №5453346 від 16.02.2023 року становить - 75 661,47грн.(основний платіж);
- Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №8705257 від 08.02.2024 року становить - 59 644,26 грн. (основний платіж).
В зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0003449-1306-1532 від 10.04.2023 року яку було направлено платнику податків рекомендованим листом на податкову адресу ФО-ПП ОСОБА_1 , з повідомленням про вручення (за адресою: АДРЕСА_1 ) та була повернута за зворотною адресою, що підтверджується довідкою Ф.20 від 27.04.2023 року за трек-номером 6860913801750.
На час розгляду судом справи по суті заявлених позовних вимог, доказів оскарження податкової вимоги або погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов'язаннями до суду не надано.
Вважаючи заборгованість ОСОБА_1 узгодженою та такою, що підлягає стягненню в судовому порядку, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Враховуючи викладене, посилання апелянта, що податкова вимога від 10.04.2023 року могла стосуватися виключно податкових декларацій за 2022 та 2023 роки, але не до податкової декларації за 2024 рік, яка була подана відповідачем пізніше, ніж була винесена податкова вимога не відповідають зазначеним вище нормам податкового законодавства і є помилковими.
Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів платника податків з платника податків провадиться не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Суд зазначає, що заборгованість з орендної плати виникла на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій №10907636 від 15.02.2022 року на суму 35875,43 грн, №5453346 від 16.02.2023 року на суму 75661,47 грн. та №8705257 від 08.02.2024 року на суму 59 644,26 грн., та в силу положень пунктом 54.1 статті 54 ПК України вважається узгодженою.
Позиція апелянта полягає в тому, що в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідач звільнений від сплати орендної плати за весь період відсутності можливості користування майном, через обставини, за які орендар не відповідає.
Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає.
Водночас, колегія суддів зазначає, що між відповідачем та Лиманською ОТГ існують договірні відносини, а саме укладений договір оренди землі від 20.10.2009 року.
Пунктами 9-13, 28 Договору встановлено порядок, розмір та строки сплати орендної плати, встановлено право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати та врегульовано, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Водночас, до суду не було надано жодних доказів, що між сторонами за договором оренди землі від 20.10.2009 року було узгоджено звільнення від орендної плати орендаря - ОСОБА_1 .
Посилання апелянта, що частиною шостою статті 762 ЦК України перебачене його право не сплачувати орендну плату без укладення будь-яких інших додаткових угод та повідомлення орендодавця апеляційний суд вважає помилковими та такими, що суперечать загальним засадам цивільного законодавства та умовам договору.
Більш того, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями п. 288.8 ст. 288 ПК України передбачено, що не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які забруднені вибухонебезпечними предметами, за період, який починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, протягом періоду, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання.
Водночас, жодних доказів забруднення спірної земельної ділянки вибухонебезпечними предметами або потенційної загрози такого забруднення, прийняття відповідних рішень про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, матеріали справи не містять.
Крім того п 69.14 Перехідних положень ПК України встановлено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, що спірна земельна ділянка розташована на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.
За таких обставин, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що відповідач має право не сплачувати плату за землю у зв'язку із неможливістю використання земельної ділянки.
Та обставина, що відповідач після розгляду справи судом першої інстанції 22.08.2025 року подав уточнюючі декларації за 2022, 2023 та 2024 роки (відповідно до яких сума зобов'язань платником змінена), не може спростувати дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Так, згідно з частинами першою та четвертою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За наведеного правового регулювання, а також з урахуванням висновків суду, що звільнення відповідача від сплати орендної плати не може відбуватись автоматично та виключно на підставі приписів статті 762 ЦК України, суд апеляційної інстанції позбавлений правових підстав врахувати надані відповідачем документи про зміну грошових зобов'язань.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року (справа № 300/1052/19), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, колегія суддів зазначає, що податкова заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 171181,16 грн. є узгодженою, відповідачем вказану заборгованість сплачено не було, відповідно адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Нестерової Ольги Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко