П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29254/25
Головуючий І інстанції: Харченко Ю.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 01.09.2025р.) про відмову у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів, -
26.08.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати йому щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024р. як особі з інвалідністю II групи внаслідок війни у сумі 17888 грн. на підставі судового рішення від 24.02.2025р. у справі №420/32619/24;
- стягнути з відповідача на його користь грошові кошти на підставі судового рішення від 24.02.2025р. у справі №420/32619/24 у сумі 17888 грн.;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.;
- накласти штрафні санкції на керівника Військової частини НОМЕР_1 , яким не було забезпечено виконання судового рішення від 24.02.2025р. у справі №420/32619/24 та який є відповідальним за діяльність очолюваного ним державного органу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у відкритті провадження в адміністративній справі №420/29254/25 - відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач 08.09.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025р. та направити дану справу до суду 1-ї інстанції для відкриття провадження і розгляду її по суті.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
30.09.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
07.10.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 та ч.1 ст.312 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Як передбачено п.6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або ж відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У той же час, п.2 ч.1 ст.170 КАС України регламентовано те, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Положення зазначеної норми передбачають чіткий перелік умов, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Проаналізувавши предмет позову у цій справі, суд 1-ї інстанції дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого рішення суду, а тому позивач повинен був звернутися до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України у межах справи №420/32619/24, а не з новим позовом.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині надання правової оцінки обґрунтованості підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі, необхідно вказати таке.
Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ст.370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У відповідності до ч.1 ст.383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі ст.383 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень або ж дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення у відповідній справі, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Наявність у КАС України спеціальних положень, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання адміністративного позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС України (ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Таким чином, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Даний порядок оскарження дій суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на ч.5 ст.383 КАС України, відповідно до якої, розгляд такої заяви здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019р. у справі №806/2143/15 та від 21.12.2020р. у справі №440/1810/19.
Як встановлено судом 1-ї інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025р. у справі №420/32619/24 позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024р. як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Зазначене рішення суду набрало законної сили - 08.05.2025р.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем було направлено на адресу ГУ ПФУ в Одеській області лист від 26.05.2025р. №182/1/2061 щодо отримання фінансування у розмірі 17888 грн.
Однак, як зазначено відповідачем у листі від 09.07.2025р. №182/8194, станом на 08.07.2025р. бюджетні призначення та бюджетні асигнування за КЕКВ 2800 Військовій частині НОМЕР_1 від ГУ ПФУ в Одеській області (на виконання вказаного судового рішення) не надходили, у зв'язку із цим, у військової частини відсутні фінансові ресурси для забезпечення виконання зазначеного рішення суду.
Разом із тим, не погодившись із цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, наведені фактичні обставини беззаперечно вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025р. у справі №420/32619/24, а спір виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зазначеного рішення. Тобто, заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Варто зазначити про те, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет, а також підстави, тобто коли дані позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вказана вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України в межах справи №420/32619/24.
Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання рішення суду у справі №420/32619/24 порушуються його права, свободи або інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій або ж бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.
Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду 1-ї інстанції та були враховані судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
Зокрема, висновки суду 1-ї інстанції, з якими погоджується судова колегія, узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.12.2021р. у справі №170/167/17, від 31.01.2022р. у справі №400/822/20, від 20.04.2022р. у справі №233/3744/17 та 21.12.2022р. у справі №620/4090/22.
За приписом п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,383 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 22.10.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко