22 жовтня 2025 р. Справа № 520/35875/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Національні традиції" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 520/35875/24
за позовом Приватного підприємства "Національні традиції"
до Вінницької митниці
про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,
Приватне підприємство "Національні традиції" (далі по тексту - позивач, ПП "Національні традиції") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000096/2 від 18.12.2024 та картку відмови Вінницької митниці № UA401060/2024/000281 від 18.12.2024;
- визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000097/2 від 18.12.2024 та картку відмови Вінницької митниці № UA401060/2024/000282 від 18.12.2024.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 квітня 2025 року залишив без задоволення позов Приватного підприємства "Національні традиції" .
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Національні традиції" задовольнив.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 520/35875/24 скасував.
Прийняв постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Національні традиції" задовольнив.
Визнав протиправними та скасував рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000096/2 від 18.12.2024 та картку відмови Вінницької митниці № UA401060/2024/000281 від 18.12.2024.
Визнав протиправним та скасував рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000097/2 від 18.12.2024 та картку відмови Вінницької митниці № UA401060/2024/000282 від 18.12.2024.
16.09.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, якою просить стягнути на користь Приватного підприємства "Національні традиції" витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 51 368,95 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, розгляд заяви позивача здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами ч.1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
В іншому випадку на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години роботи адвоката та час витрачений на певний вид послуги.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона довести неспівмірність розміру таких витрат.
Матеріали справи свідчать, що в позовній заяві та апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Бідна О.І. заявляла клопотання про стягнення судових витрат на оплату судового збору у загальному розмірі 51 368,95 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40 000,00 грн..
Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правової допомоги від 26.12.2024, укладеним між Адвокатським бюро "Бідної Оксани Іванівни" в особі керуючого бюро Бідної Оксани Іванівни (далі за текстом - Бюро) та Приватним підприємством "Національні традиції" в особі директора Майкової Діни Василівни (клієнт).
За умовами додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги, Бюро приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги Клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000096/2 від 18.12.2024 року та картки відмови № UA401060/2024/000281 від 18.12.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2024/000097/2 від 18.12.2024 року та картки відмови № UA401060/2024/000282 від 18.12.2024 року, винесених Вінницькою митницею на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 966 105,21 грн..
Згідно з п.1-2 додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги, розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Клієнт сплачує гонорар Бюро у повному розмірі до кінця січня 2025 року.
На підтвердження понесених у суді першої інстанції та апеляційної інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 27.12.2025 про отримання коштів у розмірі 40000 грн..
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвокатів є дещо завищеним та не є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребувала настільки значного часу для надання адвокатами послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорарів адвокатів, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.
З огляду на зазначене, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді першої інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у сумі 25000,00 грн..
З приводу наведеної обставини колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, визначений судом як першої, так і апеляційної інстанції за аналогічні послуги в суді першої інстанції, колегія суддів уважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у суді апеляційної інстанції завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.
З огляду на зазначене, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у сумі 10000,00 грн.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20.
Щодо вирішення питання про відшкодування сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 - 3028,00 грн.
Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлено вимоги майнового характеру.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становить 14491,58 грн. (966105,21*1,5%).
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апеляційна скарга подана до суду в електронній формі, відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі складає 17389,90 грн. (14491,58*150%)*0,8.
Таким чином, витрати позивача, які пов'язані зі сплатою судового збору в судах першої та апеляційної інстанції, становлять 31881,48 грн. (17389,90 грн.+14491,58 грн.).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст. 139, 143, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника Приватного підприємства "Національні традиції" про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034, ЄДРПОУ 43997544) на користь Приватного підприємства "Національні традиції" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, Харківська обл.,61036, ЄДРПОУ 39220630) понесені судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 14491 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 58 коп., в суді апеляційної інстанції в сумі 17389 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 90 коп., а також понесені судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та в суді апеляційної інстанції 10000 (десять тисяч) грн., а всього 66881 (шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 48 коп.
У задоволенні іншої частини вимог про стягнення судових витрат - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Макаренко Я.М. Перцова Т.С.