03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/36126/23 Головуючий у суді першої інстанції -Волошин В.О.
Номер провадження № 22-ц/824/14967/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
22 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Штеренберг Олесею Олександрівною , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Волошина В.О., у місті Києві, у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, інфляційних втрат, трьох відсотків річних,-
У жовтні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» через представника Лопатіна К.О. звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просило суд: стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії з лютого 2021 року по червень 2023 року у розмірі 260 088,78 грн; інфляційні втрати в розмірі 63 344,01 грн; 3 % річних у розмірі 11 431,68 грн; судовий збір в розмірі 5022,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року здійснюється постачання теплової енергії споживачам на території міста Києва.
Відповідач є власником нежитлових приміщень з № 1 по № 16 групи приміщень № 42 в літ А, загальною площею 210,00 кв. м., по АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з постачання теплової енергії, яку постачає позивач. Разом з тим, відповідач в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась зазначена вище сума заборгованості.
Зазначає, що відповідач в добровільному порядку не сплачує надані послуги у строки визначені ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення суми заборгованості, та в порядку ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат, 3,0 % річних.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - Штеренберг О.О. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не є споживачем комунальних послуг з постачання теплової енергії. Зазначені нежитлові приміщення не перебувають в його користуванні, оскільки після завершення строку оренди цих приміщень, за договором оренди, укладеним 26 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на строк з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, останній продовжує фактично користуватися цими приміщеннями не сплачує орендну плату і відповідні супутні платежі за надані комунальні послуги.
Сторона відповідача звертає увагу суду, що в провадженні судів перебувають цивільні справи з приводу витребування спірних нежитлових приміщень, оспорення права власності відповідача на ці приміщення.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 адвокат Тонконог В.В. підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача у справі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до суду апеляційної інстанції не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 143, 156 т.2).
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за відсутності представника позивача у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень з № 1 по № 16 групи приміщень № 42 в літ А, загальною площею 210,0 кв.м., по АДРЕСА_1 , з 12 серпня 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с. 19 т.1).
05 лютого 2021 року між позивачем у справі Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» як теплопостачальною організацією та ОСОБА_1 як абонентом було укладено Договір №330942-0201 на постачання теплової енергії , за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно із Додатком №1 до цього договору ( п. 2.2.1 Договору), а абонент ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору (п. 2.3.2 Договору ).
Згідно до п. 2 Додатку №4 до вище вказаного Договору №330942-0201 «Абонент» до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Теплопостачальній організації» вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахування сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір застави майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії ( а.с. 8 зв.б. т.1).
Згідно з розрахунком заборгованості, який було надано стороною позивача, та який не було спростовано стороною відповідача, відповідач має заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії з 01 листопада 2019 року по 30 червня 2023 року у розмірі 260088,78 грн.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач у справі неналежно виконував взяті на себе договором зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг внаслідок чого утворилася заборгованість за період 01 листопада 2019 року по 30 червня 2023 року у розмірі 260088,78 грн, тому суд визнав позов доведеним.
Також суд визнав частково обґрунтованими і вимоги позивача в частині стягнення із відповідача у справі інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення взятих на себе зобов'язань та мотивував своє рішення тим, що позивачем при подачі позовної заяви не були враховані положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року за № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», при цьому згідно наданого стороною позивача розрахунку за період часу з 01 лютого 2021 року по 30 червня 2023 року, а тому стягнув відповідача на користь позивача інфляційні втрати - 20350,74 грн. та 3 % річних - 6172,27 грн.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відносини між учасниками спору у даній справі виникли у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року за № 1198 (далі по тексту - Правила).
В пункті 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) зазначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, є обов'язком споживача таких послуг, згідно пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено,що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень з № 1 по № 16 групи приміщень № 42 в літ А, загальною площею 210,0 кв.м., по АДРЕСА_1 , з 12 серпня 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с. 19 т.1).
05 лютого 2021 року між позивачем у справі Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» як теплопостачальною організацією та ОСОБА_1 як абонентом було укладено Договір №330942-0201 на постачання теплової енергії, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно із Додатком №1 до цього договору ( п. 2.2.1 Договору), а абонент ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в п. 2 Додатку №4 до Договору №330942-0201.
Відповідно до п. 2 Додатку №4 до вище вказаного Договору №330942-0201 «Абонент» до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Теплопостачальній організації» вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахування сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір застави майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії ( а.с. 8 зв.б. т.1).
Також із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 всупереч положенням ст. 526 ЦК України, ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» не виконує взяті на себе зобов'язання передбачені п. 2.3.2 Договору №330942-0201 на постачання теплової енергії, укладеного 05 лютого 2021 року в частині оплати наданих позивачем послуг у строки, які визначенні між сторонами у п. 2 Додатку №4 до вище вказаного Договору на постачання теплової енергії.
Згідно з розрахунком заборгованості, який було надано стороною позивача, та який не було спростовано стороною відповідача, відповідач має заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії з 01 листопада 2019 року по 30 червня 2023 року у розмірі 260088,78 грн.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апелянта в частині того, що ОСОБА_1 не є фактичним споживачем послуг, які надаються позивачем у справі в частині теплопостачання до нежитлових приміщень з № 1 по № 16 групи приміщень № 42 в літ А, загальною площею 210,0 кв.м., по АДРЕСА_1 , оскільки дані приміщенні перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , який ними користувався на підставі договору оренди, колегія суддів враховує наступне.
Згідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як вбачається із матеріалів вказаної справи (постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у справі № 761/13428/21) відповідач у справі ОСОБА_1 набувши права власності на вище вказані нежитлові приміщення за договором іпотеки від 24 квітня 2019 року, передав їх 26 грудня 2019 року в оренду ОСОБА_3 .
Як вбачається із матеріалів справи зокрема із пояснень представника відповідача у справі спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо права користування вказаними приміщеннями існував і на час ухвалення судом перешої інстанції оспорюваного рішення.
Колегія суддів не може прийняти доводи апелянта про те, що саме ОСОБА_3 повинен нести відповідальність по оплаті послуг, які налаються позивачем у справі, оскільки між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» як теплопостачальною організацією та ОСОБА_3 не укладалися відповідні договори на постачання теплової енергії у вказані вище приміщення.
Перевіряючи доводи апелянта в частині того, що відповідач у справі ОСОБА_1 як власник вище вказаних нежитлових приміщень, через свого представника адвоката Штеренберг О.О., звертався до позивача із повідомленням про припинення надання послуг з теплопостачання в належні йому нежитлові приміщення, та нараховувати оплату за надані послуги безпосереднім користувачам - ОСОБА_3 , Адвокатському об'єднанню «Крондосович Лойерс» та ТОВ «ФК «Альянс Капітал Ко» з тих причин, що він був протиправно позбавлений можливості користуватися даними приміщеннями, а відповідно і отримувати вище вказані послуги, колегія суддів враховує, що предметом спору у вказаній справі є стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період із лютого 2021 року по червень 2023 року, а вище вказану заяву представник відповідача адвокат Штеренберг О.О. подала до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» лише у лютому 2024 року, тобто за межами строку оплати, які просить позивач.
Тому вказані обставини не звільняють відповідача від виконання зобов'язань за зобов'язаннями які виникають із Договору №330942-0201 на постачання теплової енергії, укладеного 05 лютого 2021 року.
При цьому, відповідач у справі не надав доказів того, що вище вказаний Договір №330942-0201 був розірваний чи зобов'язання за ним припинилися із підстав визначених чинним законодавством.
Більш того, представником відповідача при апеляційному розгляді справи звернено увагу колегії суддів про те, що 14 жовтня 2025 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову у цивільній справі № 761/14328/21, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 подану представником, адвокатом Потьомкіним В.О. залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року залишено без змін, тобто підтверджено право власності ОСОБА_1 на вище вказані приміщення.
Крім цього, колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що розрахунок заборгованості позивачем здійснено невірно.
Більш того, суд першої інстанції, вирішуючи спір у частині стягнення із відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 відсотків річних згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором №330942-0201 на постачання теплової енергії, укладеного 05 лютого 2021 року здійснив перерахунки та зменшив відповідні суми нарахувань із врахуванням положень постанови КМУ №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» і позивач із вказаними висновками суду погодився, не оскарживши рішення суду в цій частині.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, ЦПК України, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Штеренберг Олесею Олександрівною , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв