справа № 359/12406/24 головуючий у суді І інстанції Семенюта О.Ю.
провадження № 22-ц/824/15698/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Семенюти О.Ю., у м. Бориспіль Київської області, повний текст рішення суду складений 09 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення неустойки за невиконання умов договору на добудову багатоквартирного житлового будинку, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 889 240 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 листопада 2019 року вона уклала з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» договір № 103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . За цим договором ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити грошові кошти в розмірі 172 533,24 грн., ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов'язалось завершити будівництво вказаного об'єкта нерухомого майна до 28 лютого 2021 року, а ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ввести його в експлуатацію до 31 травня 2021 року. В обумовлені строки багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 не був добудований. Станом на день пред'явлення позову ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» продовжує ухилятись від виконання умов договору № 103 від 01 листопада 2019 року. На підставі ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» виник обов'язок сплатити позивачу пеню в розмірі 3% вартості робіт за кожний день прострочення. Оскільки загальний розмір до фінансування становить 172 533,24 грн., розмір пені за один день складає 5 176,00 грн. Період прострочення з 28 лютого 2021 року до 28 лютого 2022 року склав 365 днів.
Заочним рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2025 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на її користь пеню за період часу з 28 лютого 2021 року до 28 лютого 2022 року у розмірі 172 533,24 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилається на аналогічні обставини викладені у позовній заяві. Крім того, зазначає, що згідно висновку, наведеного в ухвалі Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 759/9026/21 той факт, що сторони договору щодо майнових прав передбачили у його пункті 4.6 інший механізм розрахунку пені, ніж той, що передбачений у Законі України «Про захист прав споживачів», не означає можливість замінити розрахунок пені, передбаченого ч. 5 ст. 10 даного Закону, на цей розрахунок, якщо він призводить до зменшення або обмеження суми пені, яка підлягає стягненню. Це випливає як із самої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у якій прямо вказано, що її дія може бути обмежена виключно законодавством, але не договором.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» договір №103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.8-15).
Згідно з п.4.1 договору позивач зобов'язалася сплатити ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» грошові кошти в розмірі 172 533,24 грн.
Відповідно до п.5.6.1 та п.7.1 договору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов'язалось завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 до 28 лютого 2021 року, а ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ввести його в експлуатацію до 31 травня 2021 року.
В цей же день ОСОБА_1 , ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» уклали додаткову угоду №1 до договору «Графік оплат» (а.с.17-18).
Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони погодили, що на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду від 09 серпня 2018 року у справі №359/8963/16-ц, рішення Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року у справі №359/8629/15-ц, до фінансування в розмірі 160 928,64 грн. здійснює ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Згідно з п. 3 додаткової угоди загальна сума до фінансування для ОСОБА_1 (оплати добудови) становить 11 604,60 грн.
З довідки директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» № 106 від 23 грудня 2021 року про 100% фінансування згідно з договором №103 на добудову від 01 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в розмірі 11 604,60 грн. та 160 928,64 грн. отримано від ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с.20).
Відповідно до листа начальника відділу ДАБК Бориспільської міської ради №03-31/46 від 29 квітня 2025 року вбачається, що реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації по АДРЕСА_1 не здійснювалася; сертифікат на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації не видавався, а сам об'єкт будівництва в експлуатацію не приймався (а.с.63).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно прострочення зобов'язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Тому загальний розмір пені, який відповідач має сплатити ОСОБА_1 за період часу з 28 лютого 2021 року до 28 лютого 2022 року складає 1 889 240, 00 грн. ((172533,24 : 100 х 3%) х 365 днів). Водночас такий розмір пені майже в 11 раз перевищує суму простроченого зобов'язання, що очевидно не відповідає завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи. В такому випадку на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки підлягає зменшенню. Тому з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд вважав за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на користь позивача до 172 533,24 грн., тобто розміру до фінансування за договором № 103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 від 01 листопада 2019 року.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Як передбачено ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що уразі коли виконавець не може виконати(прострочує виконання)роботу (надання послуги)згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах)прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи(послуги),якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» був укладений договір № 103 на добудову 189-ти квартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 .
Згідно з п.4.1. договору позивач зобов'язалася сплатити ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» грошові кошти в розмірі 172 533,24 грн.
З довідки директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» № 106 від 23 грудня 2021 року про 100% фінансування згідно з договором №103 на добудову від 1 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в розмірі 11 604,60 грн. та 160 928,64 грн.
Відповідно до п. 5.6.1 та п.7.1 договору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов'язалось завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 до 28 лютого 2021 року, а ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ввести його в експлуатацію до 31 травня 2021 року.
Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що після введення Об'єкту будівництва в експлуатацію та оформлення всіх необхідних документів, вказаних в п.3.4., протягом 20 (двадцяти) робочих днів направити Інвестору повідомлення про необхідність з'явитися для прийняття відповідних документів та складання Акту про приймання-передачу цих документів.
Згідно п. 8.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором, за виключенням гарантійних зобов'язань в межах встановлених законодавством гарантійних строків на всі види будівельних робіт та матеріалів.
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі порушення терміну завершення будівництва Об'єкта будівництва Субпідрядник сплачує Інвестору пеню у розмірі 0,1% від загальної суми дофінансування, вказаної в п. 4.1 Договору, за кожен день прострочення.
Дане відступлення сторін відповідає положенням ч. 3 ст. 6 ЦК України та не суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».
За таких обставин, з відповідача на користь позивача належало б стягнути пеню обумовлену сторонами в п. 6.3. договору, а саме у розмірі 0,1% від загальної суми дофінансування, яке зі сторони позивача складало 11 604,60 грн., оскільки решту в сумі 160 928,64 грн. отримано від ДП ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с.20).
Тобто, за 365 дня прострочення (з 28.02.2021 року до 28.02.2021 року) відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 423,56 грн. (11 604,60 х 0,01% х 365 дня прострочення = 423,56 грн.)
Враховуючи зазначене, підстав для зменшення пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України у суду першої інстанції не було, з огляду не те, що сторони обумовили у п. 6.3. договору, що у разі порушення терміну завершення будівництва Об'єкта будівництва Субпідрядник сплачує Інвестору пеню у розмірі 0,1% від загальної суми дофінансування, вказаної в п. 4.1 Договору, за кожен день прострочення.
Укладений між сторонами договір в цій частині є чинним, недійсним не визнавався, а відтак в силу вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України підлягає безумовному виконанню.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржувалось. При цьому, апеляційний суд в межах своїх повноважень не має можливості переглядати судове рішення в частині задоволених позовних вимог за апеляційною скаргою позивача, який його в цій частині не оскаржує.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.