10.09.2025 Єдиний унікальний номер 205/6446/25
Номер провадження: 2/205/3404/25
10 вересня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту Патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАР № 6289640 від 15.12.2022 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн. 00 коп. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. Дана постанова про накладення адміністративного стягнення була звернута до примусового виконання.
Відповідно до інформаційної довідки про виконавче провадження виконання вказаної постанови було завершено 26.09.2023 року у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу. Зокрема, органом ДВС було стягнуто штраф - 40 800 грн. 00 коп., виконавчий збір - 4080 грн. 00 коп., витрати виконавчого провадження - 369 грн. 00 коп.
Далі заявник зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2023 року вказану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, скасовано, а справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрито.
Таким чином, позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення з Державного бюджету України на його, ОСОБА_1 , користь суми у розмірі 45 249 грн. 00 коп. у зв'язку з виконанням постанови, яку було визнано протиправною та скасовано у судовому порядку, на підставі ст.1212 ЦК України, а також, інфляційні витрати у розмірі 7 581 грн. 75 коп. та 3 % річних у розмірі 1 904 грн. 18 коп., а всього на загальну суму 54 734 грн. 93 коп.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 45 249 грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 7 581 грн. 75 коп. та 3 % річних у розмірі 1 904 грн. 18 коп., а всього на загальну суму 54 734 грн. 93 коп.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень представник вказаного відповідача посилалася на те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх невідповідність окресленій нормативно - правовій базі, а приведена позивачем практика Верховного Суду України не окреслена подібними спірними правовідносинами і не може бути застосована в контексті існуючого спору.
Представник Департаменту Патрульної поліції, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень представник вказаного відповідача посилалася на те, що з позивача було стягнуто адміністративний штраф, за виконавчим документом, який перебував на виконанні, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», уповноваженим органом, що контролює справлення надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України. Отже, контроль за справленням надходжень до бюджету за кодом вищевказаної кваліфікації покладено на Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у зв'язку з чим, саме відповідач -3 повинен сформулювати та направити позивачу подання про повернення надміру та помилково сплачених коштів, стягнутих на підставі постанови про адміністративне стягнення серії ЕАР № 6289640 від 15.12.2022 року. Департамент Патрульної поліції не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходи примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом № 1404-VІІІ, а є встановленим Законом про гарантії держави органом державної влади, до компетенції якого належить здійснення безспірного списання коштів у випадках та з урахуванням установлених цим законом особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Представник Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень представник вказаного відповідача посилалася на те, що позивачем не було надано до суду доказів, що позивач звертався до відділу ДВС із заявою щодо повернення коштів, тобто, в даному випадку відсутній предмет спору, отже, позивачу, необхідно подати до відповідача -3 відповідну заяву, на підставі якої буде зроблено подання про повернення коштів до головного управління казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Крім того, як свідчать матеріали справи, в рамках ВП № 73210054 державним виконавцем було вчинено виконавчі дії у відповідності до вимог закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за № 512/5. Жодна виконавча дія не була оскаржена позивачем. Позовна заява не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправомірність дій чи бездіяльності саме державного виконавця. Отже, єдиним належним відповідачем у даній справі є Держава України в особі Департаменту патрульної поліції. Таким чином, позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, як в цілому, так і в частині вимог безпосередньо до відділу ДВС, який об'єктивно є неналежним відповідачем.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача -1 - Департаменту Патрульної поліції у судове засідання не з'явився, надали письмову заяву про відкладення розгляду справи. В наданому суду відзиві на позов представник такого відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнають, та просили у їх задоволені відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача - 2- Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у судове засідання не з'явився, надали письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнали, та просили у їх задоволені відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача - 3- Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), також, у судове засідання не з'явилися, надали письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнали, та просили у їх задоволені відмовити в повному обсязі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАР № 6289640 від 15.12.2022 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн. 00 коп. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.
Судовим розглядом також встановлено, а сторонами не заперечувалась та обставина, що на виконання постанови поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Дніпропетровській області ДПП ЕАР № 6289640 від 15.12.2022 року із позивача було фактично стягнуто штраф у розмірі 40 800 грн. 00 коп., виконавчий збір у розмірі 4080 грн. 00 коп. та витрати виконавчого провадження - у розмірі 369 грн. 00 коп. Вказана обставина в повній мірі підтверджується інформаційною довідкою про виконавче провадження(ВП № 71053360).
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2023 року постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАР № 6289640 від 15.12.2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, скасовано, а справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрито.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2023 року набрало законної сили 21.11.2023 року.
Оскільки позивач наполягає на тому, що вказані грошові кошти станом на день подання позову безпідставно зараховані до Державного бюджету України, а відповідачі таку обставину не визнають, і у добровільному порядку вказані грошові кошти не повертають, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд зазначає про наступне.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті - шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил передбачених зокрема ст.ст.1173,1174 ЦК України.
Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
У п.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження №12-199гс18) зроблений висновок про те, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач обґрунтував вимогу про стягнення суми сплаченого штрафу та виконавчих витрат тим, що суд в адміністративній справі скасував постанову про застосування цього виду адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративного штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, перебувають у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави.
Суд із цього приводу зазначає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст.1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Вказане узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08серпня 2023 року у справі №910/5880/21.
Отже, на спірні правовідносини поширюються приписи ст.1212 ЦК України, відповідно частини першої до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша).
Таким чином, скасування постанови працівника поліції про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , у зв'язку з виконанням якої з нього стягнуто штраф, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.
Оскільки відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, стягнуті кошти підлягають поверненню саме з Державного бюджету України.
Висновок про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.
Щодо посилань відповідачів на те, що повернення сплаченої суми після скасування індивідуального акта урегульовані положеннями спеціального законодавства, зокрема Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державних та місцевих бюджетів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182, то слід вказати наступне.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (ч.2ст.45 Бюджетного кодексу України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).
Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету (пункту 5 розділу І Порядку №787 у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).
Суд звертає увагу на те, що на момент примусового стягнення з позивача коштів юридична підстава для такого стягнення існувала, оскільки була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що кошти були стягнуті помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що кошти були стягнуті надміру, тобто в розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням суду про скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Разом з тим, Порядок №787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету. Оскільки сума адміністративного штрафу, яку стягнули до бюджету та виконавчі витрати, не є помилково чи надміру зарахованими, то положення Порядку за №787 на спірні правовідносини не поширюється.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з Державного бюджету України на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 45 2490 грн. 00 коп.
Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 7 581 грн. 75 коп. та 3 % річних у розмірі 1 904 грн. 18 коп., суд зазначає про наступне.
Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.
У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Отже, правова підстава, за якої державою було набуто кошти у загальній сумі 42 249 грн. 00 коп., відпала з наступного дня після дати набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2023 року, тобто з 22.11.2023 року.
Таким чином, позовні вимоги в частині інфляційних втрат у розмірі 7 581 грн. 75 коп. та 3% річних у розмірі 1 904 грн. 18 коп. підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 986 грн. 96 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. ст. 3, 11-14, 15, 16, 1212 Цивільного кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно отримані кошти у розмірі 45 249 грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 7 581 грн. 75 коп. та 3 % річних у розмірі 1 904 грн. 18 коп., а всього на загальну суму 54 734 грн. 93 коп.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 986 грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Суддя: Д.В. Мовчан