Справа № 11-cc/824/7131/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/42265/25-к
16 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням відеоконференцзв'язку з « ІНФОРМАЦІЯ_1 », матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.09.2025 року фактично частково задоволено клопотання заступника керівника відділу ГСУ ДБР ОСОБА_10 , погоджене заступником начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави у сумі 2 000 000 (двох мільйонів) гривень та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 30.10.2025 року, із визначенням розміру застави у розмірі 660 (шістсот шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 998 480 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Цеблів Сокальського району Львівської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 419, ч. 2 ст. 332 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.09.2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або ж зменшити визначений розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що інкримінована ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, адже докази, які наявні в матеріалах клопотання, неспроможні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому злочини.
Вказує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий.
Зауважує, що визначений оскаржуваною ухвалою розмір застави є завідомо непомірний для ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали свою апеляційну скаргу сторони захисту і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000190 від 06.03.2025 року за підозрою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 419, ч. 2 ст. 332 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.?
Органом досудового розслідування зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час особами, реалізуючи розроблений механізм протиправної діяльності та виконуючи визначені йому в складі групи протиправні дії, з метою сприяння незаконному перетину державного кордону України рядом осіб, які в умовах воєнного стану були обмежені у своїх конституційних правах, зокрема щодо виїзду за межі України, у період вересня - жовтня 2024 року, під час несення служби у складі наряду з охорони державного кордону України «Перевірка документів» в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Угринів - Долгобичув» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_6 (Яворівський район, Львівської області), використовуючи своє службове становище, умисно системно порушував правила несення прикордонної служби, а саме всупереч вимогам статей 2, 19 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» не здійснював в установленому порядку прикордонний контроль і пропуск через державний кордон України транспортних засобів та осіб, фіксацію їх біометричних даних, не перевіряв у осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право виїзду з України та не запобіг перетину державного кордону України особами, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, всупереч статті 2, 7, 14 ЗУ «Про прикордонний контроль», пунктів 2, 9-12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (із змінами та доповненнями, далі - Правила перетинання державного кордону), а також Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261 (далі - Інструкція №1261), під час прикордонного контролю осіб не здійснював перевірку документів, не з'ясовував наявність підстав для тимчасової відмови їм у перетинанні державного кордону та не забезпечив відмову в пропуску таких осіб через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, які передбачені пунктами 2?-2?? зазначених Правил, в порушення пунктів 2.5, 2.7, 2.10 Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 № 407 (далі - Інструкція № 407), а також Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Угринів - Долгобичув», затвердженої Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 11.11.2021 № 217-ОД (далі - Технологічна схема), під час здійснення у складі прикордонного наряду «Перевірка документів" (ПД) стандартної перевірки документів громадян України на виїзд з України не перевірив документи, необхідні для виїзду до держави прямування, які передбачені пунктами 2?-2?? зазначених Правил, не здійснював пошук необхідної інформації у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України (у тому числі введеного з 20.08.2024 програмного комплексу «Оператор ЦСД-М» модернізованої інформаційно-комунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1») та, як уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону, неодноразово безпідставно надав дозвіл на перетинання державного кордону громадянам України, право яких у виїзді з території України було тимчасово обмежене, а також всупереч пункту 13 Правил перетинання державного кордону, пункту 2.5.1 Інструкції № 407, а також Технологічної схеми, приховуючи таким чином свої протиправні дії, не вносив інформацію про громадян, яким він, як уповноважена службова особа Держприкордонслужби, надав дозвіл на перетинання державного кордону, до бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» - інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України, у результаті чого ОСОБА_7 усунув існуючі перешкоди в перетині державного кордону України в умовах воєнного стану для 8 (восьми) громадянин України - чоловіків у віці від 18 до 60 років (призовного віку), забезпечивши прихований виїзд (незаконне переправлення) зазначених осіб через державний кордон України до Республіки Польща.
Вказаними системними протиправними діями військовослужбовця Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 під час несення служби у складі наряду з охорони державного кордону України спричинено тяжкі наслідки нематеріального характеру, що виразились у підриві обороноздатності держави - невиконання поставлених перед нарядом з охорони державного кордону в умовах воєнного стану завдань щодо запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, послаблення мобілізаційного ресурсу держави та перешкоджання забезпеченню належної чисельності Збройних Сил України шляхом сприяння незаконному виїзду 8 військовозобов'язаним громадянам у віці від 18 до 60 років за межі території України, дискредитацію Державної прикордонної служби України як органу, на яких покладається обов'язок охорони державного кордону України, а також створення негативного іміджу України в Європі, зокрема у частині недоторканості державного кордону та недопущення його незаконного перетину.
01.09.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку статті 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 419 КК України, а саме у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану, та ч. 2 ст. 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища.
02.09.2025 року (клопотання датоване 01.09.2025 року) заступник керівника відділу ГСУ ДБР ОСОБА_10 за погодженням із заступником начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави у сумі 2 000 000 (двох мільйонів) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави щодо ОСОБА_7 .
02.09.2025 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва зазначене клопотання заступника керівника відділу ГСУ ДБР ОСОБА_10 фактично частково задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 30.10.2025 року, із визначенням розміру застави у розмірі 660 (шістсот шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 998 480 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність постійного місця роботи або навчання, його репутацію, наявність судимостей та інше.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, вважає доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 необґрунтованими, невмотивованими та такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства, при прийнятті рішення слідчий суддя, всупереч доводам захисника, дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 419, ч. 2 ст. 332 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зважаючи на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість оголошеної підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, що підтверджується на даному етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в матеріалах клопотання.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Органом досудового розслідування в достатній мірі доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто існують обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, при цьому достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні.
З урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 даних про його особу в сукупності, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано застосував ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ст. 182 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосував заставу у межах 660 (шістсот шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 998 480 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, що зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року, якою фактично частково задоволено клопотання заступника керівника відділу ГСУ ДБР ОСОБА_10 , погоджене заступником начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави у сумі 2 000 000 (двох мільйонів) гривень та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 30.10.2025 року, із визначенням розміру застави у розмірі 660 (шістсот шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 998 480 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4