Справа № 202/4504/25
Провадження № 1-кп/204/900/25
22 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_4 ,
захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинувачених: ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12023040000001012, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана справа.
У судове засідання прокурором подані клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраних стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_10 . Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обґрунтовані наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким. Так обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть: переховуватися від суду, оскільки, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину та усвідомлюють, що у разі визнання винними їм може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років. Тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, зобов'язаний оцінювати при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Також, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, оскільки їм достовірно відомо місце мешкання, зокрема потерпілих, а також незаконно впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Не маючи постійного джерела доходів обвинувачені можуть знову вчинити інші кримінальні правопорушення з корисливих мотивів. Крім того, обвинувачені схильні до протиправної поведінки та вчинення злочинів з корисливих мотивів і є достатні підстави вважати, що вони можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, зокрема, знову вчинити інше кримінальне правопорушення. Підтвердженням обґрунтованості ризику вчинення обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 нового кримінального правопорушення є зокрема наявність у них попередніх судимостей за вчинення корисливих злочинів. Також, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 можуть покинути відоме стороні обвинувачення та суду місце мешкання з метою ухилення від суду оскільки вони після вчинення інкримінованих злочинів разом зі співучасниками злочинів виїхали з міста Дніпра з метою нелегально перетнути кордон України, однак були зупинені у м. Літин Вінницької області. З огляду на викладене, застосування до обвинувачених найтяжчого запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинувачених, та обставин вчинення ними інкримінованих кримінальних правопорушень, які були вчинені з корисливих мотивів вказує на те, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обґрунтовано тим, що метою застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, свідчить про існування ризику можливого переховування від суду та потребує на цьому етапі судового розгляду застосування запобіжного заходу. Існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_10 може покинути відоме стороні обвинувачення та суду місце мешкання з метою ухилення від суду. Також, існує і певний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_10 може знову вчинити з корисливих мотивів інше кримінальне правопорушення, оскільки дав згоду на участь у спільному вчинені у складі організованої групи тяжкого та особливо тяжкого злочинів, саме з корисних спонукань. Оскільки на даний час судовий розгляд у даному кримінальному провадженні лише тільки буде розпочато, існують ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор подані клопотання підтримав та просив їх задовольнити.
Представник потерпілих ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримала, просила суд їх задовольнити.
Захисник обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , - адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотань прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, у зв'язку з недоведеністю вказаних у клопотанні прокурора ризиків. Захисник просив суд змінити обраний обвинуваченим запобіжний захід на домашній арешт або визначити розмір застави. На обґрунтування зміни обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу захисник вказав, що ОСОБА_9 є учасником бойових дій, працював, батьків не має, опікує свого дідуся, доглядає бабусю, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні дитину, та дитину своєї дружини від першого шлюбу. Клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт захисник обґрунтував тим, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, має сім'ю.
Обвинувачені: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 думку захисника підтримали.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 не заперечував. Вирішення клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу іншим обвинуваченим, залишив на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_10 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував. Вирішення клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу іншим обвинуваченим, залишив на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_6 вирішення клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим, залишила на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника про зміну обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або визначення розміру застави заперечував, звернув увагу суду, що відомості, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_9 надані захисником в даному судовому засіданні, раніше вже надавалися та були досліджені судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_11 у дане судове засідання не з'явився, згідно інформації прокурора був мобілізований до ЗСУ.
Представник потерпілих ОСОБА_12 у дане судове засідання не з'явилася, про причин неявки суду не повідомила.
Заслухавши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, суд дійшов такого.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, вимоги якої, в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, є обов'язковими й для суду під час проведення підготовчого судового засідання.
При розгляді клопотання прокурора судом враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою гарантоване основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин.
Отже, тримання під вартою відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Ураховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»)
Також суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).
Суд уважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України з боку обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим, існуючим ризикам, зазначеним у клопотанні, при цьому суд виходить з такого.
Так, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Злочини інкриміновані обвинуваченим мають високий ступінь суспільної небезпеки, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути їм призначено судом у випадку визнання винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачені можуть вживати заходи, спрямовані на переховування від суду. При цьому ризик втечі може бути розцінений, як менш небезпечне діяння ніж покарання та процедура його виконання. На переконання суду вже ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Окрім цього, суд при встановленні ризику переховування враховує відомості, що характеризують обвинувачених, зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_9 : є учасником бойових дій, опікується дідусем ОСОБА_13 , який є особою пенсійного віку, має бабусю похилого віку ОСОБА_14 , працював на посаді контролера пасажирського транспорту відділу контролю за оплатою проїзду головного управління; згідно характеристики, виданою ТОВ «Явір -2005» за місцем роботи характеризувався позитивно, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину. Обвинувачений ОСОБА_8 не працевлаштований, не одружений, має двох неповнолітніх дітей. Однак вказані обставини не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених та мінімізувати ймовірність вчинення дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування, на даній стадії судового розгляду, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, при вирішенні клопотання прокурора, судом враховується, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 можуть з великою імовірністю вчинити заходи для переховування від суду, ураховуючи, що вони під час досудового розслідування виїхали з міста Дніпра з метою нелегально перетнути кордон України, однак були зупинені у м. Літин Вінницької області.
Таким чином, суд уважає, що ризик переховування від суду з боку обвинувачених з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і на даний час реально існує.
При встановленні ризику впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Згідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.
Також, оцінюючи ризик незаконного впливу на потерпілого і свідків, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Оцінюючи наявність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, суд виходить з того, як встановлено з обвинувального акта обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 мають не зняті та не погашені судимості, у тому числі за злочини проти власності. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні інших кримінальних правопорушень, які перебувають на розгляді в інших судах.
У сукупності наведені обставини свідчать про достатні ризики втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливу на потерпілих та свідків, інших обвинувачених, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який або визначення застави, суд дійшов висновків, що інший більш м'який запобіжний захід є такими, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, виходячи з такого.
Суд зазначає, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 на утриманні дітей, опіка над дідусем, який є особою пенсійного віку, допомога бабусі, яка є особою пенсійного віку, працевлаштування ОСОБА_9 , що мало місце у 2024 році, позитивні характеристики за місцем роботи, де обвинувачений працював у 2018 році, позитивні характеристики за місцем проживання, а також те, що він є учасником бойових дій, по суті не зменшує ступінь суспільної небезпеки інкримінованих йому злочинів та не зменшують наявності встановлених та підтверджених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому вказані стороною захисту обставини не можуть розглядатися, як беззаперечні стимулюючі фактори подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Щодо клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд зазначає, що вказане клопотання є необґрунтованим, та зводиться до простого заперечення доводів, зазначених прокурором у клопотанні.
Крім того, слід зазначити, що під час розгляду клопотань прокурора стороною захисту не надано жодного належного доказу, який свідчив би про необхідність зміни раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зменшення або відсутність встановлених ризиків у кримінальному провадження, відомості про неможливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Судом такі відомості не встановлено. Відтак клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави обвинуваченим, ураховуючи тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, їх характер, відомості про обвинувачених, які є раніше судимим та обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, відомості про намагання під час досудового розслідування незаконно перетнути кордон України, суд уважає, що застосування застави у даному випадку є недоцільним, оскільки не зможе стримати від порушення встановлених ризиків і виконання покладених процесуальних обов'язків, відтак клопотання сторони захисту про визначення відносно обвинувачених розміру застави задоволенню не підлягає.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 181 КК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк домашнього арешту може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Так відносно обвинуваченого ОСОБА_10 наразі встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема, можливого переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_10 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, що свідчить про існування ризику можливого переховування від суду та потребує на цьому етапі судового розгляду, застосування запобіжного заходу до обвинувачених, хоча і більш м'якого ніж тримання під вартою.
Існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштовані, не мають постійного джерела доходів.
Таким чином, ураховуючи вказані обставини, суд уважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, на обвинуваченого ОСОБА_10 забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду. Відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотань прокурора та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраних стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів без визначення розміру застави; продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_10 та строком на 2 місяці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 181, 183, 193-194, 197, 315, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 22 грудня 2025 року і зобов'язати цілодобово не покидати приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком до 22 грудня 2025 року наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту - с. Заплавка, Самарівський район, Дніпропетровська область, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвалу передати до Відділення поліції № 1 Самарівського РВП за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_10 для виконання.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 -задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , запобіжного заходу на більш м'який, або визначення розміру застави, - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 23.10.2025.
Суддя ОСОБА_1