Справа № 11-cc/824/7808/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 760/24282/25
16 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon», апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокуратура відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025110000000079 від 18.03.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24.09.2025 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна та накласти арешт на житло за адресою: АДРЕСА_1 , яким фактично володіє та користується підозрювана ОСОБА_7 .
Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Вказує, що 21.08.2025 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Того ж дня квартира за адресою: АДРЕСА_1 , вибула з володіння підозрюваної ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2025 року посвідченого приватним нотаріусом. 09.09.2025 року під час допиту підозрювана ОСОБА_7 , повідомила та підтвердила той факт, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 2021 року по теперішній час.
Таким чином, підозрювана ОСОБА_7 здійснила фіктивне відчуження належного їй нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на користь третьої особи. При цьому, підозрювана ОСОБА_7 продовжує проживати у вказаній квартирі, користується нею без будь-яких обмежень, що в свою чергу свідчить про те, що відчуження даного житла здійснено з метою уникнення можливої конфіскації майна, за вчинення особливо тяжкого злочину, як додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, за якою підозрюється ОСОБА_7 .
В судове засідання представник та власник майна не з'явилися, про причини своєї неявки не попередили, доказів поважності причин неявки судове засідання до суду не надали, хоча належним чином та завчасно були повідомленні про розгляд справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника та власника майна, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити за наведених у ній підстав, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000079 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Орган досудовим розслідуванням зазначає, що 29.11.2001 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГ «УФС «Завод «Фільтр» (код ЄДРПОУ 31726922), юридична адреса: м. Київ, вул. Ольгинська, 2/1, кв. 10., фактичне місцезнаходження: Донецька область, м. Горлівка, пр-т Леніна, 23. Одним із основним видів діяльності товариства є виготовлення та реалізація засобів індивідуального захисту органів дихання. Засновниками товариства, в рівних долях по 50%, були громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
На початку 2015 року, після окупації частини Донецької області збройними силами рф, в т.ч. міста Горлівка, 25.03.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГ «УФС «Завод «Фільтр» (код ЄДРПОУ 31726922), невстановленими досудовим розслідуванням особами, було перереєстроване за законодавством рф та т.зв. «днр», і отримало назву - Общество с ограниченной ответственностью «ПГ "УФС" ЗАВОД "ФИЛЬТР» (ОГРН 1229300034699 ИНН 9312002112, юридический адрес: донецкая народная республика, г.о. Горловка, г. Горловка, пр-т Леніна, д. 23).
Після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України, за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим слідством час та місці, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , яким достовірно було відомо, що на території України введено воєнний стан, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), усвідомлюючи, що передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, будь-яка допомога представникам держави-агресора, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, в тому числі передача матеріальних ресурсів є незаконною і буде використовуватись в тому числі для військових потреб держави-агресора, вирішили в обхід законодавчої заборони продовжили господарську діяльність товариства, тим самим допомагати представникам держави-агресора, забезпечувати потреби представників держави-агресора, а відтак сприяти у здійсненні військової агресії проти України.
Крім того, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому досудовим розслідуванням час та місці, прийняли рішення про призначення з 29.11.2022 року директором ООО «ПГ «УФС «ЗАВОД «ФИЛЬТР» громадянку України ОСОБА_10 .
Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати всій злочинний умисел, спрямований на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій щодо передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді виготовленої продукції (засобів індивідуального захисту органів дихання) представникам держави-агресора неможливо, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вступили у попередню змову з громадянкою України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Горлівка Донецької області, директором ООО «ПГ «УФС «ЗАВОД «ФИЛЬТР», що знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області у місті Горлівка, яка має зв'язки серед окупаційної влади Донецької області, та іншими невстановленими особами, які володіють організаторськими здібностями, здатні вирішувати поставлені завдання, успішно організовують та забезпечують ведення результативної роботи, володіють професійними знаннями і навичками, мають необхідний досвід роботи для виконання організаційно-розпорядчих та управлінських функцій щодо ведення господарської діяльності, які за взаємною згодою погодились приймати участь у протиправній діяльності.
В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб, залучили до виконання спільного злочинного умислу спрямованого на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій щодо передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді виробленої продукції (засобів індивідуального захисту органів дихання) представникам держави-агресора, директора ООО «ПГ «УФС «ЗАВОД «ФИЛЬТР» громадянку України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, добровільно домовилися про спільне вчинення злочину, а саме здійснення пособництва державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді виробленої продукції (засобів індивідуального захисту органів дихання) представникам держави-агресора.
Крім того, громадянка України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є співвласниками «дзеркального» російського підприємства ООО «Завод Фильтр» (ИНН 6155044072, ОГРН 1066155048838 адреса: м. Москва, просп. Балаклавський 28а), з часткою статутного капіталу 25% кожен, яке спеціалізується на випуску та реалізації засобів індивідуального захисту органів дихання.
Також, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, за попередньою змовою групою осіб, приймають активну участь у прийнятті рішень щодо провадження господарської діяльності ООО «Завод Фильтр» у взаємодії з ООО «ПГ «УФС «ЗАВОД «ФИЛЬТР», зокрема: щодо виготовлення і передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді виробленої продукції (засобів індивідуального захисту органів дихання) представникам держави-агресора.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, усвідомлюючи протиправність власних дій, з метою завдання шкоди Україні, вчинили дії щодо передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді виробленої продукції (засобів індивідуального захисту органів дихання) представникам держави-агресора.
Так, ООО «Завод Фильтр» співпрацював з контрагентами, стосовно яких здійснюється санкційна політика України та країн ЄС, зокрема на користь ФГКУ «УВО ВОЙСК НАЦИОНАЛЬНОЙ ГВАРДИИ ПО ДНР» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 ним сплачено грошові кошти на загальну суму - 15144,12 руб, на користь «ДМР Администрации городского округа Горловка донецкой народной республики» за цей же період - 1474390,52 руб.
Разом з цим, ООО «Завод Фильтр» активно співпрацював з Державним підприємством "ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР "ОМЕГА" Філія федерального державного унітарного підприємства Ордена Трудового Червоного Прапора Науково-дослідний інститут радіо - Севастопольський «Випробувальний центр «Омега» (ОГРН 1027700120766 податковий №7709025230, адреса: Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, будинок 29), згідно інформації з Державного реєстру санкцій з 2017 по 24.06.2024 до вказаного підприємства застосовувалися обмежувальні заходи, зокрема за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на користь останнього здійснено платежів на загальну суму 7453815 руб.
Внаслідок вищезазначених протиправних дій, у 2023-2024 році, ООО «ПГ «УФС «ЗАВОД «ФИЛЬТР», отримало виручку близько 46 млн. російський рублів, з яких сплачено до бюджету рф у вигляді податків і зборів 3,5 млн російських рублів, які використовуються у тому числі військовими формуваннями у здійсненні військової агресії проти України для зміни меж території і державного кордону України.
21.08.2025 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, зокрема у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
25.08.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 24 год. 00 хв. 21.10.2025 року, з визначенням розміру застави в сумі 908 400 грн., яку внесено в цей же день.
Санкція частини 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України, за якою громадянка України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягується до кримінальної відповідальності та її повідомлено про підозру, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Крім того, 21.08.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
На час проведення обшуку, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 432678703 від 24.06.2025), квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належала ОСОБА_7 (розмір частки 1).
В ході досудового розслідування зазначено, що 21.08.2025 року о 18 год. 49 хв., квартира за адресою: АДРЕСА_1 , вибула з володіння підозрюваної ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .
Крім того, 09.09.2025 року під час допиту підозрювана ОСОБА_7 , повідомила та підтвердила той факт, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 2021 року по теперішній час.
Також, органом досудового розслідування, а порядку ст. 93 КПК України, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , завірені копії документів наданих сторонами правочину при укладенні договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В отриманих документах, відсутні відповідні платіжні доручення (квитанції) щодо сплати обов'язкових платежів, в т.ч. і податків, при укладенні подібних договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, підозрювана ОСОБА_7 здійснила фіктивне відчуження належного їй нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на користь третьої особи.
11.09.2025 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025110000000079 від 18.03.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, на житло за адресою: АДРЕСА_1 , яким фактично володіє та користується підозрювана ОСОБА_7 , з метою конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.
Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, внесеного в межах кримінального провадження № 42025110000000079 від 18.03.2025 року слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що на вищевказане житло не можна накладати арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Що стосується мети, яка зазначена у клопотанні прокурора про арешт майна, а саме забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то в цьому випадку слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 5, 6 ст. 170 КПК України для реалізації вищенаведеної мети арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може застосувати покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, обґрунтовуючи доцільність арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у разі визнання особу винною, прокурором має бути доведено, і зазначено, що житло за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності безпосередньо ОСОБА_7 .
Як вбачається з матеріалів судового справдження, а саме з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_8 . Однак, з доданих до клопотання матеріалів не встановлено, що ОСОБА_8 є підозрюваним у кримінальному провадженні № 42025110000000079 від 18.03.2025 року, а отже, до нього не може бути застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. А тому, враховуючи положення ч. 5 ст. 170 КПК України, колегія суддів не вбачає достатніх підстав вважати, що в подальшому суд може застосувати покарання у виді конфіскації майна щодо зазначеного у клопотанні житла.
Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.
Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокуратура відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025110000000079 від 18.03.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 ,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
____________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4