про відкриття провадження
20 жовтня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 754/6145/25
провадження номер: 22-ц/824/16628/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргоюМіністерства оборони України на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року у складі судді Скрипки О.І., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення особи померлою,
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення особи померлою - задоволено.
Оголошено солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водія-радіотелефоніста стрілецького взводу стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , померлим від дня вірогідної смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 , поблизу села Покровське, Бахмутського району Донецької області в ході ведення бойових дій під час захисту Батьківщини.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 08 вересня 2025 року Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, направивши її засобами поштового зв'язку, в якій заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.
14 жовтня 2025 року до Київського апеляційного суду від суду першої інстанції надійшли матеріали справи.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Деснянським районним судом міста Києва 15 липня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.106-108).
25 липня 2025 року представником Міністерства оборони України - Завальнюк Ж.В. було вперше подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду від 15 липня 2025 року, тобто в межах строку встановленого ст.354 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року повернуто апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Завальнюк Ж.В. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення особи померлою. Підставою для повернення вказаної апеляційної скарги стала відсутність документів, які підтверджують її право діяти у порядку сомопредставництва від імені Міністерства оборони України відповідно до положень ст.58 ЦПК України.
11 вересня 2025 року Міністерство оборони України вдруге подало апеляційну скаргу, до якої долучені документи, які підтверджують право Завальнюк Ж.В. діяти у порядку сомопредставництва від імені Міністерства оборони України відповідно до положень ст.58 ЦПК України.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження Міністерство оборони України вказує, що 25 липня 2025 року представник Міністерства оборони України вперше подав апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року вказану апеляційну скаргу було повернуто. Копію ухвали від 19 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги було отримано Міністерством оборони України 27 серпня 2025 року.
Так, статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).
Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)).
Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.
Доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Таким чином ЄСПЛ роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
З урахуванням наведеного вище, та враховуючи активну процесуальну поведінку Міністерства оборони України щодо реалізації свого права на оскарження рішення суду першої інстанції, з урахуванням того, що апеляційна скарга від 11 вересня 2025 року подана протягом тридцяти днів після повернення первісної апеляційної скарги, яка була подана в межах встановленого законодавством строку, апеляційний суд приходить до висновку, що Міністерство оборони України пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин. Тому даний строк підлягає поновленню.
Апеляційну скаргу подано до належного суду, особою, що має право на апеляційне оскарження.
За формою і змістом апеляційна скарга відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.356, 359, 360, 361 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Поновити Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргоюМіністерства оборони України на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року.
В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду надіслати учасникам справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги.
Надати учасникам справи строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу.
Згідно ч.4 ст.360 ЦПК України до відзиву необхідно додати докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: