Справа № 203/3571/25
Провадження № 3/0203/1406/2025
іменем України
13 жовтня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., за участі представників митного органу Фещенко І.С., Рогової К.І, захисника Лагутіна Д.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Дніпровської митниці Держмитслужби, про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , одруженої, працюючого електромонтером в ПрАТ «Камет-Сталь»», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 483 Митного кодексу України, -
Згідно з протоколом про порушення митних правил №0039/UA110000/2025 від 19.03.2025 року ОСОБА_1 18.11.2023 у пункті пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці згідно довіреності від 13.11.2023 №HCP166733 ввезла автомобіль марки Volkswagen Golf Plus номер кузова/VIN- НОМЕР_2 . У якості підстави для його переміщення через митний кордон України надала свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.07.2023 № НОМЕР_3 від 25.07.2023 № SK-K-A-206/23-00165 та договір купівлі- продажу від 07.11.2023 б/н, згідно з яким вартість автомобіля складає 700 євро.
22.11.2023 року до митного поста «Кам'янське» Дніпровської митниці було подано електрону митну декларацію типу ІМ40ДЕ, зареєстровану за №23UA0020005179U7 та оформлену у митному відношенні вказаний вище автомобіль в режимі імпорт.
В ході перевірки законності та підстав ввезення даного транспортного засобу 27.01.2025 Дніпровською митницею отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України №26/26-04/7/234, до якого додано відповідь митних органів Литовської Республіки, декларацію про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2023 №307641572 та договір купівлі-продажу від 07.11.2023, відповідно до яких вартість транспортного засобу Volkswagen Golf Plus номер кузова/VIN- НОМЕР_2 складає 2000 євро, що по курсу НБУ на день ввезення складає 78610,80 гривень, тобто на 1300 євро (51097,04 грн. по курсу НБУ на день ввезення) більше ніж заявлено в Україні.
Таким чином, ОСОБА_1 перемістила через митний кордон України автомобіль марки Volkswagen Golf Plus номер кузова/VIN- НОМЕР_2 вартістю 78610,80 грн. з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення договору купівлі-продажу від 07.11.2023 б/н, що містить неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості.
В судовому засіданні представники митниці просили визнати ОСОБА_1 винною вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накласти стягнення, передбачене санкцією статті.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснила, що отримала від ОСОБА_2 довіреність на доставлення із-за кордону автомобіля, який повинен був передати ОСОБА_3 17.11.2023 року вона прибула потягом до Польщі, де неподалік кордону зустрілась з ОСОБА_3 , який передав їй придбаний в Німеччині автомобіль марки Volkswagen Golf Plus та оригінали документів на нього, в тому числі договір купівлі- продажу, за яким вартість автомобіля складала 700 євро. Вказані документи вона надіслала брокеру, з яким у ОСОБА_2 було укладено договір про надання брокерських послуг. Та саме ці документи нею були надані митниці при переміщенні автомобіля через митний кордон України. Зазначила, що ОСОБА_2 самостійно сплачувала митні платежі. Про реальну суму автомобіля їй нічого не було відомо.
Захисник Лагутін Д.М. заявив клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України. В обґрунтування клопотання вказав, що з поданих суду митним органом документів не встановлено даних про те, що ОСОБА_1 вчиняла будь-яку із дій, передбачених ч.1 ст.483 МК України, чи сприяла їх вчиненню. Матеріали справи не містять відомостей про те, що вона виступала декларантом транспортного засобу, декларантом виступав брокер ОСОБА_4 , а особою, відповідальною за фінансове врегулювання, - ОСОБА_2 . Тому, на думку захисника, факт перевезення ОСОБА_1 товару через митний контроль не дає підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України. При цьому обставин на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як перевізнику (водію), могло бути відомо про документи, які ймовірно містять неправдиві дані, та наявність в неї прямого умислу, митним органом не наведено та матеріали справи не містять.
ОСОБА_2 за клопотанням представника митного органу ОСОБА_5 двічі викликалась до суду для допиту в якості свідка, однак до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі. Тобто судом вжито вичерпних заходів для реалізації своїх прав представниками Дніпровської митниці, будь-яких інших клопотань, направлених на подання доказів, суду заявлено не було.
Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у справі, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.
Згідно положень ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Так, відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.
Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Відповідальність за ч.1 ст.483 МК України настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Як вбачається з протоколу про порушення митних правил транспортний засіб марки Volkswagen Golf Plus номер кузова/VIN- НОМЕР_2 вартістю 700 євро був переміщений ОСОБА_1 , яка діяла на підставі довіреності, наданою ОСОБА_2 , через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підставу для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості стосовно його вартості.
Такими документами, на думку митного органу, є договір купівлі-продажу від 07.11.2023 б/н, відповідно до якого продавець ОСОБА_6 продавОСОБА_7 Golf Plus номер кузова/VIN- НОМЕР_2 за ціною700 євро, що не відповідають дійсності щодо його вартості, так як зазначений товар, згідно договору купівлі-продажу від 07.11.2023 б/н, наданого митними органами Литовської Республіки, був реалізований (проданий) ОСОБА_6 із вартістю товару у розмірі 2000 євро.
Тому, митний орган дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення митних правил, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.483 Митного кодексу України.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», із послідуючими змінами від 30 травня 2008 року №8, для притягнення до відповідальності за ст.483 МК України (стаття 352 Митного кодексу України у попередній редакції до 2012 року) необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.
Таким чином, не можна розглядати, як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.
Положення статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Системний аналіз статей 50, 483 Митного кодексу України, статей 9 та 10 КУпАП дає підстави дійти висновку, що об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 порушення мала б передбачати дії з переміщення товарів з приховуванням товарів від митного контролю, шляхом подання для митного оформлення документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару. При цьому такі дії повинні мати на меті настання шкідливих наслідки - в даному випадку виражених у вигляді зменшення митних платежів, оскільки останні сплачуються в залежності від митної вартості.
Саме такі дії посягатимуть на встановлений законом порядок митного оформлення та створюватимуть подію адміністративного правопорушення, відповідальність за що передбачена статтею 483 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до положень статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Зазначені вище позиції Конституційного Суду України щодо застосування презумпції невинуватості особи відповідають і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому слушно також відзначити, що відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В контексті визначення доказів, обов'язку їх збирання та виконання стандарту доведення поза розумним сумнівом у даній справі, перш за все варто звернути увагу, що єдиним доказом, який на думку митного органу підтверджує винуватість ОСОБА_1 та яким митний орган обґрунтовує наявність в її діях складу інкримінованого правопорушення, є договір купівлі продажу, наданий митними органами Литовської Республіки, згідно якого вартістю товару складає 2000 євро.
Тобто, розглядаючи дану справу, суду фактично належить досить детально дослідити такі докази з точки зору їх належності допустимості та достовірності, а також виконання стандарту доведення вини поза розумним сумнівом на підставі такого доказу.
Здійснюючи оцінку такого доказу, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не здійснювала дій на переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю, не вчиняла з автомобілем дії на його придбання-відчуження, не підписувала відповідних документів. Всі документи, пов'язані з декларуванням транспортного засобу здійснювала ОСОБА_8 , а відповідальною за фінансове врегулювання була ОСОБА_2 . Також, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 достовірно знала про відомості щодо вартості товару.
При цьому судом також враховано, що відповідно до наявної в матеріалах справи експортної декларації від 17.11.2023 (а.с.43) вартість автомобіля складала 3114 злотих, що на дату декларування складала 700 євро.
Зазначене вище свідчить про недоведення митним органом обов'язкової ознаки складу правопорушення в діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони.
Як зазначалося вище, для притягнення особи до відповідальності за ст. 483 МК України необхідною умовою є наявність умислу в її діях.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, які свідчили б про намір приховати товар від митного контролю та які утворювали б об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.
Отже, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в протоколі про порушення митних правил адміністративне правопорушення, всупереч вимогам статей 494, 495 МК України, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України. При цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 251,283-285 КУпАП, ст.ст.483, 519, 522, 527, 528МК України, суддя -
Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 Митного Кодексу України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.
Суддя Ю.М. Черваньова