Єдиний унікальний номер справи № 208/3491/25
Номер провадження № 2/208/2651/25
20 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Бистрова І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 150000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 16 років 03 місяці 23 дні. З 17.09.2003 року позивач працював на різних посадах в різних структурних підрозділах відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».
За час роботи на підприємстві відповідача, а саме 17.12.2019 року з позивачем стався нещасний випадок, а саме: для встановлення секції № 23 до правого борту виробки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 прийняли рішення перемістити її за допомогою дизелевозу DLZ 130F №18. З цією метою, в якості обвідного ролика вони використали монтажний ланцюг, який «в обхват» зафіксували за бокову стійку аркового кріплення (АП), завели через нього фрагмент канату 16 мм, один кінець якого закріпили до консолі секції №23, а другий кінець канату зафіксували безпосередньо в кабіні дизелевозу DLZ 130F №18. Потім ОСОБА_2 відійшов в безпечне місце, а ОСОБА_1 дизелевозом DLZ 130F №18 почав розворот секції №23 до правого борту виробки. Під час розвороту секції №23 нижньою основою вперлася в секцію №54, яка знаходилась біля борту виробки, в результаті чого сталося її розклинювання. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 продовжував дизелевозом тягнути секцію №23 стався розрив канату 16 мм. В результаті розриву канату у вертикальній площині виник поливальний рух кабіни дизелевозу, внаслідок чого ліва нижня кінцівка ОСОБА_1 , яка в цей час знаходилась зовні кабіни дизелевоза була затиснута між секцією «Glinnik» і кабіною дизелевоза DLZ 130F №18. ОСОБА_1 самостійно вивільнив нижню кінцівку і разом з ОСОБА_2 дизелевозом DLZ 130F №18 прибув на верхній приймальний майданчик ППХ блоку 5, далі ОСОБА_2 супроводив потерпілого в підземний медичний пункт гор. 593 м.
ОСОБА_1 отримав травму у вигляді закритого уламкового 2-х щіколоткового перелому лівої гомілки з незначним зміщенням.
Нещасний випадок, що стався з потерпілим, комісія з розслідування визнала таким, що пов'язаний з виробництвом та склала акт розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 10 січня 2020 року.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 06 липня 2020 року серії 12 ААА № 048137
позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 05 липня 2021 року серії 12 ААА № 048169
позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06 липня 2022 року серії 12
ААА № 065357 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06 липня 2022 року серії 12
ААБ № 599752 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 серпня 2024 року серії 12 ААА № 122457 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 серпня 2024 року серії 12 ААД № 079393 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.__
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування,
позивач має скарги на біль, обмеження рухів в лівому гомілковостопному суглобі, прогресуючу при фізичних навантаженнях.
У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки
позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.
Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 150000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-8).
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 20.03.2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 47).
Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими через те, що існує ряд фактів, які свідчать про недоведеність причинно - наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю ПРАТ «ШУ «Покровське» та завданням ОСОБА_1 моральної шкоди.
ПРАТ «ШУ «Покровське» не заперечує щодо того, що здоров'ю ОСОБА_1 було
завдано шкоди, однак вважає, що: - по-перше, позивачем не доведено того факту, що йому було завдано моральної шкоди саме діями або бездіяльністю ПРАТ «ШУ «Покровське» - представник позивача вказує на серйозні моральні страждання, постійне лікування позивача, порушення його звичайних життєвих процесів, надає окремі документи, що підтверджують факт проходження позивачем додаткового лікування, однак не підтверджує того, що стан здоров'я позивача є незадовільним, істотно погіршувався за останній час тощо. - по-друге, позивача, відповідно до Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1, було визнано винним у отриманні ним такого ушкодження, що, на погляд представника відповідача, вказує на існування причинно-наслідкового зв'язку між діянням саме позивача та завданою йому моральною шкодою.
В будь-якому разі, для стягнення суми моральної шкоди саме з ПРАТ «ШУ «Покровське», суд має обов'язково встановити причинно-наслідковий зв'язок між незабезпеченням безпечних умов праці з боку ПРАТ «ШУ «Покровське» та завданою позивачу шкодою, а також ступінь впливу саме дій або бездіяльності ПРАТ «ШУ «Покровське» на завдання ОСОБА_1 моральної шкоди.
Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що: «Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди» (Постанова КЦС ВС від 01.04.2024 року у справі 363/1629/22) самого позивача.
Так, в п.п. 8.2 Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-1 від 10.01.2020
року вказано, що ОСОБА_1 , гірничомонтажник підземний дільниці ШТ ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» є особою, що допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, тобто є винним у тому, що стався нещасний випадок, оскільки здійснював управління дизелевозом всупереч тому, що не пройшов в установленому порядку професійне навчання та не має спеціального посвідчення на право управління електровозом (дизелевозом), допустив порушення п. 7 розділу «Організація робіт з доставки матеріалів і обладнання дизелевозом», «Паспорта на виробництво робіт на
дільниці ШТ», п. 10 гл. 4 роз. IV НПАОП 10.0-1.01-10 «Правила безпеки у вугільних шахтах» затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 62 від 22.03.2010 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 р. під №398/17693, п. 2.9 «Колективного договору підприємства на 2017-2019 р.р.», зареєстрованого в Покровській міській раді за № 43 від 04.04.2017 р., статті 14 Закону України «Про охорону праці».
Тобто, нещасний випадок стався з вини позивача, що є фактом, який підтверджує те, що позов є безпідставним та необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Якщо ж судом, все ж таки, буде зроблено висновок про те, що позивачу дійсно було завдано моральної шкоди, а сума цієї шкоди підлягає стягненню саме з ПРАТ «ШУ «Покровське», то сума стягнутої моральної шкоди має бути істотно зменшена у зв'язку з рядом обставин.
По-перше, сума стягуваної моральної шкоди має відповідати засадам розумності та справедливості.
У своїй позовній заяві позивач не приділяє належної уваги розрахунку розміру стягуваної моральної шкоди. Водночас, позивач зазначає, що розумним та справедливим має стати відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача у розмірі 150 000 грн. При цьому, з позовної заяви незрозуміло які факти слугують обґрунтуванням саме такої суми завданої моральної шкоди.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Однак, з огляду на судову практику та приймаючи до уваги інші обставини, що згідно зі статтею 23 ЦК України впливають на розмір відшкодування моральної шкоди, представник відповідача вважає, що ПРАТ «ШУ «Покровське» взагалі не має відшкодовувати позивачу моральну шкоду, оскільки позивачем не доведено її завдання.
Окрім зазначеного вище, позивач не надає доказів завдання йому саме моральних страждань, істотного погіршення його здоров'я за останній час, «незворотності» негативних змін у його житті тощо.
Нещасний випадок стався через особисту недбалість потерпілого, тобто з вини позивача, що має бути враховано судом на підставі ч. 2 ст. 1193 ЦК України.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, -
також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Також, слід врахувати, що є інші особи, дії або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку. Згідно акту за формою Н-1 від 10.01.2020 року, було визначено іншу окрім позивача особу, яка є винною у отриманні Позивачем травми. Такою особою визнано ОСОБА_3 , помічника начальника дільниці ШТ ПРАТ «ШУ «Покровське». Тобто, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення з ПРАТ «ШУ «Покровське» суми моральної шкоди, останнє вважатиме таку суму збитками, які були йому спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону праці, та звертатиметься до ОСОБА_3 з позовом про стягнення завданих підприємству збитків у порядку регресу, реалізовуючи своє право зворотної вимоги відповідно до положень ст. 119 ЦК України.
Щодо оподаткування сум моральної шкоди, що стягуються за рішенням суду, ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» зазначає, питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто питання відносин між відповідачем (як податковим агентом) та державою не є та не може бути предметом спору взагалі.
Питання про те, чи повинен відповідач виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту та стягувати податки, а також питання щодо розміру стягнутих податків, залежать не від резолютивної частини рішення суду на час ухвалення рішення, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного чи примусового).
Суди взагалі не можуть встановлювати наперед правила оподаткування (на час виплати доходу у вигляді стягнутих за рішенням суду сум).
Суд не може перебирати на себе функцію органу законодавчої влади, своїм рішенням врегульовувати податкові відносини між державою, платником податків та податковим агентом на майбутнє (тобто на час виплати) та незалежно від того, чи зміняться норми податкового законодавства на момент виплати/оподаткування стягнутого доходу.
В разі, якщо рішенням суду з Відповідача буде стягнуто суму моральної шкоди без стягнення (утримання) податків, то при примусовому виконанні рішення суду державний виконавець утримає з банківських рахунків відповідача суму моральної шкоди без утримання податку (а.с. 48-56).
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Мотузом О. В. надано відповідь на відзив який зводився до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме, щодо відсутності вини підприємства в настанні нещасного випадку.
Заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, що внаслідок нещасного випадку на виробництві порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Крім того, зазначив, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов'язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем.
Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Вина працівника у нещасному випадку не позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 грудня 2018 року у справі № 210/1036/17 (провадження № 61-29802св18) зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
Враховуючи, що нещасний випадок стався під час перебування працівника у трудових відносинах з роботодавцем, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу (а.с. 65-68)
Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.75, 88, 91)
Представник відповідача Львов А. Л. суду адресовано заяву, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, про розгляд справи без його участі з урахуванням наданих письмових відзиву (а.с. 77-78).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»):
- 17.09.2003 року - прийнятий учеником машиніста підземних установок;
- 05.12.2003 року - переведений машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 23.07.2004 року - переведений учеником гірничим монтажника підземного з повним робочим днем в шахті на час практики по 30.09.2004 року;
- 26.11.2004 року - переведений гірничим монтажником 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 23.10.2008 року - переведений гірничим монтажником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 22.11.2011 року - переведений гірничим монтажником 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті тимчасово на 2 місяці по 21.01.2012 року;
- 01.03.2012 року переведений гірничим монтажником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 14.03.2013 року - переведений гірничим монтажником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті тимчасово по 13.04.2013 року;
- 03.03.2020 року - переведений бранураувальником з неповним робочим днем (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а. с. 25-27)
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії від 06.07.2020 року серії 12 ААА № 048137 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом (а.с. 9-10).
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії від 05.07.2021 року серії 12 ААА № 048169 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом (а.с.11-12).
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії від 06.07.2022 року серії 12 ААА № 065357 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом (а.с.13-14).
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії від 06.07.2022 року серії 12 ААБ № 599752 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом (а.с. 15-16).
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії від 13.08.2024 року серії 12 ААА № 122457 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом (а.с. 17).
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії від 13.08.2024 року серії 12 ААД № 079393 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності (а.с. 18).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку, 17.12.2019 року о 04 годині 30 хвилин за Формою Н-1/П, складеного 10.01.2020 року комісією із залученням начальника зміни з охорони праці ПрАТ «ШУ «Покровське», завідувача сектору профілактики страхових випадків, страхового експерта з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, директора з шахтного транспорту ПрАТ «ШУ «Покровське», заступника голови профкому ПрАТ «ШУ «Покровське» проведено розслідування нещасного випадку, що стався на ПК 34 повітряподавального хідника блоку 5 (дільниця ШТ) ПрАТ «ШУ «Покровське» з ОСОБА_1 , який отримав закритий уламковий 2-х щіколотковий перелом лівої гомілки з незначним зміщенням.
Згідно п. 4 вказаного акту, для встановлення секції № 23 до правого борту виробки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 прийняли рішення перемістити її за допомогою дизелевозу DLZ 130F №18. З цією метою, в якості обвідного ролика вони використали монтажний ланцюг, який «в обхват» зафіксували за бокову стійку аркового кріплення (АП), завели через нього
фрагмент канату 16 мм, один кінець якого закріпили до консолі секції №23, а другий кінець канату зафіксували безпосередньо в кабіні дизелевозу DLZ 130F №18. Потім ОСОБА_2 відійшов в безпечне місце, а ОСОБА_1 дизелевозом DLZ 130F №18 почав розворот секції №23 до правого борту виробки. Під час розвороту секції №23 нижньою основою вперлася в секцію №54, яка знаходилась біля борту виробки, в результаті чого сталося її розклинювання. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 продовжував дизелевощом тягнути секцію № НОМЕР_1 стався розрив канату 16 мм. В результаті розриву канату у вертикальній площині виник поливальний рух кабіни дизелевозу, внаслідок чого ліва нижня кінцівка ОСОБА_1 , яка в цей час знаходилась зовні кабіни дизелевоза була затиснута між секцією «Glinnik» і кабіною дизелевоза DLZ 130F №18. ОСОБА_1 самостійно вивільнив нижню нижню кінцівку і разом з ОСОБА_2 дизелевозом DLZ 130F №18 прибув на верхній приймальний майданчик ППХ блоку 5, далі ОСОБА_2 супроводив потерпілого в підземний медичний пункт гор. 593 м.
Після надання медичної допомоги у підземному медичному пункті ОСОБА_1 був виданий на поверхню шахти, після чого автомобілем підприємства доставлений до приймального відділення КНП «Покровської клінічної лікарні інтенсивного лікування» Покровської міської ради.
В п. 7 акту, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом (а.с. 28-38).
Крім того, з матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні в медичних установах:
- з 04.10.2021 року по 13.10.2021 року в КНП «Покровської клінічної лікарні інтенсивного лікування» Покровської міської ради з діагнозом: наслідки виробничої травми, перелом обох кісток уламковий, 2-х щіколотковий перелом лівої гомілки після травматичний артроз (а. с. 39-40)
- з 31.05.2024 року по 10.06.2024 року в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова «ДОР» з діагнозом: консолідований 2-х кістковий перелом лівого гомілковостонного суглобу після МОЗ. СПО: 18.12.2019 року - відкрита репозиція. МОС перелому 2-х кісточкового перелому лівого гомілкового суглобу. Червень 2020 року - видалення металоконструкції. Посттравматичний деформуючий остеоартроз лівого гомілкового суглобу ІІ-ІІІ ст. Комбінована контрактура лівого гомілквостопного суглобу. Набряково - больовий синдром (а.с. 41-42)
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з отриманням ним травм, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого їм органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії) від 10.01.2020 року вбачається, що підприємством, з яким ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав виробничу травму з втратою 30 % професійної працездатності є ПрАТ «ШУ «Покровське», відповідач по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров'я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Травмування позивача мало місце під час виконання ним трудових обов'язків, при цьому згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Так, згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, Акт розслідування спеціального розслідування нещасного випадку, виписки з історії хвороби, епікризи, довідки МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди трудовим каліцтвом.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування, що узгоджується з положенням ч. 3 ст. 23 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про охорону праці».
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
По суті інших доводів представника відповідача - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Суд вважає, що з причини виробничого травмування, позивач зазнав фізичного болю, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, суттєву ступінь втрати професійної працездатності (30 %) досить в молодому віці (36 років), наявність певного ступеня провини позивача в отриманому каліцтві (зафіксовано в Акту проведення розслідування нещасного випадку від 10.01.2020 р.), а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ «ШУ «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 40000,00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 40000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги позивача задоволено частково на суму 40 000 гривень, тобто на 26,7% від заявленої суми (150 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 258,39 гривень.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства.
В інших частині позовних вимогах відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 258 (двісті п'ятдесят вісім) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 20.10.2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- представник позивача: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.
Суддя: