Справа № 758/13407/23 Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 23-з/824/34/2025 Головуючий в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складіголовуючого судді ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , яка представляє інтереси Енергетичної митниці, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого директором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лихачовський», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України,
За результатами розгляду протоколів про порушення митних правил № 0365/90300/23 від 25.10.2023 року, № 0367/90300/23 від 25.10.2023 року, № 0368/90300/23 від 25 жовтня 2023 року, № 0366/90300/23 від 25.10.2023 року постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка представляє інтереси Енергетичної митниці, задоволено частково. Постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нову постанову. Визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, застосувавши до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 4 429 646 грн 65 коп. без конфіскації цих товарів. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп..
02 вересня 2025 року адвокат ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 , подав до Київського апеляційного суду через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року за нововиявленими обставинами, яка обгрунтована тим, що на момент прийняття рішення існували обставини, які не були відомі ні особі, що притягається до адміністративної відповідальності, ні суду. Зокрема, зазначені обставини вказують на те, що декларантом ОСОБА_4 були надані сертифікати якості та документ якості Analysis Raport NR.: 14201/00012012.1/L/23, виданий терміналом SIA PARS, на товар митним органам України, які були вказані в товаросупровідних документах та надані продавцем товару - естонським підприємством «ADNext OU», надані Службі державних доходів Латвії при митному оформленні і далі покупцю ТОВ «Торговий дім «Лихачовський», що складає ланцюг правомірності отриманих сертифікатів якості покупцем.
При цьому, керувався практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої провадження у справах про адміністративне правопорушення, вважається кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а оскільки провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним, до нього застосовуються норми КПК України, які передбачають перегляд рішення за нововиявленими обставинами та містять перелік даних обставин.
У заяві просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року та залишити без змін постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року.
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 надійшли до Київського апеляційного суду із суду першої інстанції 26 вересня 2025 року.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року за нововиявленими обставинами підтримували та просили її задовольнити. Адвокат ОСОБА_3 зазначав, що умислу та мети порушувати митні правила у ОСОБА_6 не існувало, так як він здійснив декларування товару на підставі товаросупровідних документів, які він отримав у законний спосіб від продавця товару.
Представники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами заперечували, просили залишити постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року без змін. ОСОБА_9 , яка представляє інтереси Енергетичної митниці звернула увагу суду апеляційної інстанції на те, що лабораторія «Saybolt» у примітці Analysis Rеport NR.: 14201/00012012.1 /L/23, який був виданий терміналом SIA PARS, зазначила, що не несе відповідальності за результати аналізів, оскільки «Saybolt» не була присутня під їх час проведення.
Дослідивши подану заяву, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, враховуючи наступне.
Частина перша статті 55 Конституції України передбачає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Ця норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та II до Конвенції» від 17.07.1997, Україна визнає на своїй території дію ст. 25 Конвенції про визнання компетенції Європейської комісії з прав людини та ст. 46 Конвенції про визнання обов'язковою без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. І ст. 17 цього Закону суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто норми кримінального процесуального законодавства.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». У справі «Маліге проти Франції» («Malige v. France», заява № 27812/95, рішення від 23.09.1998 року) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91).
Право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, як і не передбачено положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами.
Оскільки на провадження у справах про адміністративне правопорушення ЄСПЛ у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розповсюджує критерії, встановлені для кримінального судочинства, з точки зору суду ненадання особі можливості для користування гарантіями, встановленим кримінально-процесуальним законом (в даному випадку - правом на оскарження судового рішення за нововиявленими обставинами) призведе до порушення право особи на «справедливий суд», що є неприпустимим.
З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, суд апеляційної інстанції вважає, що реалізація права на судовий захист шляхом подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону, відтак подана адвокатом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , заява про перегляд постанови за нововиявленими обставинами підлягає прийняттю до розгляду.
Ухвалюючи постанову від 18 листопада 2024 року Київський апеляційний суд виходив з того, що 25 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_4 , який є керівником ТОВ «Торговий дім «Лихачовський», складено чотири протоколи про порушення митних правил № 0365/90300/23, № 0367/90300/23, № 0368/90300/23 та № 0366/90300/23 за частиною 1 статті 483 МК України.
Так, об'єктивною стороною даного правопорушення є вчинення дій керівником ТОВ «Торговий дім «Лихачовський» ОСОБА_10 , спрямованих на переміщення через митний кордон України товару дизельне паливо з приховуванням від митного контролю шляхом надання до митного органу, як підстави для переміщення документів, одержаних незаконним шляхом, а саме сертифікатів якості від 06 грудня 2022 року № 161483_4834385, від 08 лютого 2023 року № 162886_493789, від 23 грудня 2022 року № 221223_5499833, від 07 лютого 2023 року № 0702023_1678583, чим вчинив порушення митних правил, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 483 МК України.
Відповідно до поданих документів під час переміщення товару та у подальшому до митної декларації до митного оформлення:
- продавець товару - «AdNext OU» Ltd (Естонія);
- одержувач товару - TOB «Торговий дім «Лихачовський» - Україна;
- місце відправлення (місце завантаження) товару - Латвія;
- виробник товару - Public Company «ORLEN Lietuva» - Литва.
У графі 34 (країна походження) МД від 10.01.2023 року № 23UA903200000422U3, від 01.03.2023 року № 23UA903200004091U1, від 06.03.2023 № 23UA903200004287U6, від 11.03.2023 року № 23UA903200004594U5, від 14.01.2023 № 23UA903200000734U8, від 17.01.2023 року № 23UA903200009237U9, від 27.01.2023 року № 23UA903200001114U9, від 27.01.2023 року № 23UA903200001630U8, від 11.02.2023 року № 23UA90320002742U1, від 13.02.2023 року № 23UA903200002792U4 зазначено країну походження товару - Литва.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 41 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
ОСОБА_4 зазначив при митному оформленні, що «Orlen Lietuva», є виробником даного дизельного палива, місцезнаходження якого є Литовська Республіка.
У рахунках-фактурах від 06.01.2023 року № AD2487, від 27.02.2023 №AD2561, від 02.03.2023 року №AD2562, від 03.03.2023 року №А02563, від 12.01.2023 року № AD2497, від 14.01.2023 року № AD2509, від 18.01.2023 року №AD2515, від 23.01.2023 року № AD2523, від 09.02.2023 року № AD2543, від 09.02.2023 року № AD2541, зазначено країну походження товару - Литва.
З вказаного вище випливає, що єдиним підтвердженням країни походження цього дизельного палива є два документи: сертифікат якості та інвойс (виданий на основі сертифіката якості).
Відповідно до отриманої від представництва AT «Орлен Летува» в Україні та від Public Company «Orlen Lietuva» інформації, - сертифікати якості від 06.12.2022 року № 161483_48343 85, від 08.02.2023 року № 162886_4938789, від 23.12.2022 року № 221223_5499833, від 07.02.2023 року № 0702023_1678583 литовським підприємством «Orlen Lietuva» не видавалися (а.с. 47 том 1, а.с. 23 том 2, а.с. 39 том 3, а.с. 31 том 4).
На підставі оцінки представлених до суду матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджено той факт, що дії директора ТОВ «Торговий дім «Лихачовський» - ОСОБА_4 призвели до переміщення товарів загальною вартістю 4 429 646, 60 грн через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю, шляхом надання до митного органу, як підстави для переміщення товару, документів, одержаних незаконним шляхом, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України.
В своїй заяві про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , зазначив, що нововиявленими обставинами є те, що 26.08.2025 року надійшла відповідь AdNext OU Ltd (Естонія) від 20.08.2025 року, згідно якої повідомлено, що поставлене згідно з контрактом
№ AD1422/44 від 03.11.2022 року за міжнародними транспортними накладними, де зазначені сертифікати якості на дизельне паливо «AB Orlen Lietuva» від 06.12.2022 року № 161483_4834385, від 08.02.2023 року № 162886_4938789, від 23.12.2022 року № 221223_5499833, від 07.02.2023 року № 0702023_1678583, дизельне паливо, не відноситься до палива походженням з російської федерації та республіки білорусь або палива, власниками якого є юридичні особи, які зареєстровані на території російської федерації та республіки білорусь або кінцевими бенефіціарами яких є російська федерація та республіка білорусь, фізичні та юридичні особи, щодо яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Завантаження вищезазначеного дизельного палива відбувалося на терміналі SIA PARS вул. Твайка 7А, Рига, Латвія. Дизельне паливо спочатку було в Акцизному режимі, на що є підтвердження, а саме акцизні декларації. Крім того, підтверджено, що поставлене дизельне паливо згідно з контрактом № AD1422/44 від 03.11.2022 року відповідає нафтопродуктам стандартам EN590 (паливо дизельне) та є виготовленим європейськими виробниками.
Також 15.04.2025 року отримана відповідь № VID.4.1/27.1/3720 від Служби державних доходів Латвії, згідно якої повідомлено, що документи, зазначені у зверненні, є акцизними адміністративними документами, та додали до відповіді експортні митні декларації, на які поширюються акцизні адміністративні документи, зазначені у зверненні, а також електронні роздруківки сканованих документів, доданих до експортних митних декларацій. Повідомили, що Служба державних доходів не володіє жодною іншою інформацією про власників та бенефіціарів пального, а також не має жодних правових підстав для запиту такої інформації у вантажовідправників товару.
Разом з тим, 01.04.2025 року надійшла відповідь Енергетичної митниці за вих. № 7.6-1/10/8.19/1428, яка повідомила, що митні декларації, перелічені в запиті, оформлені на підставі відомостей та документів наданих митному органу декларантом. При цьому, країна походження товарів російська федерація та республіка білорусь не зазначалась у відповідних графах митних декларацій та відповідних документах, які підтверджують країну походження. Додатково повідомлено, що на момент подання митних декларацій, документи, зазначені в 44 графі декларацій містили усю необхідну інформацію, у зв'язку з чим підстави для відмови у митному оформлені були відсутні.
Звертає увагу суду на те, що Analysis Rеport NR.: 14201/00012012.l/L/23 видавався акцизним складом SIA PARS вул. Твайка 7А, Рига, Латвія при відвантаженні товару підприємству «ADNext OU». Вказаний сертифікат якості відображений в акцизних накладних, експортних накладних та товарно-транспортних накладних CMR, таким чином це підтверджує походження товару виготовленим та ввезеним на митну територію України з держав-членів Європейського Союзу.
На підтвердження своєї позиції захисника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 надав до суду відповідь «ADNext OU» від 20.08.2025 року з додатками та переклад вказаної відповіді з російської на українську мову, відповідь Служби державних доходів Латвії № VID.4.1/27.1/3720 від 15.04.2025 року з додатками та переклад вказаної відповіді з литовської на українську мову, відповідь Енергетичної митниці за вих. № 7.6-1/10/8.19/1428 від 01.04.2025 року.
Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються обставини, які не були відомі суду під час ухвалення судового рішення, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Статтею 460 КПК України визначено, що учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 203/1981/19 зазначив, що згідно зі ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнається, зокрема, штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок, а також інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути. Тобто, такі обставини повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
Отже, нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, юридичні факти, що перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні і спростовують, через їх невідомість й істотність, висновки, які містяться у вироку чи ухвалі, що набрали законної сили, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини та вказувалося судом першої інстанції, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
З аналізу заяви захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 та доданих до неї матеріалів суд апеляційної інстанції вбачає, що незважаючи на те, що хоча заявник і зазначає про необхідність перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами, однак ті обставини, які він називає нововиявленими, не є суттєвими та не впливають на правильність рішення суду, оскільки, як вже було встановлено судом апеляційної інстанції під час перегляду постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року, продавець товару не є виробником товару та за місцезнаходженням перебуває в Естонії, а товар безпосередньо направлявся з Латвії, тобто з країни, яка не є виробником товару та не є країною продавця товару. Так як Public Company « ОСОБА_11 » не підтверджено видачу сертифікату якості, то фактично і країна походження не підтверджена. Фактично заявником було представлено до суду нові докази, про існування яких заявнику могло бути відомо та які при цьому жодним чином не можуть бути витлумачені, як нововиявлені обставини в розумінні ст. 459 КПК України.
З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для перегляду постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року у даній справі за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Заяву адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «23» жовтня 2025 року.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2