справа № 759/3585/13-ц
провадження №22-ц/824/17137/2025
17 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Писаної Т.О., суддів Приходька К.П., Журби С.О., розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Міксотроф Евглена-сервіс" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі № 759/3585/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липні 2024 року у справі № 759/3585/13-ц про повернення без розгляду клопотання публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про скасування заходів забезпечення позову,
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі № 759/3585/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 120000 грн, а також судові витрати в сумі 1200 грн, а всього стягнуто 121200 грн.
Із матеріалів справи № 759/3585/13-ц також слідує, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року клопотання Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись із указаними рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року та ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Міксотроф Евглена-сервіс" 24 вересня 2025 року подало апеляційну скаргу, якій присвоєно вхідний номер 67781, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувані рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову позивачу відмовити в повному обсязі, а заяву неналежному учаснику/заявнику повернути без розгляду в зв'язку із відсутністю порушених у нього "прав", та зазначити, що він є особою чиї права не порушені наказом Міністерства юстиції України. Також у наведеній апеляційній скарзі товариство просить стягнути з відповідачів, за виключенням ОСОБА_2 , та всіх учасників встановлених додатково під час судового розгляду, пов'язаних із рейдерством осіб, під час розгляду апеляційного провадження солідарно 62 500 000 доларів США за рахунок арештованих на рахунках коштів та нерухомого та рухомого майна належного відповідачам, окрім ОСОБА_2 по даній справі, а саме з ПАТ МТБ Банку та пов'язаних рейдерством із ним осіб фізичних та юридичних осіб - відповідачів у даній справі, окрім ОСОБА_2 .
Розглянувши подану ТОВ "Міксотроф Евглена-сервіс" 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу, якій присвоєно вхідний номер 67781, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Так в силу положень наведеної норми незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, законодавець, установивши виняток із зазначеного правила, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб'єктом оскарження у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки, виходив, зокрема, з безпосередньої необізнаності учасника справи з наявністю відповідного судового провадження, а не з факту ненадіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено, чи іншого процесуального документа.
У постановах Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц (провадження № 61-3546св23) міститься висновок про те, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила, що процесуальні фільтри доцільні з точки зору ефективності законодавства, їх встановлення має ґрунтуватись на практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Важливо враховувати правові позиції ЄСПЛ в аспекті доступності правосуддя, зокрема, при запровадженні процесуальних фільтрів прийнятності заяви, про які зазначено вище.
Вважає, що необхідність встановлення процесуальних строків випливає з вимог статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Послалася на те, що процесуальний строк - це встановлений законом або призначений судом (суддею) проміжок часу чи момент у часі, протягом якого чи до якого судовий орган (суддя) або інші учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію або сукупність таких дій.
Зазначила, що поновленням процесуального строку є відновлення судовим органом (суддею) права на вчинення процесуальної дії, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.
Виходила з того, що суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Поновлення процесуального строку означає, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення особа пропустила. Тобто поновлення строку не означає, що його перебіг продовжується.
Зауважила, що можливість поновлення процесуального строку пов'язується з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Суд має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про поновлення строку. Заявник повинен у заяві обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами подання доказів, встановленими ЦПК України. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Виходила з того, що поважність причин пропуску строку є оціночною категорією і встановлюється на розсуд суду. Визнаючи причини пропуску поважними чи неповажними, суд має оцінити їх у кожній конкретній ситуації виходячи з обставин справи та обставин пропуску, які мають об'єктивно перешкоджати особі виконати процесуальну дію у встановлений строк, та вимог статті 6 Конвенції про забезпечення права на справедливий суд.
Отже, об'єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила, що визнання причин пропуску строку поважними відноситься до дискреційних повноважень суду. Водночас це дискреційне повноваження певним чином обмежив процесуальний закон.
По-перше, право учасника справи, який отримав судове рішення, хоча й не був повідомлений про розгляд справи, на поновлення строку виокремлено від інших поважних причин та не залежить від розсуду суду, а лише обумовлюється поданням апелянтом відповідної заяви про поновлення строку. Якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду (який визначається відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України), суд має поновити строк на подання апеляційної скарги. В іншому випадку суд діє відповідно до статей 357, 358 ЦПК України.
По-друге, випадок, коли учасник справи не був повідомлений про розгляд справи і не отримав судове рішення, слід вважати як пропуск строку з інших поважних причин і застосовувати до нього правило частини третьої статті 354 ЦПК України в сукупності з пунктом 1 частини другої статті 358 цього Кодексу, тобто без застосування річного преклюзивного строку. У цьому випадку питання про проміжок часу, що минув з дня складення повного тексту судового рішення, протягом якого можна поновити строк на подання апеляційної скарги, суд має вирішити на власний розсуд, реалізуючи своє дискреційне повноваження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) звернуто увагу на необхідність врахування імперативного характеру положень частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, унаслідок чого суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, розглядати доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються після дотримання п'ятнадцятиденного строку на оскарження, а не річного.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України" зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: "змагальність сторін" (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та "неприпустимість зловживання процесуальними правами" (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
Так, у наведеній апеляційній скарзі від 24 вересня 2025 року товариство подало апеляційну скаргу, якій присвоєно вхідний номер 67781, у якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції від 16 вересня 2013 року, тобто, після спливу 12 років, та ухвалу від 10 липня 2024 року, тобто, після спливу одного року і двох місяців.
В обгрунтування підстав пропуску тривалого строку апелянт посилається на ту обставину (див. а.с. 2 апеляційної скарги товариства), що апелянту вперше стало відомо про ухвалу від 10 липня 2024 року тільки у вересні 2025 року від адвоката, при цьому про обставин, за яких апелянт дізнався про рішення від 16 вересня 2013 року, апелянт в апеляційній скарзі не зазначає.
Також посилається на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Посилається на повітряні тривоги у робочі години, які не дозволяють, як своєчасно ознайомитись із всіма справами, які є у реєстрі та можуть стосуватись прав та обов'язків, в тому числі матеріальних, апелянта у даній справі, так і отримати своєчасне роз'яснення від попередніх власників про те, що саме відбувалось у період, який був до продажу частки об'єктів апелянту.
Також посилається на незадовільну роботу поштових відділень, які також працюють у скороченому режимі та за відсутності своєчасного повідомлення абонентів про отримання поштової кореспонденції. Указує, що поштове відділення не повідомляло про дану справу, а суд звісно і не знав, що апелянт є зацікавленою особою у даній справі бо є власником частки трьох об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , про що має намір подати документи до доповнення до даної апеляційної скарги.
Апелянт стверджує, що з 09.01.2023 за договором про намір фактично є власником частки нерухомого майна, що належить ПП «Ратмир-Соло» та ПП «Раном», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
При цьому заявляє, що: (мовою оригінала) "судовими справами ніколи не цікавився та очікував, коли об'єкти нерухомого майна будуть в судовому порядку звільнені від іпотечного незаконного обтяження іпотекою, яку шахрай-посадова особа ОПГ «ПАТ МТБ БАНКА» ОСОБА_4 , перебуваючи у злочинні і змові із держреєстратором Запорізької області ОСОБА_5 та приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 вніс записи, про вже припинену 30-31.01.2020 іпотеку за договорами 655, 649, 652, у ДРРП повторно, за відсутності на те будь-яких правових підстав, тобто шахрайським чином підробив записи про іпотечне обтяження та почав вводити в подальшому суди в оману нібито банк 21.09.2018 не позбавляв прав а 17.04 по 10.06.2020 нібито права собі повернув, що не відповідає дійсності і спростовується відомостями кредитного реєстру від 17.03.2021 листом НАЦБАНКУ України, який є власником кредитного реєстру, та наказами Міністра юстиції від липня та жовтня 2020 року, якими вчинені дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані протиправними та скасовані Міністром юстиції як такі, що внесені не тільки в порушення, а і без надання належних для вчинення дій із внесення повторної іпотеки в ДРРП, тобто дії ПАТ МТБ БАНКУ носять протиправний характер, а рішення про стягнення є також протиправними, бо не ґрунтуються на дійсних правочинах, а лише на підробках, що за винагороду «не помітили судді», що і стало підставою стягнення, а з боку апелянтів, підставою для подання заяви за нововиявленими обставинами... інші документи, про які окремо, які також доказують, що банк немає жодних прав вимог з 21.09.2018 навіть в частині. Про зазначене мені повідомила сторона під час підписання угоди мені повідомила сторона по справі".
Однак, колегія апеляційного суду не може погодитись із наявністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою від 24 вересня 2025 року, якій присвоєно вхідний номер 67781, оскільки, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, особою, яка подає апеляційну скаргу, має бути доведено обставини про необізнаність із розглядом відповідної справи, також обставини що суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, що прямо зазначено в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Відповідні вимоги кореспондуються із положеннями ст. 17 ЦПК України, яка містить норму, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а також із положеннями ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод.
Як слідує із доводів апеляційної скарги, апелянт стверджує, що є зацікавленою особою у даній справі, бо є власником частки трьох об'єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 з 09.01.2023 року за договором про намір.
Перевіряючи заявлені апелянтом обставини апеляційним судом перевірені відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено, що право власності апелянта щодо майна, на яке було накладено арешт у цій справі в порядку забезпечення позову, ніколи не було зареєстроване. Відтак відомості, про які повідомляє апелянт у своєму клопотанні про обгрунтування підстав для відкриття провадження в частині оскарження судових рішень з пропуском річного строку на оскарження, не відповідають дійсності.
Крім того, предметом оскаржуваного рішення від 16 вересня 2013 року у справі № 759/3585/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу були правовідносини, які існували між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 з приводу боргових зобов'язань позики грошових коштів, ще за десять (10) років до набуття апелянтом, як він стверджує, права щодо нерухомого майна. Сама відповідач рішення від 16 вересня 2013 року у справі № 759/3585/13-ц не оскаржувала. Жодних обставин щодо права на будь-яке нерухоме майно судом не встановлювалось в оскаржуваному рішенні, будь-які вимоги щодо нерухомого майна не вирішувались.
Арешт, який був накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , був застосований в порядку забезпечення позову, ніколи не скасовувався, як про це стверджує апелянт. Відповідне обтяження існує під номером 29975877 від 09.12.2013 року і є чинним по день розгляду питання щодо відкриття цього провадження.
Оскаржуваною ухвалою від 10 липня 2024 року, було повернено без розгляду клопотання банку про скасування заходів забезпечення позову, і жодних обставин щодо прав банку на предмет забезпечення позову не встановлено.
Таким чином, інформація, яка викладена у апеляційній скарзі саме стосовно порушення будь-яких прав чи інтересів заявника оскаржуваними судовими рішеннями не підтверджується матеріалами справи.
Основними доводами апеляційної скарги товариства є заперечення та незгода з діями банку стосовно квартири, як предмета іпотеки у кредитних правовідносинах, що було предметом дослідження та встановлення в інших справах, зокрема, №910/9825/22, №752/15555/22, №910/2933/13, №640/16949/20, №752/2605/13, №640/3617/20.
Порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства визначено Законом України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 наведеного Закону, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Оскаржуване судове рішення надіслано судом до Реєстру ще 04.09.2015 року та забезпечено надання загального доступу з 09.09.2015 року. Аналогічно оскаржувану ухвалу надіслано судом до Реєстру ще 04.09.2015 року та забезпечено надання загального доступу з 09.09.2015 року.
Апелянт вибірково цікавиться одними справами (у тому числі під час дії військового стану) та не цікавився цією справою. Тому доводи, що саме військовий стан став на заваді своєчасного звернення із апеляційною скаргою колегія апеляційного суду вважає такою, що не заслуговує на увагу.
Зокрема, апелянт був учасником та/чи ініціатором таких справ, як: 367/1674/23, 367/4076/23, 910/20417/21, 752/2605/13-ц, 910/9825/22, 367/5039/23, 752/15555/22, 752/3466/23, 752/15937/22, № 752/2605/13-ц, № 910/2378/23, №367/5039/23, №757/52182/24-к, які розглядались, як видно з їх номеру, у 2022-2024 роках.
Так само, не заслуговують на увагу та є безпідставними доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження з підстав щодо незадовільної роботи поштових відділень, які не повідомили апелянта про розгляд справи № 759/3585/13-ц, оскільки апелянт не був учасником цієї справи та судом на їх адресу повідомлення взагалі не направлялись.
Необґрунтованими також є доводи щодо неможливості ознайомитись із усіма справами в судах внаслідок воєнного стану, оскільки сам апелянт указує, що не цікавився судовими справами, та чекав, коли об'єкти нерухомого майна будуть в судовому порядку звільнені від іпотечного незаконного обтяження іпотекою.
При цьому, із реєстру судових рішень вбачається, що щонайменше з 2022 року товариство є учасником ряду справ (цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських), у яких оспорюється право банку на об'єкти іпотеки, ініціюється заміна стягувача, оскаржуються електронні торги, у яких предметом спору була квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідна квартира була предметом іпотечного забезпечення, предметом реалізації на торгах та об'єктом обтяження арештом в порядку забезпечення позову на підставі ухвали суду у цій справі.
З урахуванням наведеного, апелянт знав, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є обтяжена арештом, який застосовано на підставі ухвали суду в порядку забезпечення позову у справі № 759/3585/13-ц. Відтак, апелянт знав про наявність відповідної справи.
Крім того, із змісту наведених судових справ, у яких приймав участь апелянт та з цієї справи вбачається, що товариство подає апеляційні скарги по декілька примірників у кількості сторінок від 200 до 400, які за своїм змістом і доводами ідентичні апеляційним скаргам ОСОБА_3 .
Колегією апеляційного суду також враховано, що неодноразово в діях товариства суди господарської та кримінальної юрисдикції (у наведених в цій ухвалі справах) встановлювали недобросовісні дії та зловживання правом.
У апеляційній скарзі апелянт також указує, що свідомо не цікавився судовими справами, відтак клопотання про поновлення строку понад річний строк містить лише формальні та суб'єктивні причини їх пропуску, а не об'єктивні та непереборні. За таких обставин, з урахуванням сформованої практики ЄСПЛ та національних судів, наведені апелянтом причини пропуску не можуть бути визнані як виключні підстави для поновлення пропущеного понад рік строку відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Інших обставин щодо непереборної сили, які вплинули на пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріали апеляційної скарги не містять.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц, де Об'єднана Палата вказала, що встановлений ч.2 ст.358 ЦПК України річний строк апеляційного оскарження, при відсутності винятків, є присічним і поновленню не підлягає. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними встановленні державами обмеження щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Така ж позиція щодо неможливості поновлення встановленого ч.2 ст.358 ЦПК України присічного річного строку апеляційного оскарження, за відсутності передбачених цією нормою винятків, сформована у цілому ряді рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 грудня 2020 року у справі № 333/7054/16-ц, від 24 грудня 2020 року у справі № 761/22804/15-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 2-11205/10, від 16 грудня 2020 року справі № 2-4247/11.
Ураховуючи наведене, колегія апеляційного суду не вбачає виключних обставин для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою після спливу дванадцяти років з дня складення повного судового рішення, та на ухвалу, подану після спливу річного терміну.
Керуючись п. 3 ч. 1, 2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд,
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Міксотроф Евглена-сервіс" у поновлені строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі № 759/3585/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року у справі № 759/3585/13-ц про повернення без розгляду клопотання публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про скасування заходів забезпечення позову.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 759/3585/13-ц за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Міксотроф Евглена-сервіс" від 24 вересня 2025 року, якій присвоєно вхідний номер 67781, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі № 759/3585/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року у справі № 759/3585/13-ц про повернення без розгляду клопотання публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба