Справа № 175/4304/25
Провадження № 2/175/1070/25
Іменем України
"23" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого вказує на те, що ОСОБА_3 , 1932 року народження, є бабусею заявника. Її син - ОСОБА_4 , 1956 року народження, є батьком заявника. Матір'ю заявника є ОСОБА_5 , 1962 року народження, а братом - ОСОБА_2 , 1983 року народження.
Усі зазначені особи були співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , спадкоємцем після якої за законом є її син - ОСОБА_4 . Однак він спадщину у вигляді 1/5 частини квартири не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - його дружина, ОСОБА_5 .
На момент смерті батьків заявник був зареєстрований разом із ними за однією адресою, фактично прийнявши спадщину за законом. Його брат, ОСОБА_2 , відмовився від прийняття спадщини після батьків і бабусі.
Оскільки спадщина після ОСОБА_3 свого часу не була оформлена, заявник не може у нотаріальному порядку оформити належну частку квартири на своє ім'я. Відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Неможливість нотаріального оформлення спадщини обмежує права заявника на розпорядження своїм майном.
Враховуючи, вищевикладене, просить суд визнати за ним право власності за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
Позивач у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв не подавав.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого 17.04.1956 року, (мовою оригіналу) ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №315. Батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , (мовою оригіналу) ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №1978. Батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , зареєстрованого відділом реэстрацыъ актыв громадянського стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис № 1814.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорського Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_4 , актовий запис № 319.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_5 , актовий запис № 665.
Відповідно до довідки №5510 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, вбачається, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру/будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано у КП «БТІ» за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних долях.
Згідно свідоцтва на право власності на житло, виданого 20 грудня 1993 року відділом по обліку та розподілу житла Краматорського міськвиконкому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки №5875 щодо реєстрації місця проживання на день смерті, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_3 , на день її смерті була зареєстрована за вказаною адресою одна.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
При цьому у положенні п. 3.1 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7від 30травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Також, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З позовної заяви вбачається, що спадкоємцем окрім позивача у справі, є ще - ОСОБА_2 , який також має право на спадкування, однак відомостей про відмову від спадщини останнього матеріали справи не містять.
Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також його відмови від прийняття спадщини. Окрім того, до позовної заяви не було долучено доказів заведення нотаріусом спадкової справи після смерті спадкодавця.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати за ним право власності за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять відомостей, що позивач звертався до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на цю квартиру та, що йому було відмовлено.
Будь-яких клопотань про витребування спадкової справи, позивачем заявлено не було.
Крім того, відсутність копії спадкової справи позбавляє суд можливості вставнити дійсні обставини по справі.
Крім того, позивача просив розглянути справу у його відсутність на підставі наявних в ній доказів.
Подавши до суду таке клопотання, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Згідно із вимогами ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Так, за змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, наявність у позивача правовстановлюючих документів на квартиру, та відсутність відмови нотаріуса щодо оформлення спадкових прав на цю квартиру, відсутність доказів, які б свідчили про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також його відмови від прийняття спадщини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на 1/5 частину вищевказаної квартири задоволенню не підлягають, оскільки він не позбавлений можливості звернутися до нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав на вказане майно після смерті спадкодавця ОСОБА_3 ..
Керуючись ст.ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Білоусова