Справа № 933/461/23
Провадження № 2/175/1678/23
Іменем України
"20" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про відшкодування шкоди. Позов мотивує тим, що 22.03.2023 року приблизно о 18 годині 15 хвилин. водій ОСОБА_2 . керуючи автомобілем марки "Volkswagen LT35". ресстраційний номер НОМЕР_1 . рухаючись в місті Краматорськ по вул. Часов?ярівська. в районі перехрестя з вул. Уфимська здійснив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
22.03.2023 за фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного рестру досудових розслідувань за №12023050000000181.
Постановою від 30 травня 2023 року старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області майором поліції Явдик Є.В., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000181 22.03.2023 року, закрито у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Вказує, що смерть ОСОБА_3 , який є сином позивача, настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди, тому позивач просить стягнути 150 000, 00 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог, зазначає, що під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові та сечі ОСОБА_3 , було виявлено, що він мав ознаки алкогольного сп'яніння середнього ступеню, натомість в діях водія транспортного засобу "Volkswagen LT35" д.н.з. НОМЕР_1 відсутній склад кримінального правопорушення. Вказує, що померлий проявив грубу недбалість під час ДТП та просить відмовити у позовних вимогах.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого органом досудового розслідування не встановлено, відповідач керував транспортним засобом, цивільно правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією якого, станом на дату настання ДТП, не була застрахована, за таких обставин, виходячи з приписів підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004р., особою відповідальною за відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП є Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), однак відповідно до положень Закону України №1961-IV, МТСБУ не здійснює відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутності позивачів, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечує.
Вивчивши матеріали справи і надані суду докази, суд встановив наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , (мовою оригіналу) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №974. Батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №893.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2023 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000181 від 22.03.2023 року - закрито, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія автомобіля "Volkswagen LT35" реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2023 року, вбачається, що при судово-токсикологічному досліджені крові та сечі від трупу ОСОБА_3 знайдений спирт етиловий у крові у концентрації 1,62%, у сечі 2,69%, що відносно живої людини має ознаки алкогольного сп?яніння середнього ступеню.
Також вбачається, що згідно висновку експерта СМЕ №80 від 12.04.2023 року, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 на місціі ДТП стала - поєднана тупа травма грудної клітки, живота, голови з множинними, двобічними переломами ребер, розривами печінки, крововиливами під оболонки та у шлуночки головного мозку, ускладненого розвитком крововтрати та шоку і знаходиться у причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України).
Як встановлено судом, смерть ОСОБА_3 настала від тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем, належним відповідачу, при цьому вина та протиправність дій ОСОБА_6 відсутні, оскільки смерті потерпілого сприяла його власна необережність.
Так, судом встановлено, що дорожно-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України велосипедистом ОСОБА_3 , який знаходяись у стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги п. 16.11 ПДР України та проявив кримінально-протиправну недбалість, не передбачив можливості настання сусупільно небезпечних наслідків свого діяння, не надав перевагу у русі автомобілю марки "Volkswagen LT35" реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого сталося ДТП.
Матеріали справи не містять, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.
Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Відсутність вини водія автомобіля та закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивач є батьком загиблого, тому моральна шкода заподіяна позивачу смертю його сина підлягає відшкодуванню.
Разом з цим, встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_3 є потрапляння під автомобіль, у зв'язку з його власною грубою необережністю, суд вважає, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.
Згідно з ч.4 ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Згідно зі ст. 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Так, ч. 2 ст. 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Нормативні акти, що регулюють цивільні правовідносини, передбачають існування двох видів цивільно-правової необережності - грубої та простої, однак законодавство не визначає критеріїв їх розмежування, а тому ч. 4 ст. 1193 ЦК України покладає визначення виду необережності на розсуд судів.
В абз. 3 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» зустрічається також поняття «проста необачність», до якої зараховується, зокрема, перебування в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо, але само по собі перебування в нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху (абз. 4 п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)
Що стосується проведення межі між цими видами цивільно-правової необережності, то у ч. 2 ст. 1193 ЦК та абз. 3 п. 7 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що в кожному конкретному випадку вид необережної форми вини має визначати суд, враховуючи фактичні обставини справи (характер дії, обставини завдання шкоди, індивідуальні особливості потерпілого, його стан тощо). Таким чином, характер визначення грубої чи простої необережності є оціночним. Iстотне значення має суб'єктивний фактор: те, що в одному разі визнається грубою необережністю, в іншому може вважатися простою.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Отже, груба необережність потерпілого має бути доведена належними, допустимими та достатніми доказами особою, яка посилається на наявність зазначених обставин.
Постановою про закриття кримінального провадження від 30.05.2023 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000181 від 22.03.2023 року - закрито, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія автомобіля "Volkswagen LT35" реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_6 , складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Із наведеної постанови слідує, що дії самого велосипедиста ОСОБА_3 сприяли виникненню дорожньо-транспортної пригоди та ознака необережності міститься в його діях та поведінці, оскільки він перебував у стані середнього алкогольного сп'яніння.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в Постанові «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Факт загибелі ОСОБА_3 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд вважає, що передчасна втрата сина для батька за наявності життєвих зв'язків між ними однозначно спричиняє моральні страждання.
Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що обставини, щодо спричинення шкоди не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини. Власник джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, яких у цій справі не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Водночас, враховуючи той факт, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок його необережності, причиною нещасного випадку є невиконання ним вимог ПДР, враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, зважаючи на певну необережність потерпілого та відсутність вини заподіювача шкоди, суд вважає за можливе зменшити розмір, який просить позивач стягнути з відповідача на відшкодування завданої йому смертю сина моральної шкоди, та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 50 000 грн., такий розмір відповідає принципам розумності та справедливості.
Відшкодування моральної шкоди в такому розмірі, на думку суду, буде співмірним із спричиненою позивачам моральною шкодою та відповідатиме принципам розумності і справедливості й не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193 ЦК України, ст.4, 13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. М. Білоусова