справа №755/4027/24 Головуючий у І інстанції - Савлук Т.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/13830/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
14 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-
установив:
У березні 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Свої позовні вимоги мотивувало тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в буд. АДРЕСА_1 здійснюється ним, ТОВ «Євро-Реконструкція», на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року №198.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та є мешканцем квартири АДРЕСА_2 , відтак останній є споживачем послуг, які воно надає з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Однак, відповідач своєчасно з січня 2016 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з серпня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 01 лютого 2024 року становить 81191,53 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення - 39694,46 грн., заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання - 41497,07 грн.
Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 81191,53 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 15142,27 грн., 3% річних у розмірі 4389,58 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 40038,72 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 8061,68 грн., 3% річних у розмірі 1518,68 грн., а всього на загальну суму 49619,08 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що строки позовної давності продовжувались у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), на строк дії карантину.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Крім того, вказує, що відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, вказує, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Тобто, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Оскільки, з 12 березня 2017 року строк позовної давності спочатку був продовжений, а потім призупинений, відтак, борг у період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2024 року за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та за постачання гарячої води у період з 01 серпня 2017 року по 31 січня 2024 року нарахований в межах строку позовної давності, а відтак, подана відповідачем заява про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності може бути застосована судом лише до частини заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії у період з 01 січня 2016 року по 11 березня 2017 року включно.
Просило суд, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог з урахуванням поданої відповідачем заяви про застування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених вимог, та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2024 року у розмірі 34518,28 грн., за послуги з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2017 року по 31 січня 2024 року у розмірі 41497,07 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 12670,43 грн., 3% річних у розмірі 3675,86 грн. та судовий збір.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у буд. АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року за №198.
Згідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005, врегульовані відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором. Плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата з послуги вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ч 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Частиною 7 статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем і споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
23.07.2014 року в газеті «Хрещатик» №103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція».
З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року №111(4511).
ТОВ «Євро-Реконструкція» надає мешканцям житлово-комунальні послуги, відповідач в свою чергу отримував їх, при цьому не в повному обсязі виконував зобов'язання по їх оплаті.
У зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість з січня 2016 року (отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії), з серпня 2017 року (отримані послуги з гарячого водопостачання) по 01 лютого 2024 року в розмірі 81191,53 грн., з яких заборгованість з централізованого опалення становить 39694,46 грн. та заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 41497,07 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з приписами ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням штрафних санкцій з березня 2017 року до лютого 2021 року, в іншій частині позовні вимоги задоволено.
Так, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, суд першої обґрунтовано його застосував.
Згідно частини першої ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно п. 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19: позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (п. 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18)). (п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №904/3405/19).
Приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача, ураховуючи, що предмет спору становить сума заборгованості, нарахована за період з січня 2016 року по лютий 2024 року за отримані послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з серпня 2017 року по лютий 2024 року за постачання гарячої води, у той час як позивач звернувся із позовом до суду лише у березні 2024 року, а також, приймаючи до уваги, що позивачем не заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, із зазначенням причини поважності його пропуску, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням правил загальної позовної давності, стягненню підлягає заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі у розмірі49619,08 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 40038,72, 3% річних у розмірі 1518,68 грн. та 8061,68 грн. - інфляційної складової боргу.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що строк позовної давності продовжено на термін дії карантину, та призупинено його перебіг на період дії воєнного стану, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що позивач, звертаючись до суду, не подавав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, з вказівкою на обставини, що слугували б перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку, судом їх наявність не досліджувалась на підстави поважності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба