07 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа № 379/996/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14457/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кролівець О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року (у складі судді Шабрацького Г.О., дата виготовлення повного тексту судового рішення - 14 липня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів,-
В червні 2025 позивачка ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів.
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги від 20 травня 2024 року № 400878209 з особовим рахунком НОМЕР_1 для забезпечення електричною енергією квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з умовами додатку №3 Договору та чинним законодавством України, Компанія зобов'язана здійснювати нарахування за спожиту електричну енергію відповідно до встановлених тарифів, що затверджені Кабінетом Міністрів України згідно вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії». Проте, у період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, Компанія здійснювала нарахування Споживачу за особовим рахунком НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) без застосування пільгового тарифу до 2000 кВт год, що передбачено відповідно до пункту 9 положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 року № 483 «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».
Зазначений пункт Постанови № 483 встановлює фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів, які проживають у багатоквартирних будинках, що не газифіковані і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання або системи автономного теплопостачання, які використовують будь-які види енергоносіїв, крім електричної енергії, у період з 1 жовтня по 30 квітня (включно): до 2000 кВтгод спожитої електричної енергії на місяць (включно, за весь обсяг споживання) за пільговою ціною.
Відповідно до акту обстеження стану 17 квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , складеного 21.06.2023 комісією, встановлено, що будинок не газифікований, опалення відсутнє.
Таким чином, Акт Держенергонагляду № 08/20-05- 034-А від 09.10.2015 та Акт обстеження від 21.06.2023 беззаперечно підтверджує, що квартира Споживача відповідає всім критеріям пункту 9 Постанови КМУ № 483 від 05.06.2019. Це свідчить, що будинок є багатоквартирним, не газифікований, без централізованого/автономного теплопостачання (крім електричного). Отже, Споживач належить до категорії осіб, для яких законодавчо встановлено обов'язкове застосування пільгового тарифу на електроенергію у визначений період. Відмова у застосуванні такого тарифу є прямим порушенням прав Споживача.
Представником ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 було направлено звернення щодо застосування фіксованої ціни на електричну енергію, в якому міститься вимога надати помісячну інформацію про нарахування та оплату за електроенергію з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року споживачу ОСОБА_1 із зазначенням обсягу споживання у кВт та сум у гривнях, пояснити причини ненарахування пільгового тарифу до 2000 кВт у зазначений період, здійснити добровільний перерахунок із застосуванням такого тарифу, а у разі проведення перерахунку - надати відповідний акт звірки взаєморозрахунків.
Компанія повідомила про відмову у застосуванні тарифу та надала додаток до Протоколу від 21.06.2024 №77/1-п алгоритм дій для побутових споживачів, операторів систем розподілу та постачальників універсальних послуг для підтвердження обладнання житлового будинку електроопалювальною установкою в установленому порядку та можливості застосування фіксованої (зниженої) ціни на електричну енергію з 1 жовтня по 30 квітня (включно), відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.
Щодо моральної шкоди зазначено, що незастосування передбаченого державою тарифу на електричну енергію до 2000 кВт год для побутових споживачів, які мешкають у багатоквартирних будинках без газопостачання та без діючих систем централізованого чи автономного теплопостачання, є протиправною бездіяльністю, що завдала істотної моральної шкоди Споживачу.
Просила суд:
-визнати протиправними дії ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» щодо нарахування плати за електричну енергію для ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, без застосування пільгового тарифу до 2000 кВт/год відповідно до пункту 9 положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 року № 483,
-визнати протиправними дії ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» щодо не здійснення перерахунку плати за електричну енергію для ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, із застосування пільгового тарифу до 2000 кВт^год відповідно до пункту 9 ПОЛОЖЕННЯ про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 року № 483,
-зобов'язати ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, із застосуванням пільгового тарифу до 2000 кВт^год, передбаченого пунктом 9 ПОЛОЖЕННЯ про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 року № 483 та зменшити нарахування на суму 5 874,60 грн.
- стягнути з ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 в розмірі 20 000,00 грн (двадцяти тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2, 15 липня 2025 року подада через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області суду від 09 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким:
- визнати протиправними дії ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» щодо нарахування плати за електричну енергію для споживача ОСОБА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, без застосування пільгового тарифу до 2000 кВт за годину відповідно до пункту 9 положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 року № 483.
- визнати протиправними дії ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» щодо не здійснення перерахунку плати за електричну енергію для ОСОБА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, із застосування пільгового тарифу до 2000 кВт за годину відповідно до пункту 9 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 року № 483.
- зобов'язати ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок за спожиту електричну енергію споживачем ОСОБА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року, із застосуванням пільгового тарифу до 2000 кВт за годину, передбаченого пунктом 9 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 року № 483 та зменшити нарахування на суму 5 874,60 грн.
- стягнути з ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 в розмірі 20 000,00 грн (двадцяти тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» не є стороною договірних правовідносин зі споживачем у частині постачання електричної енергії, а виконує виключно функції оператора системи розподілу та забезпечує комерційний облік фактично спожитої електроенергії, тобто лише фіксує показники лічильника в одиницях виміру кіловат-годин (кВт·год) і не визначає вартість електроенергії, не здійснює її тарифікацію чи нарахування плати.
Зазначає, що формування вартості спожитої електричної енергії, виставлення рахунків, нарахування сум до сплати та застосування тарифів покладено на постачальника універсальних послуг, яким у межах території обслуговування виступає ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія».
Наголошує, що оспорювані дії щодо нарахування плати без застосування пільгового тарифу та нездійснення перерахунку є прямим наслідком діяльності постачальника універсальних послуг - ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія». Саме до його компетенції належить правильне застосування тарифів та здійснення нарахувань відповідно до чинного законодавства та пункту 9 Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483). Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Вважає, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є належним відповідачем у даній справі, а обраний спосіб захисту прав споживача є ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства.
Вказує, що належність ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» як відповідача у цій справі додатково підтверджується детальним переліком прав та обов'язків постачальника універсальних послуг, визначених главою 5.3 розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312: 5.3. Права та обов'язки постачальника універсальних послуг.
Звертає увагу, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було належним чином враховано та надано правової оцінки ключовій обставині критично важливим є те, що у період з січня по квітень 2021 року, за тим самим особовим рахунком № НОМЕР_1 , у рамках дії укладеного між сторонами Договору про постачання електроенергії постачальником універсальної послуги, Відповідач вже застосовувавпільговий тариф, встановлений Постановою №483. Тобто Відповідач визнав факт належності Споживача за особовим рахунком № НОМЕР_1 до визначеної категорії побутових споживачів згідно Акту Держенергонагляду №08/20-05-034-А від 09.10.2015 та не вимагав жодних додаткових підтверджень. На підтвердження надано рахунки в додатках. Що є прямим свідченням того, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» сама визнавала право позивачки за особовим рахунком № НОМЕР_1 на такий пільговий тариф. Відповідно до принципу естоппелю, відповідач не може заперечувати право позивачки на пільговий тариф у спірний період, якщо він вже застосовував його раніше за тим же особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 07 жовтня 2025 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи.
В судові засідання, призначені на 09 вересня 2025 року та 07 жовтня 2025 року до Київського апеляційного суду з'явився представник відповідача - Кричевський В.В., який заперечив проти доводів апеляційної скарги.
В судові засідання, призначені на 09 вересня 2025 року та 07 жовтня 2025 року позивачка та її представник - ОСОБА_2 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені.
02 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли клопотання від позивачки та її представника про розгляд справи без їх участі та зазначили, що всі необхідні докази, пояснення та правові аргументи були подані суду в межах апеляційної скарги та матеріалів справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного та з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивачки та її представника - ОСОБА_2 , які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляд.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення районного суду не відповідає.
Відмовляючи у у задоволенні позову, суд першої виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав та вимоги заявлені до неналежного відповідача, та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції зробив висновок, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заподіяння їй моральної шкоди саме внаслідок неправомірних дій відповідача.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів частково не погоджується, виходячи із наступних обставин.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
За приписами статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 175 ЦПК України передбачено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За наведених правових норм, сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивачка є побутовим споживачем електричної енергії, що постачається ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» за адресою: вул. Білоцерківська, 92, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область, згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 400878209.
Відповідно до п 2.1. Договору, - за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно до п. 5.3. Договору - ціна на електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього Договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
Згідно акту № 08/20- 05-034-А підтвердження факту відсутності газифікації природним газом та/або не функціонування систем централізованого теплопостачання багатоквартирних будинків, згідно якого на підставі довідки виданої виконкомом Таращанської міської ради від 07.09.2015 № 455 інспекція Держенергонагляду в Київській області підтверджує факт відсутності газифікації природним газом багатоквартирного(их) будинку(ів) та/або відсутності/не функціонування в них (ньому) систем (и) централізованого теплопостачання, за адресою: адреса: АДРЕСА_3 .
Представник ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 направив звернення щодо застосування фіксованої ціни на електричну енергію, в якому міститься вимога надати помісячну інформацію про нарахування та оплату за електроенергію з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року споживачу ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), із зазначенням обсягу споживання у кВт та сум у гривнях, пояснити причини ненарахування пільгового тарифу до 2000 кВт у зазначений період, здійснити добровільний перерахунок із застосуванням такого тарифу, а у разі проведення перерахунку - надати відповідний акт звірки взаєморозрахунків.
Згідно листа від 02.06.2025 №1693 ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», вбачається, що відсутні підстави для здійснення по особовому рахунку№ НОМЕР_2 перерахунку вартості використаної у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року електричної енергії, з урахуванням тарифу на електроопалення.
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 р № 429 ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є неналежним відповідачем у справі, оскільки ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є належним відповідачем, відповідно норм ЦПК України.
Саме цей відповідач виставляє платіжки та обраховує ту вартість електроенергії, яку зобов'язаний сплачувати позивач, а тому відсутні підстави вважати, що позов подано до неналежного відповідача.
Крім того, суд враховує, що саме зазначений позивачем відповідач, звертається до суду з вимогами про стягення на його користь неоплаченої електроенергії, а тому має достатньо повноважень змінити розмір заборгованості , або скасувати її частину при доведеності неправомірного обрахунку такої заборгованості.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування пільгового тарифу та нездійснення перерахунку позивачці, колегія суддів зазначає наступне.
На підставі даних отриманих від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні
електромережі», відповідач формував та виставляв до сплати Рахунки-фактури за електроенергію із застосуванням роздрібних тарифів для побутових споживачів
(населенню), які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов?язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».
Згідно до Додатку 3 вищезазначеного Положення а саме вредакції від 25 грудня 2024
року зазначена ціна на електричну енергію для побутових споживачів на рівні 4,32
грн. з ПДВ за 1 кВт*год.
Також зазначено певні категорії побутових споживачів для яких встановлюється пільговий тариф на опалювальний сезон, а саме в разі споживання щомісячного до
2000 кВт*год тариф становить 2,64 грн. за 1 кВт*год.
Одна категорія побутових споживачів це які проживаютьв житлових будинках (у числі в житлових будинках готельного типу, капртирах), обладнаних в установленому порядку електроопалювальними установками у період з 1
жовтня по 30 квітня включно.
Друга категорія побутових споживачів це які проживають у багатоквартирних будинках, що не газифіковані і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання або системи автономного теплопостачання, які використовують будь-які види енергоносіїв, крім електричної енергії, у період з 1 січня по 30 квітня (включно).
Колегія суддів звертає увагу на те, що друга категорія побутових споживачів була зазначена лише з внесенням змін до Додатку 3 від 25грудня 2024 року, тому, і період встановлений з 1 січня.
Також в даному Додатку внесені зміни, щодо порядку реалізації того тарифу, про який просила позивач.
Щоб реалізувати своє право на пільговий тариф необхідно підтвердити факт відсутності газифікації багатоквартирних будинків та відсутності або не функціонування в зазначених будинках систем централізованого теплопостачання або систем автономного теплопостачання, а саме: підтвердження факту відсутності газифікації багатоквартирних будинків та відсутності або не функціонування в зазначених будинках систем централізованого теплопостачання або систем
автономного теплопостачання, які використовують будь-які види енергоносіїв, крім електричної енергії, здійснюється районною та/або обласною радою (за згодою) із залученням представників надавачів відповідних послуг та за власною ініціативою або за результатами звернення співвласника та/або співвласників багатоквартирного будинку, уповноваженої співвласниками особи, підприємства, установи, організації, що здійснює утримання, обслуговування, управління багатоквартирним будинком, шляхом видачі відповідного висновку.
Висновок складається в довільній формі у чотирьох примірниках, один з яких надається відповідному оператору системи розподілу, другий - відповідній місцевій держадміністрації, тpетій - відповідному територіальному органу Держенергонагляду, а четвертий залишається в органі місцевого самоврядування. Копіювисновку орган
самоврядування подає територіальному органу у відповідному регіоні. Висновок надається не пізніше трьох календарних днів з дня йогоскладання засобами поштового зв'язку або електронною поштою.
Відповідна фіксована ціна для побутових споживачів, які проживають у багатоквартирних будинках, що не газифіковані і яких відсутні або не
функціонують системи централізованого теплопостачання або системи
автономного теплопостачання, які використовують будь-які види енергоносіїв, крім електричної енергії, застосовується з наступного розрахункового періоду після розрахункового періоду, в якому відповідний висновок отримано відповідним оператором системи розподілу.
Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги позивачкою заявляються стосовно застосування пільгового тарифу з 1 жовтня 2024 року до 30 квітня 2025 року, тому для застосування пільгового тарифу саме за цей період у особи житло повинно бути обладнано в установленому порядку електроопалювальними установками.
Апеляційний суд наголошує, що в разі коли особа посилається на іншу підставу надання пільгового тарифу то в даному випадку такий тариф може бути застосовано лише з 01 січня 2025 року по 30 квітня включно, лише за умови складення та надання Висновку складеного вже після 1 січня 2025 року і належним чином переданого до оператора системи розподілу. Тоді пільговий тариф застосовується з наступного розрахункового періоду після розрахункового періоду, в якому відповідний висновок отримано відповідним оператором системи розподілу. Так як це передбачено в Додатку 3 Положення.
Крім того відповідно до Додатку 3 Положення такий висновок повинен бути складений в чотирьох екземплярах і переданий оператору системи розподілу, другий - відповідній місцевій держадміністрації, третій - відповідному територіальному органу Держенергонагляду, а четвертий залишається в органі місцевого самоврядування.
Тобто щоб всі органи, яких це стосується мали відомості для підтвердження застосування пільгового тарифу ТОВ «Київська обласна ЕК».
Позивачем не заперечується, що такий порядок дотримано не було.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що підтвердженням факту відсутності газифікації багатоквартирних будинків та відсутності або не функціонування в зазначених будинках систем централізованого теплопостачання або систем автономного теплопостачання шляхом видачі відповідного висновку. Але не надає інформацію про те, що особа зверталася для отримання такого висновку, а надає інші документи, які ніби підтверджують право особи на встановлення пільгового тарифу на період опалювального сезону.
Колегія суддів зауважує, що позивачкою не надано, передбачених порядком доказів того, що в будинку АДРЕСА_3 відсутня газифікація та про відсутність або не функціонування в зазначеному будинку систем централізованого теплопостачання або систем автономного теплопостачання у відповідності до Додатку 3 Положення, а наданий до суду Акт від 09 жовтня 2015 року виданий Держенергонаглядом про відсутність газифікації природним газом та / або не функціонування систем централізованого теплопостачання за адресою: АДРЕСА_3 є не належним доказом права на пільгу, так як даний акт було складено майже десять років назад і є неактуальним на даний час. А поданий акт обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_3 від 21 червня 2023 року, також не є належним доказом, так як також складений ще в 2023 році і є неактуальним на даний час.
Апеляційний суд звертає увагу, що для підтвердження факту відсутності газифікації багатоквартирного будинку та відсутності або не функціонування в зазначеному будинку систем централізованого теплопостачання або систем автономного теплопостачання необхідний саме висновок, який міг бути складений лише з 1 січня 2025 року.
Тому ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» у відповідності до вимог законодавства України в галузі енергопостачання та укладеного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 20 травня 2024 року постачає електричну енергію споживачеві ОСОБА_1 за тарифом, який встановлений Регулятором, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов?язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» Додаток 3 визначено тариф Фіксована ціна на енергетичну енергію в гривнях за 1 кВт-год з ПДВ становить 4,32 грн. з 1 червия 2024 року по 31 жовтня 2025 року.
Але враховуючи те, що у споживача встановлений двозонний лічильник електричної енергії ( день- ніч), тому в нічний час з 23.00 до 7.00 обліковується по тарифу 2,16 грн. за 1кВт*год. ( 0,5 фіксованої ціни в години нічного мінімального навантаження енергосистеми (з 23-ї до 7-ї години).
За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що позовні вимоги про визнання протиправних дій з боку ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» не підтверджені належними доказами , а тому відсутні підстави для їх задоволеня. Також відсутні підстави для проведення перерахунку, так як ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» правильно нараховувала обсяг електроенергії, що спожито споживачем у місяці нарахування у опалювальний період з 01 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року.
Також, колегія суддів вказує, що у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок позивача, який би дозволяв суду зробити висновок про наявності правових підстав для здійснення перерахунку на суму в розмірі 5 874,60 грн.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача в розмірі 20000грн колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За п. 5 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч.2 ст. 13 ЦПК України це не є обов'язком суду.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
При цьому обов'язок доказування покладений на учасників справи.
За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заподіяння моральної шкоди саме внаслідок неправомірних дій відповідача.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено ст. 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови, в іншій частині рішення залишити без змін.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України , якою передбачено, що судові витрати в разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 липня 2025 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий О. В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова