Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/3839/23
Номер провадження2/173/67/2025
іменем України
20 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі:
секретаря Усенко Ю.С.,
прокурора Жовтоводської окружної прокуратури - Кобринського Т.В.,
представника позивача Верхньодніпровської міської ради - Решетніка О.Ю.,
представників відповідачів - Міссона Д.В, Богачової Н.П
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним наказу та договору оренди, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, повернення земельної ділянки,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в ході моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області встановлено, що на території ландшафтного заказника місцевого значення «Мости» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024 площею 2,00 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6488/15-16-СГ.
ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024 для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, наразі Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, яку у подальшому передала в оренду ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі № 7 від 01.09.2017.
Разом з тим, набуття права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221087000:01:110:0012 відбулося з порушеннями норм законодавства, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Мости», створеного рішенням Дніпропетровської обласної ради № 440-19/VI від 21.06.2013, має статус об'єкта природно - заповідного фонду місцевого значення, що унеможливлює перебування даної ділянки у приватній власності і користуванні з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало права видавати спірний наказ щодо передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки природно-заповідного фонду без її вилучення з користування ландшафтного заказника місцевого значення «Мости», без зміни цільового призначення земельної ділянки, тобто переведення землі з однієї категорії до іншої.
На час пред'явлення позову спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 та на праві користування (оренди) за ОСОБА_2 .
Враховуючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно - заповідного фонду та неправомірно вибула із власності Верхньодніпровської міської ради, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.10.2016 та договір оренди землі від 01.09.2017 суперечать земельному та природоохоронному законодавству та підлягають скасуванню, а тому право приватної власності ОСОБА_1 та право оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку підлягають припиненню та права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов'язання ОСОБА_1 (презумпційний володілець) та ОСОБА_2 повернути зазначену земельну ділянку у власність Верхньодніпровської міської ради.
Спірна земельна ділянка вибула з державної власності не через помилку органу державної влади, а фактично у зв'язку із вчиненням протиправних дій, при цьому з викладених вище обставин варто поставити під обґрунтований сумнів можливість необізнаності відповідача про незаконність їх вибуття із державної власності, тому, оскільки обов'язок повернути правомірному власнику земельні ділянки, які не можуть перебувати у приватній власності, встановлений у національному законодавстві, наслідок невиконання такого обов'язку у вигляді пред'явлення відповідного позову є передбачуваним.
У даному випадку земельна ділянка фактично не вибувала із володіння законного власника, тому вчинені щодо неї правочини, реєстраційні та інші дії є не пов'язаними із позбавленням права володіння порушеннями прав власника щодо користування та розпорядження майном.
Такі порушення підлягають захисту шляхом пред'явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, під якими розуміються відповідні договори і проведена державна реєстрація прав, та зобов'язання її повернути.
Верхньодніпровською міською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, тобто як з моменту отримання земельних ділянок у розпорядження, з моменту реорганізації Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району, так і з моменту отримання від окружної прокуратури листа щодо встановленого факту незаконного відведення спірної земельної ділянки, а тому звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді.
Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.
На підставі викладеного, просить суд усунути перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним наказу та договору оренди, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, повернення земельної ділянки.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М. від 12 січня 2024 року.
Представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.10.2016 №4-6488/15-16-СГ затверджено документацію з землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га. кадастровий номер 1221087000:01:110:0024, на території Мишурізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Відведення зазначеної земельної ділянки у власність здійснювалось на підставі розробленого проекту землеустрою з фонду земель сільськогосподарського призначення на території Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Відомості про приналежність належність спірної земельної ділянки кадастровий номер 1221087000:01:110:0024 до складу земель природно-заповідного фонду Мишурізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за даними Державного земельного кадастру відсутні, а поданий проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідав вимогам чинного законодавства та підлягав затвердженню. Вважає, що прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами порушення прав позивача в частині належності спірної земельної ділянки до земель природно - заповідного фонду. Крім того, право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 , а отже, ефективним способом захисту є заявлення віндикаційного позову, а не негаторного, в зв'язку з чим заявлені прокуратурою позовні вимоги негаторного характеру не підлягають задоволенню судом.
Керівником Жовтоводської окружної прокуратури подано до суду відповідь на відзив, який обґрунтовано наступним. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Мости», створеного рішенням Дніпропетровської обласної ради № 440-19/VI від 21.06.2013.Вказаним рішенням останньому надано статус об'єкта природно - заповідного фонду місцевого значення. Межі ландшафтного заказника місцевого значення «Мости» визначені вказаним рішенням обласної ради та проектом створення ландшафтного заказника місцевого значення. Даний заказник входить до складу природно - заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Факт перебування спірної земельної ділянки у складі земель природно-заповідного фонду підтверджується листом ФОП « ОСОБА_3 » № 74 від 28.12.2023 за результатами проведення топографо - геодезичних робіт та складання картографічних матеріалів.
Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її переданні у власність ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру № 4- 6488/15-16-СГ від 07.10.2016, у якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області віднесло належність вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об'єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території. Оскільки земельна ділянка фактично не вибувала із володіння законного власника належним способом захисту у позовах, спрямованих на повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду, право приватної власності на яку виникнути не може, є негаторний позов.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М. від 27 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Челюбєєва Є.В. від 25 липня 2025 року прийнято справу до свого провадження зі стадії розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження.
Прокурор Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області у судовому засіданні на задоволенні заявлених вимог наполягав з підстав, викладених у позові. Також додатково зазначив, що відповідно до висновків Верховного Суду України держава або територіальна громада не втрачають володіння земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, які за законом не можуть бути передані у приватну власність у разі такого їх передання фізичним або юридичним особам і державної реєстрації за останніми права власності, тому обраний спосіб захист порушеного права шляхом подання негаторного позову є вірним. На додаткові питання відповів, що заказник «Мости», як юридична особа на даний час не оформлений.
Представник позивача - Верхньодніпровської міської ради позовні вимоги підтримав та просив задовльнити.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у позові. Крім того, зазначив, що межі земельної ділянки в натурі не формувалися, не проводилися необхідні геодезичні роботи, не встановлювалися поворотні кути. Процедура, передбачена законодавством, щодо оформлення меж природно - заповідного фонду в натурі не була додержана. Щодо посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 20.06.2023 по справі 554/10517/16-ц, то вважає, що в даному випадку вона не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку, вони не є однорідними та щодо земель природно - заповідного фонду, правомірним є звернення до суду саме з віндикаційним позовом.
Представник відповідача Богачова Н.П. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що її довірителі є добросовісними набувачами даної земельної ділянки. Дана земельна ділянка з 2016 року використовується, як земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Жодним належним доказом не спростовано незаконність такої реєстрації права власності за її довірителем. Межі земельної ділянки не визначені. Її довірителі користуються земельною ділянкою відкрито та в належний спосіб, правомірно набули право власності на зазначену земельну ділянку. Крім того, позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом подання негаторного позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 15.03.2013 року на території Верхньодніпровського району створено ландшафтний заказник місцевого значення «Мости», загальною площею 2330,78 га.
Відповідно до п. 1.2. Положення «Про ландшафтний заказник місцевого значення «Мости», затвердженого наказом департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 63 від 12.10.2021, заказник “Мости» входить до складу природно - заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Пунктом 1.4. вказаного Положення передбачено, що заказник загальною площею 2330,78 га включає землі водного фонду площею 1313,57 га в межах акваторії Кам'янського водосховища та територію, площею 810,01 га, розташовану біля сіл Мишурин Ріг та Ганнівка в адміністративних межах Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області.
Відповідно до пояснювальної записки до Біологічного обґрунтування проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Мости» були нанесені межі проектної території ПЗФ земельної ділянки на планово - картографічний матеріал. Конфігурація меж території ПЗФ узгоджена з головами сільських та селищних рад, а також начальником відділу Держкомзему у Верхньодніпровському районі. В результаті виконаної роботи були складені карти - схеми проектної території земельної ділянки об'єктів ПЗФ та вказані кадастрові номери земель землевласників та землекористувачів, які є суміжними з межами проектної території земельної ділянки об'єктів ПЗФ.
Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6488/15-16-СГ від 07.10.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га, кадастровий номер 1221087000:01:110:0024, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.Відповідно до рішення державного реєстратора Верхньодніпровської районної державної адміністрації Меняйло Т.С., індексний номер 33531307 від 24.01.2017, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку.В подальшому, на підставі договору оренди земельної ділянки № 7 від 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 передала спірну земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 , строком на 7 років.Відповідно до рішення Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області від 11.03.2021 № 126-5/ЕХ припинено Мишуринрізьку сільську раду як юридичну особу в результаті реорганізації шляхом приєднання до Верхньодніпровської міської ради. В свою чергу, Верхньодніпровська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Мишуринрізької сільської ради.В результаті проведених топографо - геодезичних робіт ФОП ОСОБА_3 від 28.12.2023 встановлено, що земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024, що була надана у приватну власність ОСОБА_1 дійсно розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Мости».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; ґ)землі рекреаційного призначення; д)землі історико-культурного призначення; е)землі лісогосподарського призначення;є)землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно зіст.43,44 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Відповідно до ст. 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України».
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти-природні заповідники,біосферні заповідники,національні природні парки,регіональні ландшафтні парки,заказники,пам'ятки природи,заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо - виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції на момент прийняття рішення про створення ботанічного заказника) на підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях.
Частинами 3, 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції на момент прийняття рішення про створення ботанічного заказника) передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Так, відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 15.03.2013 року на території Верхньодніпровського району створено ландшафтний заказник місцевого значення «Мости».
Відповідно до п. 1.2. Положення «Про ландшафтний заказник місцевого значення «Мости», затвердженого наказом департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 63 від 12.10.2021 (далі - Положення), Заказник входить до складу природно - заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.
Згідно п.2.1. Положення, Заказник створено з метою збереження цінного природного комплексу, що являє собою лісову екосистему з багатим розмаїттям рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослинного і тваринного світу.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024 площею 2,00 га знаходиться в межах зазначеного ландшафтного заказника місцевого значення.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Представником відповідача в обґрунтування заперечень проти позову зазначалося, що наразі не виготовлена відповідна технічна документація, процедура, передбачена законодавством, щодо оформлення меж природно - заповідного фонду в натурі не була додержана.
Разом з тим, незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.
Навіть у випадку, якщо незавершені всі процедури щодо встановлення меж спірного об'єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована у межах об'єкта природно-заповідного фонду, а тому належить до земель природно-заповідного фонду та неоформлення спірної земельної ділянки не змінює її цільового призначення та не звільняє від обов'язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.
Стаття 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачає, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Пункт «в» частини 4 ст. 83 Земельного кодексу України передбачає, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, відносяться землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. ст. 20, 116, 122, 149 Земельного кодексу України землі України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, відповідно до законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, здійснювалась за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 122 Земельного кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин установлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Згідно ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Таким чином, Кабінет Міністрів України на час відведення земельної ділянки являвся розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно ст. 20 Земельного кодексу України була можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
На момент видання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу № 4-6488/15-16-СГ від 07.10.2016 діяли норми Земельного кодексу України та Закону України «Про природно - заповідний фонд України», які встановлювали, що спірна земельна ділянка мала цільове призначення - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не мало повноважень щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного призначення державної власності, тому оскаржуваний наказ не міг бути підставою для проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Отже, розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду неуповноваженим органом, зміна її цільового призначення та порушення режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду в межах спірної земельної ділянки порушило права та інтереси її власника - держави в особі Мишуринрізької сільської ради (що діяла на той момент) на законне володіння належною їй земельною ділянкою та забезпечення збереження екомережі та природних ресурсів на ній.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визначається недійсним на підставі ч. 1 ст. 155 ЗК України.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Мости» відноситься до земель природно-заповідного фонду, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало повноважень щодо передачі її у приватну власність, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6488/15-16-СГ від 07.10.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», а тому такий наказ є недійсним.
Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц; від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.
Відповідно до п. «а», «б» ч. 1 ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Згідно з п. «в», «г» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Договір оренди земельної ділянки є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України наділений лише власник такого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 01.09.2017 між ОСОБА_1 як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем, укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 7 років.
Однак, ОСОБА_1 не могла розпоряджатися спірною земельною ділянкою, як власник, оскільки отримала її у власність на підставі спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.10.2016, виданого поза межами повноважень останнього.
Відповідно до п.п. «в» п. 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (набув чинності 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
У свою чергу ОСОБА_1 не могла розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки набула її з порушенням установленого законом порядку.
Таким чином, оскільки договір оренди № 7 від 01.09.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечить інтересам держави та територіальної громади, спрямованим на створення, охорону та ефективне використання природно-заповідного фонду України, існування ландшафтного заказника місцевого значення «Мости» як цілісного природно-заповідного комплексу, з метою усунення перешкод власнику земельної ділянки Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області, у розпорядженні спірною земельною ділянкою, суд вважає за необхідне визнати такий договір недійсним.
Крім того, з метою усунення перешкод у здійсненні Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024 як складову ландшафтного заказника місцевого значення «Мости», слід повернути Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області.
Вимога про повернення земельної ділянки територіальній громаді є вимогою негаторного позову, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як встановлено судом, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора Верхньодніпровської районної державної адміністрації Меняйло Т.С., індексний номер 33531307 від 24.01.2017. Крім того, рішенням державного реєстратора 15.12.2017 індексний номер 38742167 зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .
У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023року в справі №633/408/18( провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справах № 925/1006/22 та № 906/296/23, від 14 серпня 2024 року в справі № 199/5267/22, від 22 травня 2024 року в справі № 391/666/21.
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі №715/196/21(провадження № 61-19819св21) зазначено, що Чернівецька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою не вправі розпоряджатися, тому суди правильно виснували, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності на землю.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, постанова Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації органом місцевого самоврядування речових прав на зазначений об'єкт.
У постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №734/1560/20 наголошено, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.
За таких обставин похідні позовні вимоги в частині усунення перешкод власнику Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2017 (Індексний номер 33531307) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024, а також рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2017 (індексний номер 38742167) щодо реєстрації права оренди за ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Права власника спірної земельної ділянки як складової частини об'єкта природно-заповідного фонду належать Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області.
Жовтоводською окружною прокуратурою на адресу Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області скеровано листа № 04/55-2826 вих-23 від 05.09.2023, в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природно-заповідного фонду та запитано про вжиті міською радою заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Жовтоводською окружною прокуратурою.
У той же час, Верхньодніпровською міською радою листом № 3749/0/2-23 від 21.09.2023 окружну прокуратуру повідомлено, зокрема, про те, що рішень щодо передачі у власність спірної земельної ділянки Верхньодніпровська міська рада не приймала.
У подальшому Жовтоводська окружна прокуратура повідомила Верхньодніпровську міську раду про звернення до суду
У даному випадку компетентний орган Верхньодніпровська міська рада Кам'янського району Дніпропетровської області, знала про наявність порушень законодавства, яке полягало у передачі земель природно-заповідного фонду у приватну власність, однак не вживала жодних заходів щодо відновлення прав територіальної громади.
Таким чином підстави звернення прокурора до суду із позовом щодо захисту інтересів держави є обґрунтованими.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені та обґрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
При зверненні до суду було сплачено 8052,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Враховуючи задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2684,00 грн. з кожного.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Б.Хмельницького, 21, ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради, (51600, Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхньодніпровськ, пр-т Шевченка, 21, код ЄДРПОУ 04052595) до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А, код ЄДРПОУ 39835428), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним наказу та договору оренди, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, повернення земельної ділянки - задовольнити.
Усунути перешкоди власнику Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6488/15-16-СГ від 07.10.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2017 (індексний номер 33531307) щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024.
Усунути перешкоди власнику Верхньодніпровській міській раді Кам'янського району Дніпропетровської області у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024 шляхом визнання недійсним договору оренди землі № 7 від 01.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2017 (індексний номер 38742167) щодо реєстрації права оренди за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути із незаконного володіння у власність держави в особі Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024.
Зобов'язати ОСОБА_2 повернути із незаконного користування у власність держави в особі Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 1221087000:01:110:0024.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Повний текст рішення складений 23.10.2025.
Суддя: Є.В. Челюбєєв