Справа № 761/26324/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5427/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
06 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисниці (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 рокуОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 24 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
В апеляційній скарзі захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 указано на незаконність ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисниця зазначила про те, що клопотання прокурора та відповідно ухвала суду не містить зазначення, які конкретні дії ОСОБА_8 дають підстави вважати, що він має намір переховуватися від суду, а також стороною обвинувачення не надано жодних підтверджуючих даних про існування ризику впливу на свідків, зокрема протоколу допиту, будь-яких заяв, повідомлень про прямий чи опосередкований вплив на учасників кримінального провадження з боку обвинуваченого, а тому вважає, що клопотання прокурора ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, захисниця зазначила, що ОСОБА_8 не має судимостей, має постійне місце проживання у м. Києві, усталений спосіб життя та міцні соціальні зв'язки, зокрема одружений та має дохід, що свідчить про низьку ймовірність вчинення нового кримінального правопорушення. Крім цього, вважає, що прокурором не доведено, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора, вже на етапі судового розгляду. Додатково звернула увагу на важкий стан здоров'я обвинуваченого, документи про що надавались суду першої інстанції, яким однак суд не надав належну оцінку, тоді як застосування такого запобіжного заходу до особи, у якого наявні тяжкі хронічні хвороби, матиме незворотні негативні наслідки. Відтак просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арештабо визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисниці обвинуваченого, яка подану апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити; прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги захисниці, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження, питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченої під вартою було вирішено на стадії підготовчого провадження. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії підготовчого провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_8 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Наявність вказаного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці цього ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, поставлених у вину обвинуваченому, з яких вбачається, що обвинувачений підтримував постійний контакт з представниками іноземної організації ГУ ГШ ЗС РФ, через їх довірену особу - ОСОБА_9 , а тому, враховуючи ситуацію, яка існує в державі внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації, існує реальна можливість переховування від суду, в тому числі шляхом переходу на території, які наразі не контролюються державою Україна. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини вчинення поставлених у вину обвинуваченому ОСОБА_8 кримінальних правопорушень дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків, а враховуючи, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, а отже всі заявлені свідки безпосередньо судом не допитані, то вказаний ризик на сьогодні продовжує існувати.
Також колегією суддів визнається доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_8 . При оцінці вказаного ризику колегією суддів враховується той факт, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховування слідів інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також, перебуваючи на волі, зможе продовжити надавати допомогу представникам РФ в проведенні підривної діяльності проти України. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, на думку колегії суддів, здатний у повній мірі запобігти зазначеному вище ризику.
Наведене у своїй сукупності вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на наявність підстав для продовження застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі захисниці на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не має судимостей, має постійне місце проживання у м. Києві, усталений спосіб життя та міцні соціальні зв'язки, зокрема одружений та має дохід,є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність вказаних даних не може саме по собі свідчити про наявність таких обставин, які зможуть усунути існуючі ризики. Крім того, наявність у обвинуваченого тяжких хронічних хвороб не є виключною обставиною для неможливості перебування обвинуваченого під вартою, оскільки згідно з Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14 червня 2019 року, в СІЗО організовується медичне обслуговування, для чого на її території функціонує медична частина, яка забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги, а також за потреби ув'язненим надається екстрена медична допомога у закладах охорони здоров'я.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю правовою природою ризик вчинення обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. А тому невчинення обвинуваченим певних дій в минулому не свідчить, що в майбутньому обвинувачений не вчинить дії, спрямовані на переховування від суду, впливу на свідків або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних заходів, то на думку колегії суддів у цьому питанні, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, а враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, то рішення суду першої інстанції про не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави є обґрунтованим в силу положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 рокущодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4