Справа № 382/1371/22 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1404/2025 Доповідач: ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
обвинуваченої (в режимі ВКЗ)- ОСОБА_8
захисника обвинуваченої (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022111100001188 від 28.09.2022 року за апеляційними скаргами прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області, обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року,
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Київ, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , не одружену, не працюючу, з вищою освітою, в силу ст. 89 КК України визнану такою, що не має судимості,
засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання (з моменту затримання), зарахувавши в строк відбування покарання період її попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні з 29.09.2022 року по 30.09.2022 року (включно) із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі;
обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили, заборонивши їй залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин із зобов'язанням прибувати за кожною вимогою до суду та, на підставі ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду, прокурора; повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання та /або роботи; здати на зберігання прокурору, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково;
присуджено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн матеріальної шкоди та 300000 (триста тисяч) грн моральної шкоди. В іншій частині в позові відмовлено;
вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Так, в ніч з 26 вересня 2022 року на 27 вересня 2022 року (точний не встановлено) ОСОБА_8 та ОСОБА_11 перебували за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де разом вживали алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на ґрунті ревнощів виникла словесна сварка, під час якої у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_11 .. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що її дії носять незаконний та протиправний характер та суспільно-небезпечні наслідки свого діяння у вигляді настання смерті останнього, та бажаючи їх настання, та ОСОБА_8 , взявши кухонний ніж, умисно нанесла ОСОБА_11 не менше восьми ударів у праве стегно, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних ран з ушкодженням судин, нервів, м'язів. В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_11 помер. Відповідно висновку судово-медичного експерта, смерть ОСОБА_11 настала від чисельних проникаючих колото-різаних ран правого стегна з ушкодженням судин, нервів, м'язів, різкої кровонапливності м'яких тканин, глибиною ран від 3,8 см до 14 см. Проникаючі колото-різані рани, як кожна окремо, так і у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя, і як кожне окремо, так і у своїй сукупності могли привести до смерті ОСОБА_11 .
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, а саме в умисному вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони. В обґрунтування мотивів прийнятого рішення суд вказав, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду так як встановлені судом обставини дають підставі вважати, що ОСОБА_8 перебувала у стані необхідної оборони, оскільки дії загиблого створили реальну загрозу заподіяння шкоди життю та здоров'ю обвинуваченої. Однак, здійснений нею захист явно не відповідав небезпечності посягання, що свідчить про перевищення нею меж необхідної оборони і її дії повністю охоплюються диспозицією статті 118 КК України, а тому її дії необхідно перекваліфікувати з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, оскільки обвинувачена була обмежена у виборі засобу припинення злочинних посягань стосовно неї і способом захисту вона обрала нанесення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень у стегна, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних ран з ушкодженням судин, нервів, м'язів, діючи інстинктивно, натомість суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, характеризується прямим умислом на вбивство та свідомою вольовою поведінкою.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор звернув увагу на те, що суд, обґрунтовуючи кваліфікацію дій обвинуваченої, вказав про те, що ОСОБА_8 знаходилась в стані необхідної оборони, однак не виклав від яких саме дій ОСОБА_11 обвинувачена, яка схопила до рук ножа та почала наносити ушкодження, в тому числі і проникаючі, захищалась і в чому конкретно виявилось реальне посягання зі сторони ОСОБА_11 . Також зазначив, що показання ОСОБА_8 в тій частині, що вона не мала змоги бачити куди саме наносила удари ножем, оскільки на праве око вона не бачить, а ліве - було залите кров'ю внаслідок побоїв останнього не узгоджуються з матеріалами справи, адже згідно з висновком експерта № 39 рубець в ділянці зовнішнього краю лівої брови міг утворитися у строк понад 6 діб, тобто 23.09.2022 року. Крім того, суд не надав належну оцінку тому, що ОСОБА_8 вказувала про те, що ОСОБА_11 не так часто її бив і вона могла з ним справитись, тобто заперечує встановлений судом факт систематичного нанесення їй тілесних ушкоджень та те, що він був вочевидь сильніший за неї. До того ж зазначив, що ОСОБА_8 , виявивши на ранок 27.09.2022 року тіло ОСОБА_11 , лише під вечір 28.09.2022 року повідомила свідка ОСОБА_12 про вбивство, який і повідомив поліцію, тобто обвинувачена не намагалась надати першу медичну допомогу померлому та не викликала «швидку допомогу» і не повідомила про вказаний факт до правоохоронних органів. Додатково вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України суд має право не визнати будь-яку із обтяжуючих обставин, крім передбачених п. 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12, навівши мотиви свого рішення у вироку, однак вчинивши кримінальне правопорушення щодо особи, з якою винна перебувала у близьких відносинах, суд першої інстанції не встановив обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , не навівши мотиви свого рішення у вироку. За таких обставин просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винною та засудити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі обвинувачена вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним в частині терміну та виду призначеного їй покарання, а тому підлягає зміні. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про реальний умисел її дій та належним чином обґрунтував вказаний висновок у вироку, засудивши її саме за ст. 118 КК України, однак не зазначивши про те, що від спричинених їй ОСОБА_11 тілесних ушкоджень вона втратила зір і на друге око, що підтверджено відповідними медичними документами, та стала незрячою. За таких обставин вважає, що призначене їй судом першої інстанції покарання є явно несправедливим через суворість, а тому не заперечує проти призначення їй максимального покарання, передбаченого санкцією ст. 118 КК України, але вказує про неможливість відбування покарання в умовах позбавлення волі, адже через свою незрячість тепер потребує сторонньої допомоги. Відтак просить оскаржуваний вирок скасувати частково та ухвалити новий вирок, яким засудити її за ст. 118 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, застосувавши положення ст. 75, 76 КК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої також вважав, що вирок суду першої інстанції є незаконним в частині терміну та виду призначеного їй покарання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про реальний умисел дій ОСОБА_8 , засудивши її саме за ст. 118 КК України. Також зазначив, що суд правильно встановив, що від неправомірних дій ОСОБА_11 вночі 26.09.2022 року ОСОБА_8 втратила зір на ліве око, що свідчить про те, що вона перебувала в стані необхідної оборони, однак перевищивши її межі. Разом з цим, на думку захисника, суд не врахував, що відбувати реальний термін покарання за фактичної відсутності зору обвинувачена не матиме ніякої змоги, а виправлення обвинуваченої можливе і без реального позбавлення її волі, адже наявні в матеріалах справи характеризуючі документи не підтверджують необхідність її обов'язкової ізоляції, тим більше, що з урахуванням її теперішнього стану здоров'я вона втратила будь-яку небезпеку для суспільства. Крім того зазначив, що ОСОБА_8 не оспорює призначені до виплати суми, що переконливо свідчить про її відношення до скоєного та те, що позбавлення волі є для неї занадто суворим покаранням та таким, відбути яке вона не має фізичної (за станом здоров'я) можливості. За таких обставин просить оскаржуваний вирок скасувати частково та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ст. 118 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, застосувавши положення ст. 75, 76 КК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачена та її захисник вказали, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, оскільки стороною обвинувачення не заявлялися клопотання, які дали б змогу встановити всі обставини справи, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного з точки зору прокурора вироку, окрім цього в апеляції не вказано, які саме висновки суду не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які докази не були досліджені і яким не було надано оцінки. Вказали, що при проведенні судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_8 будь-які істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які визначені в ст. 412 КПК України, відсутні. Також зазначили, що сама по собі незгода прокурора з висновками суду першої інстанції не може бути підставою для скасування вироку, який винесений відповідно до закону та детально аргументований. Посилання прокурора на кількість ножових поранень як на доказ того, що ОСОБА_8 не захищалась і при цьому перевищила межі необхідної оборони не може бути підставою для скасування вироку, а кількість спричинених поранень не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченої. Крім того зазначили, що суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, водночас прокурор вважає вказану норму, застосовану відносно ОСОБА_8 , порушенням закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу сторони обвинувачення підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченої та її захисника заперечував; пояснення обвинуваченої та її захисника, які апеляційні скарги сторони захисту підтримали та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, положеннями ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- показами обвинуваченої ОСОБА_8 , яка не визнаючи своєї вини в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_11 , послідовно зазначала та наполягала на тому, що вона в момент заподіяння нею тілесних ушкоджень ОСОБА_11 перебувала у стані необхідної оборони, відчуваючи реальну загрозу своєму життю з боку ОСОБА_11 , який за фізичними даними вочевидь був значно сильнішим від неї, в момент вчинення проти неї суспільно небезпечного посягання, проти якого вона захищалася;
- показами свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_8 повідомила йому про смерть ОСОБА_13 , який бив її, а вона захищалася від нього ножем, після чого вони пішли до будинку, де він виявив тіло померлого, а потім викликав поліцію, зауваживши, що ОСОБА_11 та ОСОБА_8 неодноразово сварилися, свідком чого він сам був, і коли загиблий ОСОБА_11 перебував у стані алкогольного сп'яніння, то був дуже агресивний і «багато чого побив» у будинку обвинуваченої, а також неодноразово наносив тілесні ушкодження обвинуваченій;
- показами свідка ОСОБА_14 про те, що про подію вона дізналася на початку осені 2022 року, її очевидцем не була, були сусідами з обвинуваченою та померлим, в них іноді виникали сварки, але причин сварок свідок не знає, а про те, чи наносила ОСОБА_8 . ОСОБА_11 тілесні ушкодження свідку не відомо;
- показами свідка ОСОБА_15 про те, що вона є старостою с. Супоївка та в кінці вересня 2022 року їй зателефонували працівники поліції та повідомили про труп, а тому вона як староста приїхала на місце події, зазначивши, що сім'я обвинуваченої їй відома 4-5 років, вони вели аморальний спосіб життя, сварки, вживали алкогольні напої, а померлий ОСОБА_11 дуже жорстоко відносився до обвинуваченої та як напивався був неадекватний; у них були постійні бійки, скандали, зокрема за декілька днів до події у них була бійка, крики, галас;
- показами свідка ОСОБА_16 про те, що він є чоловіком ОСОБА_15 (старости села), він був понятим на місці події, де бачив труп, а обвинувачена сиділа в неадекватному стані, в тумані чи п'яна, при ньому нічого не казала, обставини не пояснювала, зауваживши, що особисто знайомими з ними не був, однак дуже часто бачив їх у стані алкогольного сп'яніння та по розмовах односельчан у них дуже часто виникали сварки та бійки;
- показами свідка ОСОБА_17 про те, що вона працює продавцем продуктового магазину с. Супоївка, обвинувачену знає як односельчанку і клієнтку магазину, однак обставини смерті ОСОБА_11 свідку не відомі, вказала, що у стані алкогольного сп'яніння вони сварилися, а за деякий час до того, як свідку стало відомо про подію, обвинувачена зайшла в магазин твереза, вона була побита, синяки під очима, вона розповіла, що посварилася з ОСОБА_18 і не ночує дома, причину сварки не сказала;
- показами свідка ОСОБА_19 про те, що на святкуванні дня народження у ОСОБА_20 вдома ОСОБА_11 побив ОСОБА_8 , від чого в неї «опухло око» та казав, що вб'є ОСОБА_8 , а про смерть ОСОБА_11 вона дізналася через декілька днів після приїзду поліції, також вказала, що померлий «був страшний» у стані алкогольного сп'яніння і завжди «ліз до обвинуваченої без кінця битися»;
- показами свідка ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що вони є працівниками поліції і коли надійшло повідомлення про вбивство чоловіка, виїхали за місцем події, де виявили труп чоловіка та ОСОБА_8 , яка пояснила, що проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_18 , з яким вони часто сварилися і напередодні виклику між ними також відбулася сварка в ході якої вона ножем нанесла йому поранення в ділянку ніг, а потім вони викликали слідчо оперативну групу;
- показами свідка ОСОБА_20 про те, що восени 2023 року, на святкуванні дня народження ОСОБА_11 побив ОСОБА_8 , від чого в неї обличчя було в крові, потім на другий день, біля магазину в с. Супоївка вони разом на сходах вживали алкоголь, після чого ОСОБА_11 пішов в напрямку будинку ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння, а через три доби він дізнався про його смерть, при цьому між обвинуваченою і загиблим були сварки і бійки;
- показами свідка ОСОБА_23 про те, що вона сім років працює у продуктовому магазині в с. Супоївка, а обвинувачену ОСОБА_8 і загиблого ОСОБА_11 знає як односельчан і клієнтів магазину, які часто сварилися та померлий бив обвинувачену;
- показами свідка ОСОБА_24 про те, що одного разу обвинувачена ночувала у них в будинку одну ніч, адже переховувалася від ОСОБА_11 , який її бив, а про смерть ОСОБА_11 свідку стало відомо через декілька днів після згаданих раніше подій.
- фактичними даними протоколу огляду місця події від 28.09.2022 року, проведеного за адресою АДРЕСА_2 , де у домоволодінні було виявлено сліди плям речовини бурого кольору; труп чоловічої статі, розташований в горизонтальному положенні на животі, про що складено протокол огляду трупа від 29.09.2022, в кухонній кімнаті в шафі на полиці якої знаходився ніж, на якому наявні сліди речовини бурого кольору на лезі та рукоятці коричневого кольору, а у ванній кімнаті виявлено одяг, на якому наявні сліди речовини бурого кольору;
- дослідженим судом першої інстанції протоколом слідчого експерименту з підозрюваною ОСОБА_8 від 30.09.2022 та відеозаписом до нього, згідно з яким ОСОБА_8 розповіла про події, що мали місце в ніч з 26.09.2022 на 27.09.2022 в будинку за адресою АДРЕСА_2 , та події, які відбувалися до вчинення кримінального правопорушення, після чого вона провела учасників слідчої дії до приміщення будинку, де наглядно показала у якій кімнаті вони знаходились, а також відтворила дії в момент вчинення кримінального правопорушення і вказала за допомогою статиста місця розташування один одного, внаслідок чого вони відтворили та змоделювали обставини події, механізм нанесення ударів ножем потерпілому та описали форму та структуру ножа та місце, куди вона його поклала після вчинення кримінального правопорушення;
- дослідженим судом першої інстанції протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 30.09.2022 та відеозаписом до нього;
- дослідженим судом першої інстанції компакт-диском з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, які прибули на місце вчинення кримінального правопорушення;
- висновками експертів № 124 від 25.11.2022, № 39 від 15.10.2022 року, № 22 від 16.11.2022 року, № 06/124 від 20.10.2023 року, № КСЕ-19/111-22/43486-Д від 13.10.2022 року, № СЕ-19/111-22/43486-БД від 08.03.2023 року, № 351 від 16.11.2022;
- дослідженими письмовими доказами сторони захисту, а саме: консультативним висновком офтальмологічної клініки «АЙЛАЗ» № 27115 від 07.07.2021 року (пацієнт ОСОБА_8 », випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 6496 від 11.04.2023 року, консультативним висновком спеціаліста від 09.10.2023 року, листом-повідомленням № 3287 від 16.12.2022 року та іншими доказами.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу, а сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, за викладених у вироку обставин.
Висновки суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду, відповідають вимогам закону і є належним чином обґрунтованими.
Судом обґрунтовано звернуто увагу на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 Кримінального кодексу України, з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання. Такі самі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 Кримінального кодексу України), проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 Кримінального кодексу України, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння, захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання, а тому питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що конкретні обставини справи, а саме те, що в ніч з 26 вересня 2022 року на 27 вересня 2022 року ОСОБА_8 , перебуваючи вдвох за місцем свого проживання з ОСОБА_11 , де вони разом вживали алкогольні напої, маючи підстави побоюватися за своє життя і здоров'я і вважаючи таку загрозу реальною через поведінку ОСОБА_11 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав наносити їй тілесні ушкодження, тримаючи її за волосся та тягнучи у полузігнутому стані у напрямках своєї кімнати, не маючи можливості залишити місце конфлікту через захват ОСОБА_11 та не маючи можливості протистояти йому через його вік та фізичну перевагу, бажаючи зупинити фізичне насильство, нанесла удари ножем не у життєвоважливі органи людини, а фактично наосліп за тих умов, в яких вона перебувала ( у полузігнутому стані проти вертикально стоячого положення ОСОБА_11 ), смерть якого настала від значної крововтрати, а також поведінка та стосунки обвинуваченої ОСОБА_8 та померлого ОСОБА_11 , що передували події, а саме той факт, що померлий систематично вживав алкогольні напої після чого був в агресивному стані та неодноразово вчиняв щодо обвинуваченої ОСОБА_8 фізичне насильство, зокрема безпосередньо за декілька днів до події кримінального правопорушення, що підтвердили численні допитані судом свідки та докази сторони захисту про попередні звернення обвинуваченої до органів поліції, дають колегії суддів обґрунтовані підстави для твердження про те, що обвинувачена, наносячи удари ножем потерпілому, не бажала та свідомо не припускала настання його смерті, а намагалась припинити протиправне посягання з боку ОСОБА_11 , що указує на відсутність у неї умислу на вчинення вбивства, однак характер травмуючого предмета, яким був ніж, локалізація тілесних ушкоджень та обставини їх завдання, дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_8 вийшла за межі заходів, необхідних для свого захисту, тобто перевищила необхідну оборону, що вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність кваліфікації дій обвинуваченої саме за ст. 118 КК України, а тому висновки суду першої інстанції у цій частині відповідають вимогам закону, є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і колегія суддів із цими висновками погоджується.
Апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтованих доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції вироку. Так, висновки, що викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Рішення про перекваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_8 із ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України є належним чином мотивованим, відповідає вимогам закону та обґрунтоване належними та допустимими доказами.
Так, твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд у вироку не виклав від яких саме дій ОСОБА_11 обвинувачена ОСОБА_8 , яка схопила до рук ножа та почала наносити ушкодження, в тому числі і проникаючі, захищалась і в чому конкретно виявилось реальне посягання зі сторони ОСОБА_11 , колегія суддів не сприймає, адже, кваліфікуючи дії ОСОБА_8 за ст. 118 КК України, суд детально та послідовно, з посиланням на досліджені докази, описав в чому проявилось посягання ОСОБА_11 на обвинувачену і чому його дії, за встановлених судом обставин, вона сприймала як реальну загрозу її життю та здоров'ю.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на висновок експерта № 39 від 15.10.2022 згідно з яким рубець в ділянці зовнішнього краю лівої брови міг утворитися у строк понад 6 діб, тобто 23.09.2022 року, а тому вважає, що показання ОСОБА_8 в тій частині, що вона не мала змоги бачити куди саме наносила удари ножем, оскільки на праве око вона не бачить, а ліве - було залите кров'ю внаслідок побоїв останнього, не узгоджуються з матеріалами справи, колегія суддів вважає безпідставним, адже згідно з вказаним висновком та поясненнями допитаного в суді першої інстанції експерта з приводу цього висновку виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження утворились не менше ніж за 3-4 доби, тобто приблизно 26-27 числа, коли і відбулась подія кримінального правопорушення.
Крім цього, необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 вказувала на те, що ОСОБА_11 не так часто її бив і вона могла з ним справитись, тобто заперечує встановлений судом факт систематичного нанесення їй тілесних ушкоджень та те, що він був вочевидь сильніший за неї, оскільки згідно з наданими обвинуваченою показами вона навпаки вказувала про систематичне насильство з боку ОСОБА_11 , що також підтверджує наданий стороною захисту лист-повідомлення № 3287 від 16.12.2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 декілька разів зверталась до органів поліції з приводу того, що буянить співмешканець, що він її побив, а також підтверджується показами допитаних в суді свідків, кожний з яких вказував про неодноразове заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , а тому висновки прокурора про те, що ОСОБА_8 заперечує встановлений судом факт систематичного нанесення їй тілесних ушкоджень є помилковим та таким, що не відповідає матеріалам провадження.
Щодо того, що ОСОБА_8 , виявивши на ранок 27.09.2022 року тіло ОСОБА_11 , лише під вечір 28.09.2022 року повідомила свідка ОСОБА_12 про вбивство, який і повідомив поліцію, тобто обвинувачена не намагалась надати першу медичну допомогу померлому та не викликала «швидку допомогу» і не повідомила про вказаний факт до правоохоронних органів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана обставина може свідчити про намір ОСОБА_8 приховати вбивство, що в свою чергу може свідчити про наявність умислу на умисне вбивство, однак, враховуючи надані обвинуваченою покази про те, що вона не повідомила правоохоронні органи через те, що не могла уявити як таке могло статися і дуже перелякалась, а також відсутність клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у вказаному кримінальному провадженні, що в силу положень ч. 1 ст. 22, 26 КПК України позбавляє суд апеляційної інстанціїможливості надати будь-яку іншу оцінку доказам, які містяться в матеріалах провадження, підстав для висновку про те, що суд неправильно оцінив надані стороною обвинувачення докази та відповідно дав їм неналежну оцінку колегією суддів не встановлено.
Разом з цим, не заслуговують увагу і доводи прокурора про невстановлення судом такої обтяжуючої обставини, як вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебувала у близьких відносинах, адже така обставина не була зазначена в обвинувальному акті як обтяжуюча, а тому визнання такої обставини судом не лише суперечить положенням ст. 337 КПК України, але і порушує право обвинуваченої бути проінформованою про характер і причини висунутого обвинувачення та відповідно можливості захищатися від нього в період досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
Відповідні правові висновки з цього приводу також викладені в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 648/3286/17, а також в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 556/588/18.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 та її захисника про невідповідність призначеного обвинуваченій покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ч. 1 і ч. 2 ст. 65 КК України покарання призначається судом у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_8 за ст. 118 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином,конкретні обставини кримінального провадження, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, стан здоров'я обвинуваченої, дані про особу обвинуваченої, яка в силу ст. 89 КК України визнана такою, що не має судимості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не заміжня, не працююча, за місцем проживання характеризується посередньо.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ст. 118 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченої та відповідає меті покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_8 видом та розміром покарання за вчинене кримінальне правопорушення колегія суддів погоджується.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б указували на можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання та свідчили б про необхідність застосування до неї положень ст. 75 КК України. На підтвердження такого висновку, колегія суддів звертає увагу на те, що ті доводи, на які посилається обвинувачена та захисник в апеляційних скаргах, а саме про стан здоров'я обвинуваченої, яка від спричинених ОСОБА_11 тілесних ушкоджень втратила зір і на друге око, що підтверджено відповідними медичними документами, та стала незрячою, по-перше, вже враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій, а по-друге, стан здоров'я обвинуваченої не є перешкодою для відбування реального покарання у виді позбавлення волі, оскільки засудженим також надається медична допомога відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 1348/5/572 15.08.2014 року, а тому вони не є такими, що дають суду виключну можливість застосувати при призначенні ОСОБА_8 покарання положення ст. 75 КК України.
Таким чином, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, які містяться в матеріалах провадження, спосіб та характер вчиненого, а саме, із застосуванням ножа, на думку колегії суддів, вказують на підвищену суспільну небезпеку обвинуваченої ОСОБА_8 та неможливість досягнення мети покарання, зокрема виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України при призначенні обвинуваченій покарання за ст. 118 КК України.
Наведене у своїй сукупності вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, обвинуваченої та її захисника і відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи викладене, вирок Яготинського районного суду Київської області від 04 березня 2024 рокущодо ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора, обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 04 березня 2024 рокущодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4