Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 жовтня 2025 року № 520/22460/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), Військово-лікарськоъ комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування рішення (довідки), наказу, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення (довідки), наказу, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення (довідку) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) № 2025-0707-1010-2890-0 від 07.07.2025 про визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) придатним до військової служби:
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) № 358 від 15.07.2025 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_5 )), своєчасно оновив свої військово-облікові данні в ТЦК та СП. 07.07.2025 позивача в м. Харкові було зупинено та доставлено на проходження військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка базується в КПП «Міська поліклініка № 8». Довідкою Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 № 2025-0707-1010-2890-0 від 07.07.2025 позивача визнано придатним до військової служби. Після «проходження» ВЛК позивача відправили на навчання до військової частини НОМЕР_4 . Військова частина НОМЕР_4 направила позивача на повторний медичний огляд, за результатами якого Рішенням Гарнізонної ВЛК № 4 (виїзна) ВМКЦ Південного регіону від 15.08.2025 № 2025-0815-0947- 4912-0 (далі - Рішення Гарнізонної ВЛК) ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі статей 18б, 41в, 61в, 85б графи II Розкладу хвороб.
Позивач вважає, що рішення (довідку) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) № 2025-0707-1010-2890-0 від 07.07.2025 про визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) придатним до військової служби та наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) № 358 від 15.07.2025 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 )є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили, клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до суду також не подавалось. Документи, витребувані судом, відповідач до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ).
07.07.2025 позивача в м. Харкові було зупинено та доставлено на проходження військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка базується в КПП «Міська поліклініка № 8».
Довідкою Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 № 2025-0707-1010-2890-0 від 07.07.2025 позивача визнано придатним до військової служби.
ОСОБА_1 у розшуку не перебував, оновив військово-облікові дані та мав із собою актуальний військово-обліковий документ.
Після «проходження» ВЛК позивача відправили на навчання до військової частини НОМЕР_4 .
Згідно Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 року № 358 зазначено: нижчепойменованих військовозобов'язаних, що прибули у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ВВАЖАТИ ПРИЗВАНИМИ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ за призовом по мобілізації на особливий період, зокрема: солдата ОСОБА_1 .
Отже з 15.07.2025 року ОСОБА_1 перейшов зі статусу “військовозобов'язаний» до статусу “військовослужбовець». Позивачу було присвоєне первинне військове звання “солдат».
Військовослужбовець був направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .
Військова частина НОМЕР_4 направила позивача на повторний медичний огляд, за результатами якого Рішенням Гарнізонної ВЛК № 4 (виїзна) ВМКЦ Південного регіону від 15.08.2025 № 2025-0815-0947- 4912-0 (далі - Рішення Гарнізонної ВЛК) ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі статей 18б, 41в, 61в, 85б графи II Розкладу хвороб.
Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 “Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався (Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3058-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3276-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3430-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 50/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3565-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 272/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3685-IX, Указом від 23 липня 2024 року № 470/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3892-1X, та Указом від 28 жовтня 2024 року № 741/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4025-IX, Указом від 14 січня 2025 року №27/2025, затвердженим Законом України № 4221-IX від 15.01.2025), та триває на даний час.
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно з абз.4 ч.1 ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно абз.1 ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частина 5 ст. 22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно ч. 7 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (Порядок № 560).
Пунктом 3 Порядку №560 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п. 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 року № 358 зазначено: нижчепойменованих військовозобов'язаних, що прибули у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ВВАЖАТИ ПРИЗВАНИМИ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ за призовом по мобілізації на особливий період, зокрема: солдата ОСОБА_1 .
Отже з 15.07.2025 року ОСОБА_3 перейшов зі статусу “військовозобов'язаний» до статусу “військовослужбовець». Позивачу було присвоєне первинне військове звання “солдат».
Так, відповідно до пункту 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім деяких випадків, встановлених в цьому пункті положення.
Військовослужбовець був направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .
Військова частина НОМЕР_4 направила позивача на повторний медичний огляд, за результатами якого Рішенням Гарнізонної ВЛК № 4 (виїзна) ВМКЦ Південного регіону від 15.08.2025 № 2025-0815-0947- 4912-0 (далі - Рішення Гарнізонної ВЛК) ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі статей 18б, 41в, 61в, 85б графи II Розкладу хвороб.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників визначені Законом України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 5 цього Закону органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Законом України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згода призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 цього Закону до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, прізвище, власне ім'я, по батькові, дата народження; місце проживання та місце перебування; номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; реєстраційний номер облікової картки платника податків; відцифрований образ обличчя особи; реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність); відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та інші.
Так позивачем зазначено, що що має певні психологічні розлади на підставі яких був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час (Свідоцтво про хворобу № 1024 від 12.07.2017 року) та відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройові частині) від 20.07.2017 № 179 позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я.
При цьому, в даній справі позивачем не ініційовано питання щодо звернення до відповідача з питань визнання його непридатним.
Відтак, позивач був військовозобов'язаним, який визнаний придатним до військової служби. Належними та допустимими доказами не підтверджено, що на момент вчинення відповідачами дій та прийняття рішень щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації згідно законодавчо встановлених підстав.
При цьому, як на час винесення оскаржуваних наказів, так і під час розгляду зазначеної справи, позивач не надав доказів того, що він був виключений з обліку військовозобов'язаних.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов'язує із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в фактичному непроходженні позивачем медичного огляду під час призову на військову службу.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За приписами частини першої статті 4 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Зі змісту положень статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Частина п'ята статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пункт 1.2. Розділу І Положення №402 передбачає, що Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті. (пункт 3.1. Розділу ІІІ Положення №402).
Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов'язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. (пункт 3.8. Розділу ІІІ Положення №402).
Як зазначає позивач, у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання нечинним та сканування наказу в/ч про зарахування до особового складу та зобов'язання виключити із списків особового складу в/ч - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
До того ж, факт не проходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
Таким чином, позовна вимога про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 358 від 15.07.2025 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині, що стосується ОСОБА_1 не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, оскільки Військова частина НОМЕР_4 направила позивача на повторний медичний огляд, за результатами якого Рішенням Гарнізонної ВЛК № 4 (виїзна) ВМКЦ Південного регіону від 15.08.2025 № 2025-0815-0947- 4912-0 ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі статей 18б, 41в, 61в, 85б графи II Розкладу хвороб.
У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Аналогічно проведення медичного огляду позивача військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.
Отже, доводи позовної заяви щодо обрання такого способу захисту, як протиправність проведення медичного огляду позивача військово-лікарською комісією для усунення порушення порядку проведення призову його на військову службу, суд уважає необґрунтованими з огляду на неможливість відновлення порушеного права позивача.
Вказані висновки відповідають викладеним в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 року справі 160/2592/23.
З огляду на вказане, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки доводи позивача про незаконність призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Однак, суд вважає за доцільне, зазначити, що оскільки обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах, позивач не був позбавлений права звернутися з рапортом та встановленим порядком завіреними копіями підтверджуючих документів до командира військової частини НОМЕР_6 з метою підтвердження підстав для звільнення з військової служби у разі не бажання останнього продовжувати військову службу, чим власне позивач і скористався та за результатами якого Рішенням Гарнізонної ВЛК № 4 (виїзна) ВМКЦ Південного регіону від 15.08.2025 № 2025-0815-0947- 4912-0 ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі статей 18б, 41в, 61в, 85б графи II Розкладу хвороб.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (частина перша статті 5 КАС України).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»); надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні мотиви тлумачення змісту належних норм права, оцінки обставин справи та аргументів сторін.
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат має бути проведений відповідно до ст.ст.132-139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), Військово-лікарськоъ комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування рішення (довідки), наказу - відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.