Справа № 420/33286/25
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
01 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 26.10.2024 р., а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 26.10.2024 р., а також виплачені за вказаний період матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 07.10.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку.
Представником позивача 16.10.2025 до суду подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви представник зазначає, що положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України. Отже, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини при отриманні грошового атестату. Саме з дати вручення грошового атестату пов'язується строк звернення до суду з цим позовом.
З долучених до позовної заяви додатків слідує, що позивача виключено зі списків військової частини наказом від 26.10.2024 р. №308, у зв'язку з чим з ним повинні були здійснити повний розрахунок щодо належних при звільненні сум.
Отже, на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ані під час проходження військової служби, ані після виключення зі списків особового складу частини позивач не мав згадки про те, що відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення з порушенням закону, у нього не було жодної об'єктивної причини цікавитись питанням виплат, зроблених відповідачем, та дізнаватись про можливі порушення, оскільки не мав сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку під час проходження служби та при виключенні із списків військової частини.
Жодних письмових повідомлень про виплату грошового забезпечення, зокрема про розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення під час проходження військової служби та при виключенні зі списків особового складу військової частини відповідачем надано не було.
Грошовий атестат не був вручений позивачу при виключенні із списків військової частини під підпис та не було ознайомлено з нарахованими та виплаченими сумами грошового забезпечення, тому позивачу не було відомо про виплачені суми грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу військової частини.
З відповіді військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2025 р. №182/2/2117, наданих Довідки Розрахунку про нараховане грошове забезпечення, що містять інформацію про складові грошового забезпечення із зазначенням окремо кожного виду виплати, а також зазначення відповідачем, що грошове забезпечення розраховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року, позивач дізнався про порушення своїх прав. Така інформація не була повідомлена позивачу раніше, зокрема на момент його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Саме 20.08.2025 р. фактично одержано позивачем письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу частини.
Отже, позивач отримав підтвердження та об'єктивні відомості про порушення відповідачем його прав на отримання складових щомісячного грошового забезпечення в належних сумах лише 20 серпня 2025 року, після чого не зволікаючи звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату невиплачених грошових сум та, не отримавши відповідь в місячний строк, 01.10.2025 р. звернувся з позовною заявою до суду.
Отже, військовою частиною НОМЕР_1 не надавалося письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні зі списків особового складу військової частини, відповідно строк звернення до суду з даним позовом починає свій відлік з дня одержання представником позивача відповіді військової частини від 20.08.2025 р. №182/2/2117 на адвокатський запит.
Початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Станом на дату подання позовної заяви (01.10.2025) позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, у Військовій академії (м. Одеса), куди його було направлено для подальшого проходження військової служби, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2024 р. №308.
Відтак звільнення позивача з військової служби не відбулось. Те, що позивач є діючим військовим, до теперішнього часу та виконує обов'язки, пов'язані з військовою службою, безпосередньо вплинуло на складність в отриманні правових ресурсів та унеможливило дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Відтак, представник позивача просить поновити строк звернення до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи вказану заяву, суддя вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2024 №308 вважається таким, що 26 жовтня 2024 року справи та посаду здав і направлений для подальшого військової служби за контрактом до Військової академії (м. Одеса).
Таким чином, станом на дату подання вказаної позовної заяви (01.10.2025) позивач проходить військову службу у Військовій академії (м. Одеса).
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24, відповідно до яких:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1.Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2.Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3.Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4.Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5.Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.».
Відтак, з урахуванням ненадання позивачем доказів отримання грошового атестату, суддя вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та поновити такий строк.
Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, суд не позбавлений можливості дослідити дотримання строку звернення до адміністративного суду також і після відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти позовну заяву до розгляду.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 КАС України.
Зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудний Одеському окружному адміністративному суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені ст. 170 КАС України, у суду відсутні.
Позивач згідно з п.1, 9, 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Частиною 1 статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.3 ст.12 КАС України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 5 статті 12 КАС України визначено, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом
Пунктом 3 статті 257 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.7 ст.262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Отже, з урахуванням положень ч. 2, 6 ст.12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що ця справа є справою незначної складності відповідно до ч.6 ст.12 КАС України та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України.
Справа буде розглянута судом в межах строків, визначених положеннями ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України, за наявності технічної можливості суд може розглядати справу за матеріалами в електронній формі.
Оскільки у суду наявна така технічна можливість, суд розглядатиме справу в електронній формі за матеріалами, що містяться в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду.
Керуючись ст. 12, 122, 123, 160, 161, 171, 248, 257-258, 260-262 КАС України,
Заяву представника позивача про поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .
Відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі.
Повідомити учасників справи, що заяви по суті, клопотання та інші заяви необхідно направляти до суду через систему «Електронний суд».
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана відповідачу.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень, копія яких одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана позивачу.
Згідно зі ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Зазначити сторонам, що надання доказів відбувається в порядку ст. 79 КАС України.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/, додаткові засоби зв'язку: телефон: 048-770-10-29, електрона пошта: d.babenko@adm.od.court.gov.ua; inbox@adm.od.court.gov.ua.
Копію ухвали направити сторонам, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов'язки.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро БАБЕНКО