22 жовтня 2025 року Справа № 280/6970/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ 44118663)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізький області форми «Ф» від 18.06.2025 № 0452518-2411-0829-UA23060070000082704.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Мартиненком К.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1252823 від 17.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.10.2009 між ТОВ «Національний клуб Запорозька січ» та позивачем, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1, А-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі якого позивач на правах співвласності з іншими шістьма фізичними особами, став співвласником 8/100 частин нежитлової будівлі. Відтак, позивач є власником 8/100 частини вказаної будівлі, яка згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Зауважує, що контролюючи орган спірним податковим повідомленням рішеннями визначив позивачу податкове зобов'язання за вказаним об'єктом нерухомості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, без урахування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» щодо пільги звільнення від сплати з податку. Звернуто увагу, що об'єктом оподаткування є нежитлова будівля, яка не експлуатується за призначенням та законсервована, що підтверджується належними доказами. З цих підстав позивач вважає оскаржуване рішення протиправним. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.08.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
04.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що за даними ІКС «Податковий блок» та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності гр. ОСОБА_1 перебуває об'єкт нерухомого майна - 8/100 часток нежитлової будівлі літ. А-1, А-3 загальною площею 5294,00 кв. метри за адресою: АДРЕСА_2 . Контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення від 18.06.2025 №0452518-2411-0829-UA23060070000082704 яким платнику було визначене податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 7 517,48 грн. Щодо посилання позивача на Положення про податок на майно, затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2015 № 5, вказує, що пільга у вигляді звільнення від сплати податку поширюється на об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням. Поняття «консервація» об'єктів визначена Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28.10.1997 №1183. Нежитлова будівля, частку у власності якої має позивач, не відноситься до основних фондів будь-якого підприємства та є приватною власністю фізичних осіб, тому застосування до даного об'єкту Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств не є можливим. З огляду на викладене, представник наполягає, що пільга у вигляді звільнення від оподаткування не може бути застосована та об'єкт оподатковується на загальних підставах. Також посилається на лист Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради №02/2-01/2343 від 20.12.2018 щодо розповсюдження пільги звільнення від сплати податку лише на юридичних осіб. Крім того, зауважує, що будівля не є законсервованою, оскільки позивач її використовує для надання відповідних послуг. Просить відмовити в задоволенні позову.
05.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наголошує, що наведеним у відзиві твердженням відповідача була вже дана належна оцінка адміністративними судами в інших справах, де сторонами були позивач та відповідач, і які стосувались визначення позивачу відповідачем податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо того самого нерухомого майна, але за інші податкові періоди.
На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.
За даними АІС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 8/100 часток нежитлової будівлі літ.А-1, А-3 загальною площею 5294,0 кв.метри за адресою: АДРЕСА_3 .
Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 18.06.2025 № 0452518-2411-0829-UA23060070000082704, яким позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даним об'єктом нерухомості, за 2024 рік, в сумі 7 517,48 грн; розмір податкового зобов'язання розраховано з розрахунку 0,25 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (7100,00 грн), за 1 кв.м бази оподаткування, оподатковувана площа - 423,52 кв.м.
Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом з вимогою про визнання його протиправним та скасування.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільга з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, надається на наступні об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, серед іншого, об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням.
На підтвердження того, що нежитлова будівля, співвласником якої є ОСОБА_1 , законсервована та не використовується за призначенням більше десяти років, у тому числі протягом 2024 року, позивачем до матеріалів справи надано такі докази:
акт результатів технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій б/н від 10.10.2018, складений експертом Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_8
висновки щодо результатів візуального технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій, а саме: б/н від 30.07.2020, складений експертом Комунального підприємства «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_8 , б/н від 25.03.2021 та №20/2 від 01.02.2022, складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (експерт-інженер з інвентаризації нерухомого майна сертифікат АЕ №003154 від 15.01.14), №14/05 від 14.05.2023 та №15/07 від 15.07.2024, складені інженером з технічної інвентаризації (кваліфікаційний сертифікат АЕ №004492 від 14.12.2016) ТОВ «Атлас Інжиніринг» ОСОБА_10 , у яких зазначено, що стан об'єкта нерухомості - законсервований та фактично не використовується за призначенням; відповідно до якого стан об'єкта нерухомості: нежитлова будівля літ. А-1, А-3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - об'єкт законсервований та не використовується за призначенням;
акт щодо результатів візуального технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій вих.№ б/н від 12.07.2024, підписаний інженером з інвентаризації нерухомого майна та керівником суб'єкта господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (експерт, інженер з інвентаризації нерухомого майна, кваліфікаційний сертифікат АЕ №003526 від 17.12.2014), у якому вказано, що нежитлова будівля літ.А-1, А-3 у 2023 році та на момент обстеження 12.07.2024 фактично не використовується за призначенням; об'єкт законсервований; будівельні роботи, роботи з реконструкції та реставрації будівлі не ведуться;
технічний паспорт (дата виготовлення 15.07.2024; дата формування 16.07.2024).
Водночас відповідачем не надано суду жодного належного доказу, який би спростовував подані позивачем докази на підтвердження не експлуатації та консервації нежитлової будівлі у 2024 році.
У відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що згідно даних пошуку GOOGLE за адресою: АДРЕСА_2 , тобто в тій як каже позивач законсервованій будівлі, знаходиться пейнтбольний клуб «STALKER», був діючий, наявні навіть клубні картки клієнта, який вміщає до 40 клієнтів, наявні фото локації. На думку відповідача, наведене свідчить про те, що позивач використовує у своїх інтересах або в інший спосіб будівлю для надання відповідних послуг, а отже будівля не є законсервованою.
Разом із тим, суд зазначає, що долучена роздруківка веб-сторінки не є належним доказом експлуатації позивачем нежитлової будівлі шляхом надання відповідних послуг. Водночас, жодних об'єктивних та переконливих доказів, які б спростовували твердження позивач по неексплуатацію та консервацію нежитлової будівлі відповідач не надав.
Слід зазначити, Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 11.02.2025 у справі №280/5073/24 (у спорі, який виник між тими самими сторонами щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, щодо того самого майна та з тих самих підстав), погодилася з такою оцінкою судом першої інстанції доказу (роздруківки веб-сторінки), оскільки він не відповідає ознакам належності, допустимості, достовірності і достатності, що встановлені статтями 73 - 76 КАС України.
При цьому, Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 11.02.2025 у справі №280/5073/24 зазначила, що доказами, які підтверджують факт здійснення господарської діяльності на об'єкті нежитлової нерухомості, можуть бути певні документи, зокрема, договори, які підтверджують використання нерухомості в комерційних цілях, фінансові документи (чеки, рахунки - фактури тощо), податкові декларації та звіти, показники споживання комунальних послуг, відомості про персонал або найманих працівників, акти компетентних органів тощо.
Водночас, відповідачем таких доказів до суду не надано.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на лист Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради №02/2-01/2343 від 20.12.2018 щодо розповсюдження пільги звільнення від сплати податку лише на юридичних осіб, оскільки зміст листа суперечить підпункту 2.4.2 вищезазначеного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) №5, яким встановлено пільгу як для фізичних так і юридичних осіб.
Також безпідставними є посилання відповідача на норми Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1183 від 28 жовтня 1997 року, оскільки з огляду на його зміст це Положення не може бути застосовано до нерухомості фізичних осіб, оскільки наведений у ньому порядок стосується лише підприємств і їх основних фондів, які використовуються для здійснення господарської та виробничої діяльності, і взагалі є обов'язковим для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності. Для інших підприємств це Положення має рекомендаційний характер.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 є власником 8/100 часток нежитлової будівлі, яка є законсервованою та не використовується за призначенням, підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо такого об'єкту нерухомості у 2024 році відсутні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що контролюючим органом необґрунтовано не було взято до уваги те, що на позивача поширюється пільга зі сплати податку, а відтак відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки не мають визначального значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернення до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізький області форми «Ф» від 18.06.2025 № 0452518-2411-0829-UA23060070000082704.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663.
Повне судове рішення складено 22.10.2025.
Суддя М.О. Семененко