21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/3031/25
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Відділу з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ЗахисникаУкраїни;
- зобов'язати відповідача надати їй статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України та видати відповідне посвідчення.
В обгрунтування своїх вимог зазначила, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , який внаслідок отриманого поранення ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивач вважає, що має право на отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України, однак відповідач протиправно у цьому відмовляє.
Ухвалою суду від 11.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідач у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що оскільки позивач не перебувала в офіційному шлюбі із померлим військовослужбовцем, тому їй в установленому законом порядкувідмовлено у встановленні (наданні) статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України».
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що Відділ з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації у своєму листі від 16.10.2024 № 357/24 відмовив ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України, оскільки вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим військовослужбовцем ОСОБА_3 .
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповіднодо п.п. 6 ч. 1 статті 101 Закону № 3551-ХІІ, до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації протии України.
Відповідно до ч. 4 статті 101 Закону № 3551-ХІІ, до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїхсімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Порядок надання статусу члена сім'їз агиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці Україниз акріплено у Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі - Порядок № 740).
Згідно з п. 3 Порядку № 740, статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 101 Закону.
Підпунктом 5 п. 4 Порядку № 740 встановлені підстави для надання заявникам статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зокрема, для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 101 Закону, а саме:
свідоцтво про смерть (крімвипадків, коли особа пропала безвісти);
довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.
Відповідно до п. 5 Порядку № 740, для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву.
Рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі) (п. 13 Порядку № 740).
Згідно з пп. 1 п. 16 Порядку № 740, місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньопереміщени хосіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 101 Закону.
Крім того, відповідно до п. 19 Порядку № 740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302.
Відповідно до п. 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з п. 4 Положення № 302, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 101 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України".
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною 4 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, згідно приписів Закону № 3551-XII чітко визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, водночас, жінка чи чоловік, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, до переліку членів сім'ї не належать.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чиним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Судом враховано, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської областівід 11.04.2024 у справі № 293/2100/23, яке набрало законної сили, встановлено факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка і дружина без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.01.2004 по 03.11.2023.
Разом з цим, суд зазначає, що встановлення рішенням суду цивільної юрисдикції факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця не створює підстав для набуття нею статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
У постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 зазначено щодо правомірності відмови у встановленні статусу «Член сім'ї загиблого (померлого)» та видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого», так як позивачка, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім'ї не мала.
Таким чином, встановлення рішенням суду факту спільного проживання позивача із загиблим військовослужбовцем може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов'язків, однак вище вказана обставина не створює підстав для набуття нею статусу члена його сім'ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації (вул. Л.Українки, 1, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 45266332) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
21.10.25