21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/5103/25
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укратрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною і скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № 08866 від 29.10.2024.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що спірною постановою на нього накладено штраф у сумі 17000, 00 грн за здійснення перевезення вантажів за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Такі висновки контролюючого органу позивач вважає протиправними, оскільки у водія на момент проведення перевірки була наявна індивідуальна контрольна картка і надавалась інспекторам в ході проведення перевірки, проте її не було взято до уваги.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідач у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, щопід час проведення перевірки зафіксовано, що транспортний засіб позивача не обладнаний тахографом і відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу у водія. Відтак, наявні підстави для застосування штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснювалася рейдова перевірка (перевірка на дорозі) на підставі направлення на рейдову перевірку від 20.09.2024.
В ході перевірки транспортного засобу марки «Камаз», держномер НОМЕР_1 , який використовує в своїй діяльності позивач, під керуванням водія ОСОБА_2 , виявлено порушення, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Вказані порушення зафіксовано в акті від 26.09.2024 №069865.
04.10.2024 відповідачем надіслано позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
29.10.2024 відповідачем прийнято постанову № 088662 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 у сумі 17000 грн, за відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, перелік документів згідно вказаною нормою не є вичерпним.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п.6.1 Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п. 1.5 Положення №340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
24.06.2010 Міністерство транспорту та зв'язку України наказом № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Відповідно до п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно з пунктом 6.2 зазначеного Положення, облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Відповідно до п. 6.4 Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігають у перевізника.
Згідно з ст. 18 Закону №2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241 (далі - Інструкція) визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу
- перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Тобто, водій транспортного засобу, обладнаного тахометром має при собі мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у відповідній кількості, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ, а іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
З системного аналізу наведених положень нормативно-правового акту слідує, у разі відсутності тахографа, до якого складається тахокарта, в обов'язковому порядку ведеться індивідуальна контрольна книжка водія.
Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду в постанові від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.
Як встановлено судом, на підставі договору оренди вантажного автомобіля № 17 від 01.05.2024, ФОП ОСОБА_3 передає, а ФОП ОСОБА_1 бере в тимчасове володіння вантажний автомобіль марки «Камаз 55102», держномер НОМЕР_2 для перевезення вантажу продукції.
Під час проведеної перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення вимог ст.ст.39, 48 Закону № 2344-III, про що складено відповідний акт, розглянуто справу та прийнято уповноваженою особою відповідача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Як зазначив позивач, транспортний засіб, який перевірявся уповноваженими особами відповідача не обладнано тахографом, оскільки це не передбачено із заводу. Відповідачем при цьому протилежного не доведено.
Крім того, суд встановив, що у водія ОСОБА_2 на день перевірки була наявна заповнена індивідуальна контрольна книжка водія. Відповідач не заперечує щодо її наявності, однак до уваги не приймає.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно з абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а оскаржувана постанова не відповідає критеріям, що встановлені частиною другою статті 2 КАС України.
Таким чином, при прийнятті спірної постанови посадові особи відповідача діяли не у відповідності до вимог чинного законодавства, що є достатньою підставою для її скасування.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про необхідність її скасування.
У зв'язку із зазначеним, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультурна, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною і скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № 08866 від 29.10.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
21.10.25