Іменем України
14 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 636/10644/24
провадження № 22-ц/818/3425/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря: Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2025 року у складі судді Карімова І.В.,-
У грудні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 35690,97 грн, а також понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.08.2017 року між Акціонерним товариством (АТ) «Альфа-Банк» та відповідачкою укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії для особистих потреб позичальника. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн, фіксована процентна ставка 26 % річних. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідачки на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», та погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Позивач вказує, що банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору та порушенням зобов'язань за кредитним договором у відповідачки станом на 20.09.2021 року виникла заборгованість у розмірі 35690,97 гривень. Між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 20.09.2021 року укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 10.08.2017 року, укладеним між АТ «Альфа-банк» та відповідачкою. Оскільки відповідно до приписів ст.ст.512, 514 ЦК України до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором в розмірі 35690,97 гривень, позивач просить стягнути з відповідачки зазначену кредитну заборгованість, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 9200,00 грн..
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 10.08.2017 року в розмірі 31994,00 гривні, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2714 гривень 35 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка була ознайомлена з умовами угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії і отримала кредит, однак, всупереч умовам кредитного договору, не виконала своїх зобов'язань щодо повернення наданого їй кредиту в установлені строки, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка визначена позивачем станом на 20.09.2021року у розмірі 35690,97 гривень.
Між тим суд не може у повному обсязі погодитись з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором заборгованість відповідачки в сумі 3696,97 грн - є відсотками за користування кредитом. Однак зазначена сума заборгованості не доведена позивачем належними та допустимими доказами та спростовується даними, що містяться у виписці по рахунку ОСОБА_1 на час згортання активу у зв'язку з продажем згідно договору факторингу №3 від 20.09.2021, де несанкціонована заборгованість визначена в розмірі 31994,00 грн.
Відповідно до наданої позивачем виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021року (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №630709680 від 10.08.2017 року у розмірі 35690,97 гривень, з яких: 31994,00 грн - залишок по тілу кредиту, 3696,97 грн - залишок заборгованості за штрафними санкціями.
Між тим , відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доведеною та обґрунтованою є заборгованість відповідачки в розмірі 31994,00 грн - залишок по тілу кредиту(прострочений кредит).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Апелянт вносив кошти на погашення кредиту у вигляді щомісячних платежів, тому суд зобов'язаний був перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду щодо кожного платежу окремо, а не у загальному розмірі заборгованості. Відповідно до розрахунку заборгованості позивач крім тіла кредиту у розмірі 9649, 43 грн просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченими процентами у розмірі 21657,53 грн. Така значна диспропорція між розміром тіла кредиту та нарахованими простроченими відсотками свідчить про їхню явну неспівмірність із сумою основного зобов'язання, що може бути розцінене як зловживання правом з боку кредитора. Відповідач не заперечує, що колись користувалась кредитною карткою, на котрій було 10 000,00 грн, але вона погасила заборгованість в повному обсязі. Надана суду копія кредитного договору є нечитабельною, тому суд був позбавлений можливості встановити умови цього договору та дійшов до необґрунтованого висновку про доведення позивачем укладення між сторонами у справі договору кредиту на зазначених у позові умовах. Оскільки, між сторонами кредитного договору не було досягнуто домовленості про сплату відсотків за користування коштами, Банком безпідставно щомісячно нараховувались та списувались відсотки з відповідача, сума списаних банком відсотків на у розмірі 10147,14 грн перевищує суму заборгованості за кредитом у розмірі 9649,43 грн. Відтак, оскільки у відповідача сума заборгованості за кредитом відсутня, то позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню та як наслідок відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 10.08.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн. процентна ставка 26 %. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
Даними виписки підтверджується отримання ОСОБА_1 грошових коштів та користування ними.
Разом з тим, відповідно виписки з ОСОБА_1 списувалась сплата комісії за обслуговування кредиту на загальну суму 18044,29 грн.
20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу №3, відповідно до п.2.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведений в додатку №1-1 до договору. Пунктом 2.3 договору факторингу визначено, що право вимоги вважається відступленим фактору з дня оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників за формою, встановленою в Додатку № 1-2. Відповідно до п. 4.2 фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнту ціну прав вимоги в розмірі 12 844 800 гривень шляхом перерахування на рахунок клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору. Згідно п. 9.1. договору факторингу цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
На підтвердження укладеного договору факторингу № 3 від 20.09.2021року позивачем надано копію Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 20 вересня 2021 року до цього договору факторингу, копію платіжного доручення №559 від 20 вересня 2021 року про сплату ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» отримувачу АТ «Альфа-Банк» на рахунок клієнта № НОМЕР_1 ціну прав вимоги в розмірі 12 844 800 гривень.
Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021року (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 за кредитним договором №630709680 від 10.08.2017 року у розмірі 35690,97 грн, з яких: 31994,00 грн- залишок по тілу кредиту, 3696,97 грн - залишок заборгованості за штрафними санкціями.
Зазначені Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 20 вересня 2021 року та витяг з Додатку № 1-1 до договору факторингу № 3 від 20.09.2021року засвідчені печатками позивача та АТ «Альфа-Банк».
20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.
Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" набуло статусу кредитора за кредитним договором від 10.08.2017 року, укладеним між AT «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.
Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.09.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 35690,97 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 9649,43 грн, відсотків за користування 3696,97 грн, прострочене тіло кредиту 31306,96 грн, овердрафту 687,04, комісії 412,64 грн ( а.с. 23).
Відповідно до частин 1 і 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Взяті на себе зобов'язання за договором від 10.08.2017 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти , що підтверджується даними виписки однак в порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконала, доказів виконання позичених грошей в повному обсязі не повернула.
ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано Товариством до суду першої інстанції та не заперечується самою відповідачкою.
Товариством в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог Товариства в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. Проте, висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 є помилковими.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частини першої, другої та п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування, комісія за обслуговування основної картки ).
Ураховуючи, що Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх Банком зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування, комісія за обслуговування основної картки) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
З виписки по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 вбачається, що станом на 20.09.2021 року, банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки на загальну суму 18044,29 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні зі зменшенням розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з підстав, зазначених вище.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 13949,71 грн( 31994 грн- 18044,29 грн).
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 в іншій частині, слід відмовити.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід змінити, а позовні вимоги - задовольнити частково.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задоволено частково на 39,08%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1183,34 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», у зв'язку з чим судове рішення в цій частині підлягає зміні зі зменшенням розміру судового збору з 3 028,00 грн до 1183,34 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 60,92%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2213,58 грн підлягає стягненню Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила стягнути на її користь витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Відповідно до звіту про фактично надані послуги доданого до апеляційної скарги, адвокат Погрібна Т.С. підготовила відзив на позовну заяву витративши 2 години часу за 2000,00 грн, підготовила заперечення на відповідь на відзив - 2години, 2000,00 грн та підготовила апеляційну скаргу протягом 4 годин вартістю 4000,00 грн.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат :
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрати в сумі 4000,00 грн за надані послуги адвоката в суді першої інстанції, оскільки нею не було виконано вимоги закону про заявлення таких вимог в суді першої інстанції до закінчення судових дебатів.
Таким чином судова колегія доходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, лише за розгляд апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2436,80 грн.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1183,34 грн, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2213,58 грн, то, враховуючи ч.10 ст.141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 2213,58-1183,34 = 1030,24 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов'язку сплачувати судовий збір Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Разом з тим, оскільки стягнення на правничу допомогу покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3595,36 грн, а на її користь необхідно стягнути 2436,80 грн, то сторона на яку покладено більшу суму судових витрат, повинна сплатити різницю іншій стороні.
Таким чином з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 563,20 грн (3595,36 грн - 2436,80 грн).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Погрібної Тетяни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2025 року в частині суми що підлягає стягненню та мотивувальній частині - змінити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, заборгованість за кредитним договором від 10.08.2017 року в розмірі 13949,71 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Доповнити мотивувальну частину рішення мотивами викладеними у дійсній постанові.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1030,24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 563,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 23.10.2025
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук