Справа № 527/550/25 Номер провадження 22-ц/814/3009/25Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року, ухвалене суддею Левицькою Т.В.
по справі за позовом ОСОБА_2 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про виділ частки із спільної часткової власності в окрему одиницю та визнання права власності на частину домоволодіння в натурі,-
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про виділ частки із спільної часткової власності в окрему одиницю та визнання права власності на частину домоволодіння в натурі.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, в якому заповідав своє майно в рівних частинах синам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа у державного нотаріуса Градизької державної нотаріальної контори Кременчуцького району Полтавської області, де спадкоємцями по заповіту є його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 є власником 1/2 житлового будинку в АДРЕСА_1 . Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05.06.2024 виділено ОСОБА_1 належну йому 1/2 частку вказаного житлового будинку в окрему одиницю та припинено спільну часткову власність за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач замовив та отримав технічний паспорт на фактично належну йому частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Проте зареєструвати право власності на вказане майно як окремий об'єкт нерухомого майна не має можливості, оскільки відсутня правова підстава.
Таким чином, фактично за ОСОБА_2 залишилось у користуванні: житловий будинок літ. «А», прибудова літ. «а», прибудова літ. «а3», ганок літ. «а3г», загальною площею 47.1 кв. м., житловою площею 22.8 кв. м., погріб літ. «Е», гараж літ. «Ж», сарай літ. «ж», вигрібна яма літ. «І», 1/2 частина огорожі літ. «№1», ворота літ. «№2», огорожа «№4».
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд виділити йому в натурі 1/2 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в самостійний об'єкт нерухомого майна (окрему одиницю із правовим режимом користування 1/1 частини), а саме житловий будинок літ. «А», прибудова літ. «а», прибудова літ. «а3», ганок літ. «а3г», загальною площею 47.1 кв. м., житловою площею 22.8 кв. м., погріб літ. «Е», гараж літ. «Ж», сарай літ. «ж», вигрібна яма літ. «І», 1/2 частина огорожі літ. «№1», ворота літ. «№2», огорожа «№4» та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за вищевказаною адресою.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про виділ частки із спільної часткової власності в окрему одиницю та визнання права власності на частину домоволодіння в натурі задоволено.
Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в самостійний об'єкт нерухомого майна (окрему одиницю із правовим режимом користування 1/1 частини), а саме: житловий будинок літ. «А», прибудову літ. «а», прибудову літ. «а3», ганок літ. «а3г», загальною площею 47.1 кв. м., житловою площею 22.8 кв. м., погріб літ. «Е», гараж літ. «Ж», сарай літ. «ж», вигрібну яму літ. «І», 1/2 частину огорожі літ. «№1», ворота літ. «№2», огорожу «№4».
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись з даним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 заявив позовні вимоги до неналежного відповідача - Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Вважає, що саме він є належним відповідачем у даній справі, оскільки між ними наявний спір щодо вказаного майна, зокрема, щодо вигрібної ями літ. «І», яка розташована на прилеглій території виділеної йому частини домоволодіння, а даним судовим рішенням порушені його права, як іншого співвласника.
Вказав, що право власності згідно з рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05.06.2024 по справі № 527/345/24 у нього не виникло, оскільки державна реєстрація речових прав на вказане у ньому нерухоме майно не проведена.
Від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не може бути стороною по даній справі, а його права якимось чином порушуватися, оскільки з 05.06.2024 за його позовом припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Окрім того, вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо спору відносно вигрібної ями, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.07.2021 та технічної документації, саме він є власником вигрібної ями.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НРЕ 739616 від 28 липня 2021 року належить частка житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 268066074 від 29.07.2021 за ОСОБА_2 зареєстрована 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями за вищевказаною адресою (а.с. 7).
Відповідно до технічного паспорту, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 має наступні технічні характеристики: квартира АДРЕСА_2 всього загальною площею 46,7 кв.м, житловою площею 22,8 кв.м, допоміжною площею 7,5 кв.м, літніх неопалюваних приміщень 16,4 кв.м., передпокій 1 площею - 7,5 кв.м. допоміжною площею 7,5 кв.м., кімната 2 площею - 16,7 кв.м., житловою площею - 16,7 кв.м., кімната 3 площею 6,1 кв.м. житловою площею 6,1 кв.м., веранда І площею - 6,0 кв.м. літніх неопалюваних приміщень площею 6,0 кв.м., кухня ІІ - площею 104 кв.м. літніх неопалюваних приміщень площею - 10,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_3 всього загальною площею 47,2 кв.м., житловою площею 22,5 кв.м., допоміжною площею 7,5 кв.м., літніх неопалюваних приміщень 17,2 кв.м., передпокій 1 площею - 7,5 кв.м. допоміжною площею 7,5 кв.м., кімната 2 площею 5,8 кв.м., житловою площею 5,8 кв.м., кімната 3 площею 16,7 кв.м. житловою площею 16,7 кв.м., веранда ІІІ площею 7,1 кв.м., літніх неопалюваних приміщень площею 7,1 кв.м., кухня ІV - площею 8,1 кв.м., літніх неопалюваних приміщень площею 8.1 кв.м., санвузол V площею 2,0 кв.м., літніх неопалюваних приміщень площею 2,0 кв.м (а.с. 8-13).
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2024 року ОСОБА_1 виділено в натурі 1/2 частки із житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності та визнано за ним право власності на самостійний об'єкт нерухомого майна (окрему одиницю), згідно з висновком експерта М.В. Маківського № 37-24, відповідно до варіанту розподілу житлового будинку згідно фактичного користування (на плані будинку заштриховано червоним кольором (додаток № 1 до висновку експерта № 37-24)), а саме: в житловому будинку літ. «А»: № по плану «1-2» кухня площею 7,5 м.кв., № по плану «1-3» кімната площею 16,7 м.кв., № по плану «1-4» кімната площею 6,1 м.кв., всього 30,3 м.кв.; в прибудові літ. «а»: № по плану «ІІ» кухня площею 10,4 м.кв., всього 10,4 м.кв.; по надвірним господарським будівлям та спорудам: літера по плану «а2» веранда, літера по плану «а2г» ганок, літера по плану «Д» гараж, літера по плану «№1» частина огорожі, літера по плану «№3» ворота, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14, 15).
Рішенням № 6 від 06.11.2024 Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області новоствореному домоволодінню ОСОБА_2 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Відповідно до технічного паспорту, за адресою: АДРЕСА_1 належна ОСОБА_2 частина домоволодіння має наступні технічні характеристики: житловий будинок літ. «А», прибудова літ. «а», прибудова літ. «а3», ганок літ. «а3г», загальною площею 47.1 кв.м., житловою площею 22.8 кв.м., погріб літ. «Е», гараж літ. «Ж», сарай літ. «ж», вигрібна яма літ. «І», 1/2 частина огорожі літ. «№1», ворота літ. «№2», огорожа «№4» (а.с. 16-19).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2024 року за позовом ОСОБА_1 припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірний будинок та виділено ОСОБА_1 в натурі частку житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є у спільній частковій власності та визнано за ним право власності на самостійний об'єкт нерухомого майна (окрему одиницю), а саме: в житловому будинку літ. «А»: № по плану «1-2» кухня площею 7,5 м.кв., № по плану «1-3» кімната площею 16,7 м.кв., № по плану «1-4» кімната площею 6,1 м.кв., всього 30,3 м.кв.; в прибудові літ. «а»: № по плану «ІІ» кухня площею 10,4 м.кв., всього 10,4 м.кв.; по надвірним господарським будівлям та спорудам: літера по плану «а2» веранда, літера по плану «а2г» ганок, літера по плану «Д» гараж, літера по плану «№1» частина огорожі, літера по плану «№3» ворота, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, інша частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі заповіту ОСОБА_3 , який посвідчений Градизькою державною нотаріальною конторою 19.12.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с. 6).
Вказана обставина також підтверджується вищевказаним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2024 року.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.
Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно визначати правову підставу та предмет позову.
Апелянт ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про виділ належної йому частки житлового будинку та припинення права спільної часткової власності, який був в повному обсязі задоволений рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2024 року, позовних вимог щодо іншої частини домоволодіння, зокрема вигрібної ями, не заявляв.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі 607/14338/19-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 688/4007/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 592/15122/19 та від 10 липня 2024 року у справі № 752/22726/20.
Виділ належної ОСОБА_1 частки здійснювався судом на підставі висновку експерта № 37-24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 від 22 травня 2024 року, який міститься в матеріалах цивільної справи № 527/345/24.
Колегія суддів зауважує, що поділ майна та виділ частки зі спільної власності мають різну процедуру та наслідки для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності, а також щодо випадків виділення колишнім співвласникам окремих приміщень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20, вказала, що у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 ЖК України. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі є помилковими, оскільки рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2024 року його право спільної часткової власності на спірне домоволодіння припинено.
Посилання апелянта на те, що право власності згідно з рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05.06.2024 по справі № 527/345/24 у нього не виникло, оскільки державна реєстрація речових прав на вказане у ньому нерухоме майно не проведена колегія суддів до уваги не приймає, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23.
Таким чином, суд першої інстанцій дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року, зупинену ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук