Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/389/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 388/1440/18 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 115 (93, 94) Д ОСОБА_1
06.10.2025 року м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12018120150000287 від 15.04.2018року стосовно ОСОБА_7 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Завітне Советського району Кримської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групи, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
У строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення, а саме з 15.04.2018 року по 17.04.2020 року, а також термін перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом з 18.04.2020 року по 15.08.2021 року, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Ухвалено про стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 24720,20 грн. матеріальної та 80000,00 грн. моральної шкоди, а також 1500,00 грн. витрат на правову допомогу.
На користь держави з ОСОБА_7 стягнуто 18 874,92 грн. процесуальних витрат за залучення експертів.
Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.
У апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам цієї справи, неправильну оцінку даним протоколів огляду місці події, слідчих експериментів, висновкам експертів про механізм та характер спричинених потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, а також правдивим показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 про його невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що сліди крові були виявлені не тільки біля трупу ОСОБА_11 , а й в інших місцях, зокрема по вул. Миркаленка та у човні, що на думку захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та підставою для призначення нового судового розгляду.
Захисник стверджує, що зі слів ОСОБА_7 у нього не булу ні умислу, ні мотиву вбивати ОСОБА_11 , який сам випадково натикнувся на ніж, який ОСОБА_7 тримав у руці.
Вважає, що за відсутністю у матеріалах даного кримінального провадження прямих доказів, у тому числі слідів пальців рук ОСОБА_7 на рукоятки ножа, вилученого під час проведеного обшуку, версія слідства та висновки суду про умисне вбивство не ґрунтуються на сукупності належних та допустимих доказів, що з урахуванням презумпції невинуватості, а також стандартів доведеності поза розумних сумнівів, наявності у ОСОБА_7 психічних розладів відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 373 КПК України є наслідком ухвалення виправдувального вироку.
У апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_15 , який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості, просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, згідно з яким за ч.1 ст. 115 КК України призначити ОСОБА_7 покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Зокрема зазначає про те, що не оспорює юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України та правильність висновків суду про доведеність його винуватості, разом з цим вважає, що суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 50 та 65 КК України, не врахував, що ОСОБА_7 свою вину не визнав та не розкаявся, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання характеризується негативно, після вбивства ОСОБА_11 - ОСОБА_7 намагався приховати сліди злочину та ввести слідство в оману, з метою уникнення кримінальної відповідальності давав неправдиві свідчення, стверджує, що суд призначив ОСОБА_7 надто м'яке та несправедливе покарання.
У доповненнях до апеляційної скарги прокурор також зазначає про те, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання про речові докази, а саме замість того щоб повернути мобільний телефон потерпілій ОСОБА_10 , суд вирішив повернути його власнику, тобто загиблому ОСОБА_11 , а також неправильно застосував закону України про кримінальну відповідальність, оскільки у резолютивній частині вироку суд не вказав спеціальну норму (ч.5 ст. 72 КК) яка застосовується у разі зарахування строку переднього ув'язнення у строк відбування покарання.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за таких обставин.
14.04.2018 року, близько 21-00 години, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився по АДРЕСА_2 , де помітив місцевого жителя ОСОБА_11 , який проходив неподалік вищевказаною вулицею.
В цей час у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_11 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , тримаючи в руці ніж, підійшов до ОСОБА_11 та наніс йому один удар в праву надключичну ділянку грудної клітини, спричинивши ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Смерть ОСОБА_11 настала в результаті отриманих тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини з пораненням правої легені, що супроводжувалось гострою крововтратою.
Заслухавши доповідача, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, прокурора, який підтримав свою та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали даного кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора ОСОБА_15 підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Переглядаючи вирок в межах доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про скасування вироку суду першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам цієї справи, відсутність належних та допустимих доказів, їх неправильну та необ'єктивну оцінку, колегія суддів апеляційного вважає їх безпідставними, оскільки сторона захисту не довела наявність правових і фактичних підстав для цього.
Так, відповідно до ст. 370 КПК України, як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Крім того, згідно положень ст. 7, 17 та 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ухвалюючи обвинувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об'єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст. ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
За змістом п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своїм правовим змістом кваліфікація діяння завжди обумовлена необхідністю доказування за допомогою кримінальних процесуальних і криміналістичних засобів двох обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу.
Правильна кваліфікація забезпечує реалізацію конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві (ст. 129 Конституції України), гарантує охорону й здійснення прав і свобод людини і громадянина, виступає необхідною умовою призначення справедливого покарання.
При цьому, суд повинен керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».
Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак, не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину і виключають можливу відсутність умислу або інший його характер.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
Стаття 115 КК України, яка інкримінована ОСОБА_7 передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками.
Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі.
Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
Так, даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку зазначив про те, що обстановка, сліди злочину, локалізація тяжких тілесних ушкоджень, спосіб їх нанесення та знаряддя злочину свідчать про умисел ОСОБА_7 на позбавлення життя ОСОБА_11 , а сукупність наявних у справі належних та допустимих доказів, за висновком суду свідчить про доведеність його винуватості.
Зокрема суд вказав, про те, що вина ОСОБА_7 у вбивстві потерпілого ОСОБА_11 повністю підтверджується дослідженими в ході судового слідства письмовими доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 15.04.2018 року з фототаблицею до нього, під час якого було оглянуто ділянку вулиці Миркаленка у селі Боковому Долинського району Кіровоградської області, де навпроти будинку № 6 було виявлено труп ОСОБА_11 , на якому була наявна рана у правій надключичній частині. Рана має рівні краї, нижній кінець рани гострий, верхній кінець рани п-подібний заокруглений. Поруч з трупом було виявлено та вилучено верхній клапан від цигарок «MarlboroGold» з нашаруваннями речовини бурого кольору (далі - РБК), фрагмент цигарки з написом «Gold» з нашаруванням РБК та фільтр від цигарки з написом «Marlborofirmfiltr» з нашаруванням РБК. Крім того, на асфальтованому покритті по вулиці Миркаленка в селі Боковому Долинського району Кіровоградської області, на відстані 50 м, 53 м та 63 м від трупа ОСОБА_11 було виявлено доріжку із слідів РБК. На відстані 73 м від трупа ОСОБА_11 також виявлено та вилучено пачку з-під цигарок «MarlboroGold» без верхнього клапана з вмістом 6 цигарок, на якій наявні нашарування РБК, цигарку «MarlboroGold» (а.п. 27-40, т. 2);
- протоколом огляду місця події від 19.04.2018 року з фототаблицею до нього, під час якого в приміщенні Долинського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи, по вулиці Чкалова, 69-а в місті ДолинськаДолинського району Кіровоградської області, було оглянуто труп ОСОБА_11 , при цьому виявлено і вилучено шкарпетки, підштаники, чоловічі плавки, а також капці, штани джинсові, куртку, жилетку, светр, дві футболки та кепку, в які був одягнений ОСОБА_11 та які містили нашарування та плями РБК. При цьому светр та футболки спереду, з правого боку мали пошкодження тканини на вороті (а.п. 60-72, т. 2);
- актом про застосування службового собаки від 15.04.2018 року, а також доданою до нього схемою роботи службового собаки на місці події, згідно з якими службовий собака по запаховому сліду провів працівників поліції від місця виявлення трупа, вздовж вулиці Миркаленка в селі Боковому Долинського району Кіровоградської області, повз сліди РБК на дорозі та пачку цигарок зі слідами РБК, до подвір'я будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає обвинувачений ОСОБА_7 , після чого, зайшовши на подвір'я вказаного домоволодіння, привів до вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 , біля яких працівниками поліції було виявлено взуття зі слідами крові (а.п. 59, т. 2);
- протоколом огляду місця події від 15.04.2018 року, під час якого було оглянуто домоволодіння ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 , а також оглянуто розташований на території подвір'я гараж та підсобне приміщення. В ході огляду місця події було виявлено та вилучено, в тому числі, пару гумових капців з нашаруваннями РБК (а.п. 42-55, т. 2);
- протоколом обшуку від 15.04.2018 року та відеофіксацією вказаної слідчої дії, під час проведення якого в коморі, що розташована на території подвір'я будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає обвинувачений ОСОБА_7 , на підлозі під двома дошками, що слугують настилом, було виявлено та вилучено металевий предмет, схожий на ніж, зі слідами термічної дії (а.п. 56-58, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 67 від 01.06.2018 року, якою встановлено, що ОСОБА_11 було спричинено тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани правої надключичної ділянки, проникаючого поранення грудної клітини з пораненням правої легені, що супроводжувалось гострою крововтратою; садна правого колінного суглоба по передній поверхні. Тілесне ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини з пораненням правої легені, що супроводжувалось гострою крововтратою, є причиною смерті ОСОБА_11 , відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя, та утворилось внаслідок однократної травмуючої дії предмета, що має колюче-ріжучі властивості. Смерть ОСОБА_11 настала близько 1,5 доби від моменту дослідження, тобто від 16.04.2018 року. Тілесні ушкодження, виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_11 , мають ознаки прижиттєвого спричинення. Тілесних ушкоджень, які могли б свідчити про боротьбу чи самооборону, при дослідженні не виявлено. Слідів волочіння чи переміщення трупа, або ж прижиттєвого волочіння ОСОБА_11 , не виявлено. Положення та розташування потерпілого до нападаючого в момент нанесення ушкоджень могло бути різноманітним. Можна лише говорити, враховуючи напрям раньового каналу зверху вниз та дещо з переду назад, що напрям травмуючого предмета в момент ушкодження був зверху вниз дещо спереду назад, відповідно до вертикальної осі тіла. З вказаними тілесними ушкодженнями ОСОБА_11 міг певний час переміщатись, розмовляти, скільки саме часу - залежить від масивності кровотечі та індивідуальних особливостей організму, і може вимірюватись від декількох хвилин до декількох годин (а.п. 77-80, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 80 від 05.09.2018 року, згідно з яким на шкірі правої надключичної ділянки трупа ОСОБА_11 виявлене пошкодження у вигляді рани, яка за характером є колото-різаною. Рана виникла від травмуючої дії плоского колючо-ріжучого предмета клинкового типу, що має односторонню заточку клинка, П-подібний обух із помірно вираженими ребрами товщиною приблизно 1 мм та найбільшу ширину зануреної частини клинка приблизно 14-15 мм. У момент спричинення пошкодження клинок занурювався під кутом до поверхні шкіри зі сторони лівої щоки клинка та лінії леза та був орієнтований обухом вправо і вверх, лезом вліво і вниз (а.п. 119-126, т. 2);
- додатковим висновком судово-медичної експертизи № 67 від 08.10.2018 року, згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани правої надключичної ділянки, проникаючого поранення грудної клітини з пораненням грудної клітини з пораненням правої легені, гострої крововтрати, а також садна правого колінного суглоба по передній поверхні. Напрям раньового каналу в правій надключичній ділянці зверху вниз та дещо з переду назад, тому можна говорити, що напрям травмуючого предмета в момент ушкодження був зверху вниз дещо спереду назад відповідно до вертикальної осі тіла. Положення та взаємне розташування потерпілого та нападника в момент нанесення ушкодження могли бути різноманітними. Тілесних ушкоджень, які могли бути заподіяні до зазначеної у кримінальному провадженні події, при дослідженні трупа не виявлено (а.п. 240-242, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 132 від 24.09.2021 року, згідно якого під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани. Локалізація рани - лопатково-ключичний трикутник справа; орієнтація довжинника рани - 11 та 5 годин умовного циферблата; напрямок ранового каналу, що проникає в грудну клітку справа з пошкодження правої легені, - зверху вниз і дещо спереду назад відносно вертикальної осі тіла постраждалого. Колото-різане ушкодження на тілі постраждалого ОСОБА_11 могло бути спричинене людиною, антропометричні дані якої відповідають антропометричним даним ОСОБА_7 . При взаємному розташуванні учасників події - «обвинувачений стояв зі сторони лівого плеча потерпілого обличчям до нього» більш імовірним є нанесення удару ножем, який тримається зворотнім хватом у лівому кулаку. Нанесення ушкодження ножем, який таким самим чином тримається в правому кулаку, також є можливим, але при іншому взаємному розташуванні учасників події, наприклад, коли нападник стоїть зі сторони правого плеча постраждалого, обличчям до постраждалого (а.п. 222-244, т. 4);
- протоколом отримання зразків для експертизи від 16.04.2018 року, згідно з яким у приміщенні Долинського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи, з трупа ОСОБА_11 було відібрано в тому числі зразки крові та нігтів з правої та лівої рук, а також рану правої надключичної ділянки трупу для проведення судово-медичної експертизи (а.п. 73, т. 2);
- протоколом отримання зразків для експертизи від 20.04.2018 року, згідно з яким у приміщенні ІТТ № 3 ГУНП в Кіровоградській області, у ОСОБА_7 було відібрано зразки крові для проведення судово-медичної експертизи (а.п. 74, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 330 від 04.05.2018 року, згідно якого кров ОСОБА_11 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0 (а.п. 102-103, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 362 від 04.05.2018 року, згідно якого кров ОСОБА_7 належить до групи 0бв за ізосерологічною системою АВ0 (а.п. 97-98, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 368 від 22.05.2018 року, якою встановлено, що на гумових капцях, виявлених та вилучених 15.04.2018 року в ході проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 , наявні сліди крові людини, що можуть належати потерпілому ОСОБА_11 , і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 93-96, т. 2);
- висновком судово-біологічної експертизи № 524 від 25.09.2018 року, згідно з яким в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження на гумових капцях, виявлених та вилучених 15.04.2018 року в ході проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 , встановлені генетичні ознаки слідів крові людини, які збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_11 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 . Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_7 виключається (а.п. 129-149, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 369 від 22.05.2018 року, згідно якого на футболці та светрі ОСОБА_11 знайдено сліди крові людини, яка може належати останньому, і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 83-85, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 370 від 22.05.2018 року, згідно якого на штанах джинсових та куртці ОСОБА_11 знайдено сліди крові людини, яка може належати останньому, і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 86-88, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 366 від 22.05.2018 року, згідно якого на змивах РБК з асфальтного покриття біля трупа ОСОБА_11 та на відстані 50 м, 53 м та 63 м від нього, а також на клапані з пачки цигарок біля трупа ОСОБА_11 знайдено сліди крові людини, яка може належати останньому, і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 89-92, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 84 від 07.09.2018 року, згідно з яким рана на шкірі правої надключичної ділянки трупа ОСОБА_11 та відповідні їй наскрізні пошкодження светра та джемпера могли бути спричинені клинком ножа, який було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку в коморі по АДРЕСА_1 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , або іншого предмета з подібними конструктивними особливостями клинка (а.п. 108-118, т. 2);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.04.2018 року, відеофіксацією вказаної слідчої дії, а також протоколом перегляду відеозапису від 18.04.2018 року, згідно з якими ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту вказав, що у квітні 2018 року, в суботу вдень, він знайшов в гаражному приміщенні за місцем свого проживання «підклад». В подальшому, ввечері цього ж дня, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився вдома. Так, коли на вулиці вже стемніло, він вийшов з двору, взяв з гаражного приміщення ніж, рогатку, ліхтарик та вищевказаний «підклад», після чого сів на пагорбі навпроти власного подвір'я та, вважаючи, що «підклад» залишив його сусід, почав брати до рук грудки землі та кидати їх з рогатки по будинку сусіда. Вказав, що ніж взяв на столі гаражного приміщення, при цьому відповідаючи на питання про те, навіщо він брав ніж із собою, зазначив: «Взяв та і все». В подальшому він почув, що хтось ішов по дорозі, яка пролягала повз його будинок. Вийшовши на дорогу та засвітивши ліхтариком в обличчя перехожому, він помітив, що ним виявився ОСОБА_11 , який попросив його вимкнути ліхтарик та не світити йому в обличчя. Підійшовши до ОСОБА_11 , він став демонструвати йому знайдений «підклад»: «Я показую. Кажу, бачиш, що робиться, ОСОБА_16 ?». При цьому вказав, що в руках він продовжував тримати всі речі, які взяв з гаражного приміщення, в тому числі і ніж. В якій саме руці тримав ніж, він пригадати не в змозі, оскільки був в стані алкогольного сп'яніння. В ході розмови, ОСОБА_11 , ймовірно жартуючи, або ж бажаючи штовхнути його, раптово нахилився корпусом тіла прямо на нього. Після цього ОСОБА_11 раптово розвернувся і побіг назад, а відбігши подалі, зупинився та пішов у невідомому напрямку. В якій саме частині тіла відбувся контакт ножа з тілом ОСОБА_11 , йому не відомо. Після цього він повернувся на подвір'я домоволодіння, в якому він проживає, та спалив все, що тримав у руках, в тому числі ніж та «підклад», в пічці, що стояла у дворі. Далі мати та брат завели його всередину будинку. Вказав, що не пам'ятає, яке взуття було на ньому того вечора, однак припускає, що був взутий у чорні гумові капці. Про те, що ОСОБА_11 було вбито, йому було невідомо, пізніше йому про це повідомили брат або мати. Пізніше він дістав металеву частину ножа з печі та поклав її на дошки в коморі подвір'я, а вже потім ніж сам впав на підлогу між дошок, де його було віднайдено працівниками поліції в ході проведення обшуку його домоволодіння (а.п. 190-194, т. 2);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.03.2021 року, відеофіксацією та стенограмою вказаної слідчої дії, згідно з якими ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту вказав, що 14.04.2018 року, у вечірній час, близько 22-00 години, можливо до 22-00 години, він вийшов з домоволодіння, в якому проживає, щоб зачинити гаражне приміщення, що знаходиться на подвір'ї. В цей час він помітив, що на столі в гаражному приміщенні знаходиться «якась не то лялька, не то з дерева вистругана….до нас дуже часто лазять сусіди і я неодноразово знаходив нитки перемотані там чорні, красні, голки, очерет, комиш перемотаний нитками…ну всякий там непотріб. По телевізору я бачив, що його треба палити». На це він взяв вказану ляльку, ніж, який також лежав на столі, ліхтарик та рогатку та вийшов з вказаними речами за межі власного подвір'я. Далі він сів на порослу травою купу землі, що розташована на відстані близько 17 м від його подвір'я та почав вибирати на землі невеликі камінці й кидати їх з рогатки по дахам будинків сусідів. Вказав, що вчиняв вказані дії для того, щоб продемонструвати їм свою знахідку. Через деякий час сусід зробив йому зауваження, попросивши не кидати камінці, оскільки вони можуть потрапити у автомобіль, що стояв у дворі, на що він погодився. Додав, що в цей час навколо вже стемніло, із можливого освітлення горів лише ліхтар над будинком. В подальшому він почув, що хтось йшов по дорозі, яка пролягала повз його будинок. Пройшовши через галявину до асфальтованої дороги, він насвітив ліхтариком на перехожого, яким виявився ОСОБА_11 . Після цього на прохання ОСОБА_11 він вимкнув ліхтарик та хотів показати йому свою знахідку, однак в цей час ОСОБА_11 , зробивши два кроки назустріч, раптово нахилився на нього головою приблизно до середини його тулуба та підхопив його знизу під лікті. В цей час в правій руці він тримав ліхтарик, а в лівій руці - ніж, рогатку та вистругану з дерева ляльку. Одразу після цього ОСОБА_11 відхилився, відступив п'ять кроків назад, розвернувся та швидким кроком пішов в протилежний бік. Чому ОСОБА_11 себе так повів, йому було не відомо, жодних слів при цьому він не говорив. На це він пішов у власний двір, взяв всі речі, які були у нього в руках, вкинув їх у піч, що стояла на подвір'ї, та спалив. Додав, що ніж зі слідами термічної дії, вилучений працівниками поліції в ході проведення обшуку його домоволодіння, є саме тим ножем, який він тримав в руці під час зустрічі з ОСОБА_11 . Припустив, що під час його з ОСОБА_11 зустрічі, хтось міг кинути ніж в нього, при цьому поцілити у ОСОБА_11 , від чого той помер, або ж останнього було поранено ще до їх зустрічі. При цьому зауважив, що будь-яких ознак, які б вказували на те, що ОСОБА_11 був поранений, під час розмови з останнім він не помітив (а.п. 134-150, т. 4);
- протоколом затримання ОСОБА_7 від 15.04.2018 року, відповідно до якого останнього було затримано 15.04.2018 року, о 20-30 годині (а.п. 75-76, т. 2);
- висновком комплексної судово-психіатричної експертизи № 62 від 21.08.2018 року, згідно якого ОСОБА_7 на період часу, який відноситься до скоєння кримінального правопорушення, на хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждав, у зв'язку з чим був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період скоєння інкримінованого правопорушення перебував в стані алкогольного простого (не патологічного) сп'яніння, що також не позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.п. 153-157, т. 2).
Крім того, суд на обґрунтування висновків про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення послався на показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які за висновком суду узгоджуються з вищевказаними письмовими доказами, і по суті спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про його непричетність до вбивства ОСОБА_11 .
Показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 про те, що плями крові ОСОБА_11 були виявлені ними в човні останнього та тягнулись на шляху від ставка до місця виявлення трупу ОСОБА_11 , суд оцінив критично, вказавши про те, що такі показання повністю спростовується протоколом огляду місця події від 15.04.2018 року з фототаблицею до нього, під час якого було оглянуто ділянку АДРЕСА_2 , де навпроти будинку № 6 було виявлено труп ОСОБА_11 , а також виявлено, що плями крові останнього були розташовані на відстані 50 м., 53 м. та 63 м. від трупу, а також на пачці цигарок, на відстані 73 м. від нього. Жодних відомостей про відшукання будь-яких інших слідів крові на дорозі по вулиці Миркаленка, у човні, на ставку, а також на шляху від ставка до місця виявлення трупу, а ні вказаний протокол, а ні інші матеріали справи не містять.
На спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників про те, що ОСОБА_7 зустрічався з потерпілим ОСОБА_11 , однак будь-яких тілесних ушкоджень йому не наносив, суд зазначив про те, що така версія сторони захисту спростовуються, зокрема:
- показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які вказали, що ввечері, напередодні виявлення трупа ОСОБА_11 , проходячи разом по АДРЕСА_2 , вони помітили, що попереду, біля місця, де в подальшому було знайдено труп ОСОБА_11 , чоловік, за твердженням ОСОБА_17 , схожий на ОСОБА_7 , світив ліхтариком, після чого вимкнув його та побіг в бік будинку, де проживає ОСОБА_7 . Пройшовши далі, вони помітили, що на місці, де останній світив ліхтариком, лежало тіло чоловіка. Наступного ранку у вказаному місці було виявлено труп ОСОБА_11 ;
- показаннями свідка ОСОБА_27 , яка пояснила, що у день та час, які вказані в обвинувальному акті, вона однозначно бачила ОСОБА_7 , який сидів біля власного подвір'я та ОСОБА_11 , який прямував від ставка в бік ОСОБА_7 вулицею, де в подальшому було виявлено його труп. При цьому вказала, що ОСОБА_11 не виглядав таким, що потребує допомоги, мав звичний вигляд, йшов звичайною ходою, жодних криків від нього вона не чула, що спростовує можливість отримання ним тілесних ушкоджень в човні на ставку. Більше того, сам ОСОБА_7 вказав, що в ході його з ОСОБА_11 зустрічі останній виглядав звичайно, будь-яких слідів крові на ньому не було;
- показаннями інших свідків по справі, які є сусідами обвинуваченого, зокрема ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які вказали, що ОСОБА_7 , ввечері, в день вбивства ОСОБА_11 , агресивно та неадекватно себе поводив;
- висновком судово-біологічної експертизи № 524 від 25.09.2018 року, згідно з яким на гумових капцях, виявлених та вилучених за місцем проживання ОСОБА_7 , було виявлено сліди крові людини, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_11 . При цьому сам ОСОБА_7 підтвердив, що під час вищезазначеної зустрічі із ОСОБА_11 він був взутий саме у гумові капці, на яких в подальшому було віднайдено сліди крові ОСОБА_11 ;
- висновком судово-медичної експертизи № 84 від 07.09.2018 року, згідно з яким рана на шкірі правої надключичної ділянки трупа ОСОБА_11 та відповідні їй наскрізні пошкодження светра та джемпера могли бути спричинені клинком ножа, який було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку в коморі за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 . Тобто вищезазначений ніж відповідає такому, що міг спричинити поранення грудної клітини ОСОБА_11 , від якого останній помер, та утворити відповідні наскрізні пошкодження його светра та джемпера. При цьому, суд зауважує, що в день виявлення трупа ОСОБА_11 вищезазначений ніж, зі слідами термічної дії, був відшуканий працівниками поліції в коморі за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме на підлозі під двома дошками, які слугують настилом. За твердженням самого ж обвинуваченого, ніж зі слідами термічної дії, вилучений працівниками поліції в коморі, є саме тим ножем, який він тримав в руці під час зустрічі з ОСОБА_11 ;
- висновком судово-медичної експертизи № 132 від 24.09.2021 року, згідно якого колото-різане ушкодження на тілі постраждалого ОСОБА_11 могло бути спричинене людиною, антропометричні дані якої відповідають антропометричним даним ОСОБА_7 .
Дії ОСОБА_7 щодо спалення ножа одразу після зустрічі із ОСОБА_11 , а також подальше його залишення під підлогою комори, за висновком суду вочевидь мають характер приховування слідів вчиненого ним кримінального правопорушення. Пояснення ж обвинуваченого щодо спалення ним ножа разом з «підкладом», надані під час проведення слідчих експериментів, а також з приводу того, що вказаний ніж сам впав під дошки настилу комори, є такими, що викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності, спрямовані на уникнення ОСОБА_7 відповідальності за вчинене ним діяння.
Розцінив суд як безпідставні й інші доводи сторони захисту про недопустимість доказів у вказаному кримінальному провадженні, вказавши про те, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 12.03.2020 року по справі № 688/2831/17, провадження № 51-6064км18, на орган досудового розслідування покладено обов'язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов'язаний здійснювати таке ознайомлення в обов'язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
Визнав суд належними та допустимими протоколи огляду місця події та обшуку від 15.04.2018 року, оскільки стороною захисту не доказано наявність таких порушень КПК України, які б призвели до їх недопустимості.
Зокрема, суд зазначив про те, що огляд місця події та обшук, в ході яких було виявлено і вилучено, у тому числі гумові капці ОСОБА_7 та ніж зі слідами термічної дії, було проведено у невідкладному випадку до постановлення ухвали слідчого судді, після чого ухвалами слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2024 року, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України, було надано дозвіл на проникнення до домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_7 , з метою відшукання вилучених речей.
Спростував суд й інші доводи сторони захисту про недопустимість висновків експертів з підстав відсутності доказів звернення сторони обвинувачення до суду з відповідними клопотаннями про призначення вказаних експертиз та отримання від суду таких дозволів, мотивуючи тим, що прокурором в судовому засіданні долучено до матеріалів справи відповідні ухвали слідчого судді та повідомлено, що вони були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, однак не долучені до матеріалів судової справи, через вимогу попереднього складу суду про долучення до матеріалів справи виключно письмових доказів у вказаному кримінальному провадженні та носіїв інформації. Більше того, на наявність відповідних дозволів слідчого судді на момент проведення експертизи вказують і самі експертні висновки, зміст яких містить посилання на відповідні ухвали.
Окремо суд вказав, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 про невинуватість у смерті ОСОБА_11 оцінює критично, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, оскільки ці показання ОСОБА_7 різняться з обставинами цієї справи, які зазначені в обвинувальному акті, є непослідовними та суперечливими у деталях.
Зокрема, суд зазначив, що в ході проведення слідчого експерименту від 18.04.2018 року, ОСОБА_7 вказував, що ОСОБА_11 міг наштрикнутися на ніж, який він тримав в руці під час їх зустрічі. При цьому зазначив, що вказаний ніж спалив у печі після повернення до власного подвір'я.
В подальшому, в ході проведення слідчого експерименту від 05.03.2021 року, ОСОБА_7 повідомив, що під час його з ОСОБА_11 зустрічі, хтось міг кинути ніж в нього, при цьому поцілити у ОСОБА_11 , від чого той помер, або ж останнього було поранено ще до їх зустрічі. Додав, що ніж, який тримав у руці в ході зустрічі, він спалив.
Однак, в ході допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що жодних дій щодо спалення ножа не вчиняв, будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_11 міг наштрикнутися на ніж, не повідомив, натомість вказав, що ОСОБА_11 отримав поранення ще до їх зустрічі.
Підсумовуючи свої висновки суд вказав, про те, що оцінивши наявні у справі докази з токи зору їх належності та допустимості, як кожен окремо, так і в їх сукупності між собою, відмічає відсутність в них протиріч і констатує їх повну узгодженість та достатність для встановлення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, судом першої інстанції в ході судового слідства було повністю та об'єктивно досліджено всі докази по справі, які свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині кваліфіковані правильно, вважає, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення ґрунтуються на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні доказах, в їх сукупності та взаємозв'язку.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового засідання не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 , як і на правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України.
Порушень порядку збирання (формування) й оцінки доказів в аспекті ст. 94 КПК судом допущено не було, вирок суду першої інстанції достатньо умотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
На спростування доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про те, що вирок суду не грунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин цієї справи, відсутність у матеріалах кримінального провадження достатніх, належних та допустимих доказів, які б з об'єктивністю свідчили про винуватість ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає, що ефективність та повнота проведених слідчих дій, а також результати розслідування, відображають повну картину фактичних обставин цієї справи, які з об'єктивністю свідчать про те, що саме ОСОБА_7 , а не інша особа, під впливом алкоголю, умисно, з неприязні, наніс ОСОБА_11 один цілеспрямований удар ножем у життєво важливий орган людини в область грудної клітини, в результаті якого ОСОБА_11 помер на місці пригоди.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфікуються вбивства, вчинені під час обопільної сварки чи бійки або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим.
Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 та спрямованості його умислу, суд першої інстанції правильно врахував, що знаряддя злочину - ніж, який придатний для спричинення смертельного тілесного ушкодження, механізм та локалізація тілесного ушкодження - один цілеспрямований удар в область грудної клітини, що є особливо важливим органом людини, поведінка ОСОБА_7 після вчинення злочину - залишення ОСОБА_11 на вулиці, приховування слідів та знищення знаряддя злочину, свідчать про те, що обвинувачений розумів можливі наслідки своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, та бажав їх настання, його дії носили цілеспрямований характер, що свідчить про направленість умислу на позбавлення життя особи.
Обвинувачений ОСОБА_7 , згідно висновку комплексної судово-психіатричної експертизи № 62 від 21.08.2018 року, в період вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, на хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждав, у зв'язку з чим був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період скоєння інкримінованого правопорушення перебував в стані алкогольного простого (не патологічного) сп'яніння, що також не позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Як вказано вище, характер та послідовність дій ОСОБА_7 свідчать про умисел та цілеспрямованість його злочинних дій.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду з об'єктивністю констатує про неприйнятність доводів сторони захисту про відсутність у матеріалах даного кримінального провадження достатніх, належних та допустимих доказів.
Механізм нанесення ОСОБА_7 та локалізація тілесного ушкодження, від якого ОСОБА_11 помер, повністю підтверджується:
- висновком судово-медичної експертизи № 67 від 01.06.2018 року, згідно з яким ОСОБА_11 було спричинено тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани правої надключичної ділянки, проникаючого поранення грудної клітини з пораненням правої легені, що супроводжувалось гострою крововтратою; садна правого колінного суглоба по передній поверхні. Тілесне ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини з пораненням правої легені, що супроводжувалось гострою крововтратою, є причиною смерті ОСОБА_11 , відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя, та утворилось внаслідок однократної травмуючої дії предмета, що має колюче-ріжучі властивості. Смерть ОСОБА_11 настала близько 1,5 доби від моменту дослідження, тобто від 16.04.2018 року. Тілесні ушкодження, виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_11 , мають ознаки прижиттєвого спричинення. Тілесних ушкоджень, які могли б свідчити про боротьбу чи самооборону, при дослідженні не виявлено. Слідів волочіння чи переміщення трупа, або ж прижиттєвого волочіння ОСОБА_11 , не виявлено. Положення та розташування потерпілого до нападаючого в момент нанесення ушкоджень могло бути різноманітним. Можна лише говорити, враховуючи напрям раньового каналу зверху вниз та дещо з переду назад, що напрям травмуючого предмета в момент ушкодження був зверху вниз дещо спереду назад, відповідно до вертикальної осі тіла. З вказаними тілесними ушкодженнями ОСОБА_11 міг певний час переміщатись, розмовляти, скільки саме часу - залежить від масивності кровотечі та індивідуальних особливостей організму, і може вимірюватись від декількох хвилин до декількох годин (а.п. 77-80, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 80 від 05.09.2018 року, згідно з яким на шкірі правої надключичної ділянки трупа ОСОБА_11 виявлене пошкодження у вигляді рани, яка за характером є колото-різаною. Рана виникла від травмуючої дії плоского колючо-ріжучого предмета клинкового типу, що має односторонню заточку клинка, П-подібний обух із помірно вираженими ребрами товщиною приблизно 1 мм та найбільшу ширину зануреної частини клинка приблизно 14-15 мм. У момент спричинення пошкодження клинок занурювався під кутом до поверхні шкіри зі сторони лівої щоки клинка та лінії леза та був орієнтований обухом вправо і вверх, лезом вліво і вниз (а.п. 119-126, т. 2);
- додатковим висновком судово-медичної експертизи № 67 від 08.10.2018 року, згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани правої надключичної ділянки, проникаючого поранення грудної клітини з пораненням грудної клітини з пораненням правої легені, гострої крововтрати, а також садна правого колінного суглоба по передній поверхні. Напрям раньового каналу в правій надключичній ділянці зверху вниз та дещо з переду назад, тому можна говорити, що напрям травмуючого предмета в момент ушкодження був зверху вниз дещо спереду назад відповідно до вертикальної осі тіла. Положення та взаємне розташування потерпілого та нападника в момент нанесення ушкодження могли бути різноманітними. Тілесних ушкоджень, які могли бути заподіяні до зазначеної у кримінальному провадженні події, при дослідженні трупа не виявлено (а.п. 240-242, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 132 від 24.09.2021 року, згідно якого під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани. Локалізація рани - лопатково-ключичний трикутник справа; орієнтація довжинника рани - 11 та 5 годин умовного циферблата; напрямок ранового каналу, що проникає в грудну клітку справа з пошкодження правої легені, - зверху вниз і дещо спереду назад відносно вертикальної осі тіла постраждалого. Колото-різане ушкодження на тілі постраждалого ОСОБА_11 могло бути спричинене людиною, антропометричні дані якої відповідають антропометричним даним ОСОБА_7 . При взаємному розташуванні учасників події - «обвинувачений стояв зі сторони лівого плеча потерпілого обличчям до нього» більш імовірним є нанесення удару ножем, який тримається зворотнім хватом у лівому кулаку. Нанесення ушкодження ножем, який таким самим чином тримається в правому кулаку, також є можливим, але при іншому взаємному розташуванні учасників події, наприклад, коли нападник стоїть зі сторони правого плеча постраждалого, обличчям до постраждалого (а.п. 222-244, т. 4);
- висновком судово-медичної експертизи № 368 від 22.05.2018 року, згідно з яким на гумових капцях, виявлених та вилучених 15.04.2018 року в ході проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 , наявні сліди крові людини, що можуть належати потерпілому ОСОБА_11 , і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 93-96, т. 2);
- висновком судово-біологічної експертизи № 524 від 25.09.2018 року, згідно з яким в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження на гумових капцях, виявлених та вилучених 15.04.2018 року в ході проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 , встановлені генетичні ознаки слідів крові людини, які збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_11 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 . Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_7 виключається (а.п. 129-149, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 369 від 22.05.2018 року, згідно якого на футболці та светрі ОСОБА_11 знайдено сліди крові людини, яка може належати останньому, і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 83-85, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 370 від 22.05.2018 року, згідно якого на штанах джинсових та куртці ОСОБА_11 знайдено сліди крові людини, яка може належати останньому, і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 86-88, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 366 від 22.05.2018 року, згідно якого на змивах РБК з асфальтного покриття біля трупа ОСОБА_11 та на відстані 50 м., 53 м. та 63 м. від нього, а також на клапані з пачки цигарок біля трупа ОСОБА_11 знайдено сліди крові людини, яка може належати останньому, і не виключається домішка в ній крові ОСОБА_7 (а.п. 89-92, т. 2);
- висновком судово-медичної експертизи № 84 від 07.09.2018 року, згідно з яким рана на шкірі правої надключичної ділянки трупа ОСОБА_11 та відповідні їй наскрізні пошкодження светра та джемпера могли бути спричинені клинком ножа, який було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку в коморі по АДРЕСА_1 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , або іншого предмета з подібними конструктивними особливостями клинка (а.п. 108-118, т. 2);
Окрім того, про причетність ОСОБА_7 до заподіяння ОСОБА_11 проникаючого ножового поранення, що призвело до його смерті свідчать показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_21 , які в судовому засіданні у деталях розповіли про обставини цієї справи і прямо вказали на ОСОБА_7 , як на особу яка була на місці злочину.
На спростування доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що суд дав неправильну оцінку правдивим показанням обвинуваченого ОСОБА_7 , які на думку сторони захисту узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , а також ігнорування позиції сторони захисту та спотворення доказів, то колегія суддів апеляційного суду відмічає.
По суті та змісту, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про відсутність умислу та доказів винуватості ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_11 , аналогічні тим, які були перевірені та спростовані судом першої інстанції, під час розгляду справи.
Тобто, колегія суддів вважає, що в основному всі доводи захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , які по суті та змісту аналогічні доводам апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 про недоведеність винуватості, у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, аргументовано спростовані судом першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваному вироку.
Риторика адвоката про спотворення судом доказів є некоректною, а правова позиція неприйнятною.
При наявності у матеріалах справи беззаперечних доказів, колегія суддів вважає неприйнятними доводи адвоката ОСОБА_8 про недоведеність винуватості ОСОБА_7 та відсутність у матеріалах даного кримінального провадження належних та допустимих доказів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла однозначного висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам цієї справи, неповноту та необ'єктивність судового розгляду, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час апеляційного розгляду, достатніх та обґрунтованих підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в аспекті застосування приписів ст. 50 та 65 КК України, колегія суддів вважає також безпідставними.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а покарання - є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених та для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Значення заходу примусу для досягнення його мети визначається, зокрема, його суворістю, при цьому, захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу і об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
До критеріїв, які мають стати основою визначення покарання, співрозмірного зі злочином, слід віднести також суспільну небезпечність вчинюваного обвинуваченим злочину, адже Конституція України та закони України покликані охороняти не лише конкретного громадянина, а й суспільство в цілому.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та в повній мірі врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, особу ОСОБА_7 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується негативно.
Обставин, які пом'якшують обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, судом не встановлені.
Обставиною, що обтяжує ОСОБА_7 покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його особи, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_7 , як особа представляє суспільну небезпеку, а тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України у виді 9 років позбавлення волі, ближче до мінімального, проте достатнє для його перевиховання та виправлення, в цілому відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо розміру призначеного ОСОБА_7 покарання, у апеляційній скарзі не наведено і за наслідками апеляційного розгляду таких підстав не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при призначенні покарання, не достатньо врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його особу, не визнання вини та відсутність щирого каяття є безпідставними і по суті спростовуються змістом оскаржуваного вироку, а тому колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, підстав для ухвалення нового вироку в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, не вбачає.
Разом з цим, апеляційна скарга прокурора в частині неправильного вирішення питання про речові докази, а саме мобільного телефону підлягає задоволенню, оскільки мобільний телефон марки «Lenovo», який належав загиблому ОСОБА_11 слід повернути його дружині потерпілій ОСОБА_10 .
Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, з урахуванням положень ст.72 КК України, у разі визнання особи винуватою суд у резолютивній частині вироку зазначає рішення щодо заліку досудового тримання під вартою.
В даному випадку, суд у вироку вказав про зарахування ОСОБА_7 в строк відбуття покарання період знаходження під вартою та під цілодобовим домашнім арештом.
При цьому суд повинен був вказати спеціальну норму кримінального закону, яка визначає зарахування строку попереднього ув'язнення, а саме ч.5 ст.72 КК України, а також співвідношення зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання.
Однак суд цього не зробив, допустив помилку не вказавши спеціальну норму та співвідношення, про що небезпідставно звернув увагу прокурор у своїх доповненнях до апеляційної скарги.
Отже, судом першої інстанції неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність та порушені вимоги кримінального процесуального закону (ч. 4 ст. 374 КПК України), що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування вироку та призначення нового судового розгляду задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2025 року в кримінальному провадженні № 12018120150000287 від 15.04.2018року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.115КК України - змінити в частині обчислення строку відбуття покарання та попереднього ув'язнення.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання, призначеного за даним вироком строк попереднього ув'язнення, а саме з 15 квітня 2018 року по 17 квітня 2020 року включно, з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання, призначеного за даним вироком строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 18 квітня 2020 року по 15 серпня 2021 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 взяти під варту негайно в залі Кропивницького апеляційного суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироку законної сили, а саме з 06 жовтня 2025 року.
Речовий доказ мобільний телефон марки «Lenovo» повернути потерпілій ОСОБА_10 .
В решті вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2025 рокув кримінальному провадженні № 12018120150000287 від 15.04.2018року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.115КК України - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою у той же строк з моменту її вручення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4