Справа №760/18746/23 6/760/197/25
13 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., представника боржника Олефіренко І.В., представника стягувача ОСОБА_1 розглянувши клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання за виконавчим документом,
У квітні 2024 року на адресу суду надійшла вищевказана заява. Як вбачається з заяви ОСОБА_2 просив суд зупинити виконання рішення суду від 20.12.2023 року за виконавчим листом № 760/18746/23 від 07.02.2024 року; заборонити приймати виконавчий лист № 760/18746/23 від 07.02.2024 року до виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Татарчуком Владиславом Геннадійовичем та повернути його стягувачу.
У судовому засіданні представник боржника заяву підтримала, просила її задовольнити.
У судовому засіданні представник стягувача заперечував щодо задоволення вказаної заяви.
Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так,ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Також, вирішуючи клопотання про зупинення виконання за виконавчим документом суд враховує, що згідно ч. 3ст.432 ЦПК України таке зупинення є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено в ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи,що між сторонами наявний спір щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,а тому підстави для зупинення виконання рішення суду відсутні,також суд враховує, що процесуальним законом визначено, що зупинення виконання за виконавчим документом до розгляду заяви про визнання такого виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є правом суду, а не його обов'язком.
Враховуючи, що стягнення відбувається на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та Київським апеляційним судом залишено без змін, вимога заявника про зупинення виконання судового наказу є фактичним зупиненням виконання судового рішення, що є недопустимим.
З урахуванням наведеного, в задоволенні вимоги про зупинення виконання за виконавчим документом слід відмовити.
Керуючись ст. 432 ЦПК України,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання за виконавчим документом - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Верещінська