Справа № 723/4696/25
Провадження № 2-о/723/5889/25
22 жовтня 2025 року м. Сторожинець
Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Посохов І.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей,
ОСОБА_1 звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Розглянувши вказану заяву, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, метою фізичної особи звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, є виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.
Визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 61-18462ск18 від 15.11.2018 та у справі № 61-34884св18 від 14.11.2018).
Отже, факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення та породжувати юридичні наслідки.
Як вбачається зі змісту поданої заяви ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного виховання та фінансового утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою отримання допомоги від держави, отримання можливості одноосібного звернення батьком до державних, медичних та освітніх закладів він імені та в інтересах дітей, для оздоровлення дітей в період літнього часу та з метою їх виїзду за кордон.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) під час перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі):
«74. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
75. СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
76. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
77. У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов'язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення…
… 83. З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, пята сттатті 19 СК України).
84. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
85. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
86. Факт, про встановлення якого просить заявник не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
87. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
88. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право».
Отже, у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що факт одноосібного виховання дітей одним із батьків не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, а встановлення такого факту судом можливе як встановлення однієї з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дітей щодо виконання ними обов'язків з виховання дітей.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, а також те, що з поданої заяви судом вбачається наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд вважає, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей слід відмовити.
Керуючись ст. 19, 293, 315, 258-260 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя Іван ПОСОХОВ